Постанова

від 23.09.2014 по справі 924/254/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 924/254/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікова К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2014 року у справі № 924/254/14 господарського суду Хмельницької області за позовом Заступника Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Приватного підприємства "Дифферент" про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 01.10.2012 року до договору № 06/01-96 від 18.07.2012 року,

за участю представників:

Прокуратури: Яговдік С.М., посв. № 000730,

Позивача 1: Смалюк Р.В., дов. № Д-1044/2014 від 23.06.2014 року,

Тоцький Б.А., дов. № Д-712/2014 від 22.04.2014 року,

Позивача 2: не з'явився,

Відповідача : Гнідко С.І., дов. б/н від 22.09.2014 року.

В с т а н о в и в :

Заступник Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду Хмельницької області в інтересах держави в особі: Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром", Позивач 1) та Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі - ДП "НТК "Завод точної механіки", Позивач 2) до Приватного підприємства "Дифферент" (далі - ПП "Дифферент", відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-96 від 18.07.2012 року, укладеної між ДП "НТК "Завод точної механіки" і ПП"Дифферент" 01.10.2012 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2014 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року, у позові Прокурора відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ДК "Укроборонпром", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 81, 241, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 74, 180, 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 року було прийнято пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо передачі із сфери управління Міністерства оборони та Міністерства промислової політики в управління Державного концерну "Укроборонпром" підприємств, включених до його складу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 29.12.2010 року, та затверджено статут концерну, згідно додатку до якого ДП "НТК "Завод точної механіки" є учасником вказаного концерну.

Згідно пунктів 1.1., 4.1. Статуту ДП "НТК "Завод точної механіки" в новій редакції, затвердженого наказом ДК "Укроборонпром" № 182 від 01.10.2012 року, зареєстрованого 18.11.2012 року (далі - Статут), ДП "НТК "Завод точної механіки" є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та переданій в управління ДК "Укроборонпром". Регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюються Концерном як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до п. 6.1. Статуту підприємство має право обирати предмет договору, визначати зобов'язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству.

Пунктами 7.2., 7.5., 7.7. встановлено, що управління підприємством здійснюється його керівником (директором), який підзвітний концерну. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції концерну, зокрема, організовує виробничо-господарську діяльність підприємства, укладає договори, розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до Статуту та законодавства, формує адміністрацію підприємства.

Згідно п. 11. Статуту, Концерн погоджує договори про спільну діяльність, договори комісій, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів.

Аналогічні положення містила і редакція Статуту ДП "НТК "Завод точної механіки", чинна на момент укладення спірної угоди, затвердженого наказом ДК "Укроборонпром" № 53 від 16.02.2012 року, зареєстрованого 21.02.2012 року.

Так, згідно п.п. 28., 29., 32., 33. Статуту, підприємство самостійно від свого імені має право укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями; за погодженням з Концерном підприємство має право укладати договори про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в господарському віданні; залучати внутрішні довгострокові, зовнішні кредити, внутрішні короткострокові кредити, надавати гарантії або поруки за такими кредитами; укладати договори оренди державного майна; відчужувати та списувати об'єкти управління державної власності підприємства, поточне (оперативне) управління підприємством здійснює його директор, який зокрема укладає договори, видає накази, дає вказівки працівникам підприємства; у разі відсутності директора його функції виконує відповідальна особа з керівного складу підприємства, призначена наказом директора.

18.07.2012 року між ДП "НТК "Завод точної механіки" (Замовник) в особі його в.о. директора ОСОБА_6 та ПП "Дифферент" (Виконавець) в особі директора ОСОБА_7 було укладено договір про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-96 (далі - Договір № 06/01-96), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) ПП "Дифферент" (Виконавець) зобов'язався за завданням Замовника надати послуги з виготовлення деталей, оснащення, різального та вимірювального інструменту, ремонту устаткування, в порядку та на умовах визначеним цим договором. Конкретні роботи в рамках даного договору та розрахунки по них оформляються окремими додатковими угодами чи шляхом обміну листами-заявками, які є невід'ємною частиною цього договору, з рахунками на оплату.

Крім того, в пункті 3.1. Договору № 06/01-96 сторони передбачили, що вартість послуг (робіт) визначається сторонами на підставі взаємопогоджуваних протоколів, які є невід'ємною частиною даного договору, за кожною додатковою угодою. Сторони роблять розрахунки за даним договором по факту наданих послуг (виконаних робіт) згідно акту про надані послуги (виконані роботи).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.5. Договору № 06/01-96 термін його дії визначається з моменту його підписання і закінчується 31.12.2013 року. Дія договору може бути продовжена по взаємному погодженню сторін.

В наступному, 23.07.2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 06/01-96 (далі - Додаткова угода № 1), відповідно до якої вказаний договір доповнили пунктом 5.6. про те, що деталі та вузли, що передаються Замовнику підлягають перевірці його відділом технічного контролю; до моменту підтвердження їх якості дані деталі та вузли вважаються такими, що перебувають на відповідальному зберіганні у Замовника; після перевірки відділом технічного контролю замовника переданих деталей та вузлів сторонами підписується акт здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Також, 01.10.2012 року між ДП "НТК "Завод точної механіки" (Замовник) в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_8 та ПП "Дифферент" (Виконавець) в особі директора ОСОБА_7 було підписано Додаткову угоду № 2 до договору № 06/01-96 (далі - Додаткова угода № 2), відповідно до якої сторони домовились внести зміни до розділу 3 вказаного договору, доповнивши його пунктом 3.3. про збільшення договірної ціни на виготовлення деталей та вузлів на 20% з 01.10.2012 року згідно взаємопогоджувальних протоколів, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3. Додаткової угоди № 2 також встановлювалось, зокрема, що така вступає в силу з дати підписання і діє протягом усього терміну чинності Договору № 06/01-96, та є невід'ємною його частиною.

Крім того, як було встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору № 06/01-96 та додаткових угод до нього, сторонами підписувались протоколи погодження договірної ціни та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 81-Д від 14.07.2010 року виконання обов'язків директора ДП "НТК "Завод точної механіки" з 15.07.2010 року було покладено на ОСОБА_6, а згідно наказу ДК "Укроборонпром" № 114-к від 27.07.2012 року вказану особу з 27.07.2012 року було призначено на посаду директора вказаного підприємства.

Наказом генерального директора ДК "Укроборонппром" № 59-к від 30.04.2013 року ОСОБА_6 було звільнено з роботи з 07.05.2013 року.

Водночас, згідно наказу директора ДП "НТК "Завод точної механіки" № 38-к від 02.03.2010 року з 02.03.2010 року на роботу на посаду технічного директора було прийнято ОСОБА_8, а наказом № 207к від 03.06.2013 року його було звільнено з роботи за власним бажанням з 03.06.2013 року, у зв'язку з виходом на пенсію.

Відповідно до п.п. 1.1.,1.3. посадової інструкції технічного директора (№ 50 від 07.11.2007 року) технічний директор ДП "НТК "Завод точної механіки" належить до професійної групи "Керівники", підпорядковується директору підприємства та заміщає директора підприємства у разі його тимчасової відсутності (відрядження, відпустка, лікарняний).

Під час розгляду справи судами також було встановлено, що на момент укладення спірної додаткової угоди 01.10.2012 року ОСОБА_6 перебував на роботі і наказу про покладення тимчасового виконання обов'язків директора на ОСОБА_8 не видавалось.

Водночас, на підтвердження відсутності директора ОСОБА_6 на роботі 01.10.2012 року до матеріалів справи було долучено лист управління Служби безпеки України у Хмельницькій області за № 72/2/763 від 24.09.2012 року, згідно якого вказана особа викликалася до управління СБУ на 09:00 год. 01.10.2012 року для дачі пояснень.

Звертаючись з вимогами про визнання Додаткової угоди № 2 до Договору № 06/01-96 недійсною, Прокурор, з посиланням на положення ст.ст. 203, 207, 215 та 216 ЦК України, вказував на те, що ДК "Укроборонпром", який є контролюючим органом ДП "НТК "Завод точної механіки", не надавав згоди на укладення вказаної додаткової угоди, як і не давав такої згоди директор ОСОБА_6, та не призначав ОСОБА_8 тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП "НТК "Завод точної механіки", який взагалі не мав необхідного обсягу повноважень на підписання вказаної додаткової угоди.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що після підписання спірної додаткової угоди, директором ДП "НТК "Завод точної механіки" було погоджено вид, кількість та вартість послуг шляхом підписання протоколів погодження договірної ціни, як додатків до Договору № 06/01-96, підписано акти приймання наданих послуг (робіт), здійснено їх оплату, складено акти звірки взаєморозрахунків, яке, у свою чергу, свідчить про подальше схвалення уповноваженою особою ДП "НТК "Завод точної механіки" умов Додаткової угоди № 2, яка була підписана технічним директором вказаного підприємства ОСОБА_8 з перевищенням наданих йому повноважень, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вказаної угоди, недійсною.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.

Як зазначалось вище, вимогами Прокурора у даній справі є визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 01.10.2012 року до договору про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-96, укладеної між ДП "НТК "Завод точної механіки" та ПП "Дифферент" 18.07.2012 року, з підстав, передбачених ст.ст. 203, 207, 215 та 216 ЦК України, у зв'язку з тим, що ДК "Укроборонпром", який є контролюючим органом ДП "НТК "Завод точної механіки", не надавав згоди на укладення вказаної додаткової угоди зазначеному підприємству, тоді як така була підписана особою, яка взагалі не мала необхідного обсягу повноважень на підписання такої угоди.

У зв'язку з цим, статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і, зокрема: зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В той же час, ст. 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Крім того, статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій було встановлено, що сторони додаткової угоди № 2 від 01.10.2012 року до Договору № 06/01-96 погодили саме збільшення з 01.10.2012 року договірної ціни на виготовлення деталей та вузлів на 20%, згідно взаємопогоджувальних протоколів, які являються невід'ємною частиною вказаного договору.

Разом з тим, як зазначалося вище, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 року в управління Державного концерну "Укроборонпром", крім інших підприємств, було передано і ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", яке було включено до складу учасників вказаного Концерну Постановою Кабінету Міністрів України № 1221 від 29.12.2010 року.

Також, відповідно до вищезгаданих положень Статуту ДП "НТК "Завод точної механіки", затвердженого наказом ДК "Укроборонпром" №182 від 01.10.2012 року, ДП "НТК"Завод точної механіки" є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, переданій в управління ДК "Укроборонпром". Регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюються Концерном, як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство має право обирати предмет договору, визначати зобов'язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству. Управління підприємством здійснюється його керівником (директором), який підзвітний Концерну. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції концерну, зокрема, організовує виробничо-господарську діяльність підприємства, укладає договори, розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до статуту та законодавства, формує адміністрацію підприємства. Концерн погоджує договори про спільну діяльність, договори комісій, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів.

При цьому, частиною 1 ст. 134 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Водночас, згідно ст. 2 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (далі - Закон) до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром"; майно, передане в установленому порядку Державному концерну "Укроборонпром"; пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах акціонерних товариств, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, та передані в установленому порядку в управління Державного концерну "Укроборонпром".

Крім того, статтею 3 Закону встановлено, що суб'єкти управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн "Укроборонпром".

Згідно п. 12 ст. 7 згаданого Закону, у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників Концерну; створює підприємства, спільні підприємства та інші юридичні особи, засновані на державній власності в оборонно-промисловому комплексі, приймає рішення щодо їх реорганізації та ліквідації; затверджує статути (положення) учасників Концерну та нормативні документи щодо внесення змін до них, здійснює контроль за дотриманням їх вимог; призначає на посаду та звільняє з посади керівників учасників Концерну, укладає і розриває з ними контракти та здійснює контроль за їх виконанням; розробляє стратегію розвитку Концерну та його учасників; затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) учасників Концерну та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності учасників Концерну; надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну; здійснює управління корпоративними правами держави стосовно пакетів акцій, що належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств та передані в управління Концерну; ініціює проведення корпоратизації учасників Концерну; приймає рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації учасників Концерну; погоджує укладення учасниками Концерну договорів про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні; забезпечує проведення щорічних аудиторських перевірок діяльності учасників Концерну; здійснює контроль за діяльністю учасників Концерну; веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; бере згідно із законодавством участь у підготовці міжнародних договорів України щодо об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну; забезпечує приведення у відповідність із законодавством установчих та інших нормативних документів учасників Концерну; виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується Концерном та його учасниками, та вносить пропозиції щодо його подальшого використання; забезпечує в установленому законодавством порядку відрахування учасниками Концерну до Державного бюджету України частини прибутку (доходу); забезпечує надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан майна об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, та зміну його стану; забезпечує в установленому порядку проведення інвентаризації майна Концерну та його учасників; забезпечує: проведення екологічного аудиту учасників Концерну; збереження установчих документів, наказів та протоколів засідань відповідних виконавчих органів Концерну та його учасників; оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок учасників Концерну; здійснює щодо учасників Концерну уточнення складу виробничих потужностей мобілізаційного призначення та обсягів запасів мобілізаційного резерву з урахуванням доцільності їх подальшого збереження.

У зв'язку з цим, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 4 7 , 34, 43, 82 ГПК України, не встановивши належним чином усіх обставин справи і, зокрема, про те, що виробнича, комерційна діяльність Позивача 2 є підконтрольною Позивачу 1, як державному Концерну, в той час як спірною додатковою угодою було саме збільшено договірну ціну на виготовлення деталей та вузлів на 20%, що є істотною умовою Договору № 06/01-96 яке, у свою чергу, впливає на виробничу, комерційну, діяльність державного підприємства, та не врахувавши вищезазначених вимог норм матеріального права в контексті правильного вирішення даного спору, у тому числі - щодо необхідності надання згоди вказаного Концерну на укладення спірної додаткової угоди, про що зазначалось Прокурором у пред'явленому ним позові, дійшов передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення вимог останнього.

При цьому, в порушення приписів вказаних процесуальних норм, суд першої інстанції, з посиланням на положення згаданої вище ст. 241 ЦК України, обмежився тільки встановленням та аналізом обставин щодо правомірності підписання додаткової угоди технічним директором ОСОБА_8 та наступним схваленням такого правочину директором ДП "НТК "Завод точної механіки" ОСОБА_6, у зв'язку з підписанням ним протоколів погодження договірної ціни та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), у тому числі - після укладення Додаткової угоди № 2, тоді як питання щодо обізнаності директора ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про умови підписаної його технічним директором саме спірної додаткової угоди, що також має значення для повного, об'єктивного та правильного вирішення спору, судом фактично так і не досліджувалось.

Разом з тим, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 111 12 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 4 7 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права та обставинам справи, про які вказувалось вище, та які мають значення для правильного вирішення даної справи і, зокрема, щодо з'ясування питання про надання згоди Державного концерну "Укроборонпром", як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, на укладення ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" Додаткової угоди № 2 до Договору № 06/01-96, про що зазначалось Прокурором у позові, тим самим припустився тих же порушень, що і суд першої інстанції.

Між тим, згідно приписів ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню повністю, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, а у випадку необхідності - витребувати ще й належні докази по справі, встановивши при цьому фактичні обставини справи та з'ясувавши підстави виникнення спору, дійсні права і обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2014 року у справі № 924/254/14 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.