Рішення

від 24.09.2014 по справі 911/3130/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" вересня 2014 р. Справа № 911/3130/14

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільна Українсько-польська фірма «УКРГРАФ», м. Славутич

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління МВС України по Київській області, м. Київ

про стягнення 111 526,11 грн. заборгованості, розірвання договору та повернення орендованого майна

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився;

третя особа - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільна Українсько-польська фірма «УКРГРАФ» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного Управління МВС України по Київській області про стягнення 111 526,11 грн. заборгованості за договором оренди №354 від 27.06.2006р., яка складається з: 102050,38 грн. основного боргу, 6414,22 грн. пені та 3061,51 грн. 3% річних, розірвання договору оренди №354 від 27.06.2006р. та повернення орендованого майна, а саме склад площею 1103,7 кв.м., ангар площею 475,2 кв.м. та гараж площею 69,3 кв.м. розташованих за адресою: м. Боярка, Києво - Святошинського р-н, вул. Лисенка, б. 43.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2014р. у справі було порушено провадження та призначено до розгляду на 18.08.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2014р. розгляд справи було відкладено на 15.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 24.09.2014 р.

В судове засідання 24.09.2014р. позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку своїх повноважних представників, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення до суду не надсилали.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що неявка повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 24.09.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

27 червня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та ТОВ СУПФ «УКРГРАФПОЗ» (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 354, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: склад площею 1103,7 кв.м., ангар площею 475,2 кв.м. та гараж площею 69,3 кв.м. розташованих за адресою: м. Боярка, Києво - Святошинського р-н, вул. Лисенка, б. 43 на території складів ГУ МВС України у Київській області.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна між Орендарем та Балансоутримувачем.

На виконання умов договору між сторонами були підписані акти приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1. передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди 5 884,76 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п. 3.2.)

Згідно з п. 3.3. Договору, орендна плата перераховується щоквартально не пізніше 10 числа першого місяця наступного за кварталом з врахуванням індексу інфляції: 70% орендної плати перераховується до державного бюджету України, 30% орендної плати Балансоутримувачу.

Відповідно до розд. 5 Договору, Орендар зобов'язується своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату та застрахувати орендоване майно на свій розсуд або за вартістю згідно належної оцінки.

Пунктом 10.1. визначено, що Договір укладено строком на 364 дні, що діє з 23.06.2006р. до 22.06.2007р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 10.3. Договору, зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін.

19.07.2006 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1, відповідно до якої, п. 3.3. Договору, було викладено у наступній редакції: орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 10 числа першого місяця наступного за кварталом з врахуванням індексу інфляції: 50% орендної плати перераховується до державного бюджету України, 50% орендної плати Балансоутримувачу.

27.12.2007 року між сторонами було підписано Додаткову угоду з приводу зміни назви та перереєстрації у Державному реєстрі Орендаря ТОВ СУПФ «УКРГРАФПОЗ» на ТОВ СУПФ «УКРГРАФ»

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Проте, за словами позивача, всупереч викладеним вимогам законодавства та умовам договору оренди, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином та не сплачував орендних платежів з червня 2013р.

З метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направляв листи № 13-14-2974 від 03.11.2011р., № 13-14-1637 від 08.07.2011р., № 13-14-3026 від 02.10.2012р., № 13-14-2614 від 07.10.2011р., № 13-14-2725 від 10.06.2013р., які залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

На даний час, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, у зв'язку з чим станом на 23.07.2014р. за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 102 050,38 грн., яку і просить стягнути позивач.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки, відповідач не подав докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми орендної плати у розмірі 102 050,38 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 6414,22 грн. пені.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем пеня нараховувалась кожного місяця зростаючим підсумком з 24.01.2014р. по 23.07.2014р.

Перевіривши правильність нарахування пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання такого зобов'язання, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив, що заявлений позивачем розмір пені є арифметично вірним, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 6414,22 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3061,51 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд прийшов до висновку, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в розмірі 3061,51 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з порушенням умов договору, а саме - систематичною несплатою орендних платежів протягом більш ніж трьох місяців підряд, позивачем також були заявлені вимоги про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 354 та повернення орендованого майна.

Пунктом 10.4. передбачено, що за ініціативою однієї зі сторін цей Договір може бути розірваний за рішенням господарського суд у випадках, передбачених чинним законодавством.

До істотних порушень договором віднесено, зокрема несвоєчасне внесення орендної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму, шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності, договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обов'язків.

Істотне порушення орендарем такої умови договору оренди комунального майна, як не внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 08 травня 2012 року № 3-26гс12.

Матеріалами справи встановлено та відповідачем не спростовано наявність у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з червня 2013р. по липень 2014р.

Крім того, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати по договору № 354 від 27.06.2006р. (за період 11.12.2012 по 11.06.2013р.) встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2013р. у справі № 911/3241/13.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи викладене, та той факт, що договором оренди нерухомого майна № 354 від 27.06.2006р. передбачено, що договір може бути розірваним за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у раз істотного порушення умов даного договору, враховуючи те, що відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання за спірним договором щодо сплати орендної плати більше, ніж за три місяці підряд, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна № 354 від 27.06.2006р. та зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення та передати їх за актом прийому-передачі позивачу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 32-34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 354 від 27.06.2006 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільна українсько-польська фірма «УКРГРАФПОЗ» (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільна українсько-польська фірма «УКРГРАФ».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільна українсько-польська фірма «УКРГРАФ» (07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 3, код ЄДРПОУ 31966769) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01131, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) 102 050 (сто дві тисячі п'ятдесят) грн. 38 коп. основного боргу, 6414 (шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 22 коп. пені, 3061 (три тисячі шістдесят одну) грн. 51 коп. 3% річних та 4667 (чотири тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільна українсько-польська фірма «УКРГРАФ» (07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 3, код ЄДРПОУ 31966769) повернути ГУ МВС України по Київській області (м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 8592218) державне майно , а саме: склад площею 1103,7 кв.м., ангар площею 475,2 кв.м. та гараж площею 69,3 кв.м. розташованих за адресою: м. Боярка, Києво - Святошинського р-н, вул. Лисенка, б. 43 на території складів ГУ МВС України у Київській області, шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 26.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.