Ухвала

від 22.09.2014 по справі 826/14368/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

22 вересня 2014 року № 826/14368/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання безпідставними і нечинними податкові повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенгруп» (далі - ТОВ«Тенгруп», позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Печерському районі, відповідач), в якому просить:

- визнати безпідставними і нечинними винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 48926552208 щодо донарахування ТОВ «Тенгруп» податкових зобов'язань з податку на додану вартість (КБК 14010100) на суму 98735 грн. основного зобов'язання та 24683 грн. фінансових санкцій на загальну суму 123419 грн., № 49026552208 щодо донарахування ТОВ «Тенгруп» податкових зобов'язань з податку на прибуток (КБК 1021000) на суму 121 802 грн. основного зобов'язання та 30 450 грн. фінансових санкцій на загальну суму 152 252 грн. (позовна вимога №1);

- визнати належно виконаними ТОВ «Тенгруп» всіх своїх господарських і податкових зобов'язань за період з 01.11.12 р. по 31.03.2013 р. перед ТОВ «ВКФ Мілана» і ДПІ в Печерському районі. Застосувати норми наявного конфлікту інтересів (передбачені пп. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України) відносно неправомірної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Тенгруп» з ТОВ «ВКФ Мілана» за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. (позовна вимога №2);

- заборонити відповідачу розпоряджатись коштами позивача шляхом зміни їх цільового призначення (суми і терміну оплати) та зараховувати в рахунок донарахованих податкових зобов'язань чи в рахунок сплати штрафних санкцій (пені) (позовна вимога №3).

Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI, який набрав чинності 01 листопада 2011 року (з відповідними змінами на момент звернення до суду (останні зміни чинні з 23.10.2013 р.); далі - Закон України №3674), а також - статті 10 Прикінцевих та перехідних положень, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, тоді як з позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, що в даному випадку становить 4872грн. 00коп. та 73грн. 08коп. (згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. №719-VІI у 2014 році установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218 гривень).

Згідно з частиною 3 Закону України №3674 під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У частині 3 статті 6 Закону України №3674 передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1267 від 29.08.2014 р. про сплату судового збору за подання даного позову у розмірі 73,08 грн.

Разом з тим, відповідно до Інформаційного листа Державної судової адміністрації України від 10.11.2011 р. № 12-6621/11 документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення .

Беручи до уваги викладене, є необхідним зазначити, що платіжне доручення № 1267 від 29.08.2014 р. не містить жодних відміток банку про виконання даного платіжного доручення (відсутній підпис уповноваженої посадової особи банку, не скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення), а тому останнє не є належним доказом оплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Встановлене є недоліком позову, який підлягає усуненню у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та чи має представник належні повноваження.

У частині 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (частина 5).

Частина 2 вказаної статті Кодексу встановлює, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Згідно з частинами 3, 7 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Частиною 2 статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов підписаний ОСОБА_1, як директором ТОВ «Тенгруп».

Водночас, до позову не додано належним чином завіреної копії установчих документів (статуту, установчого договору) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України щодо позивача станом на час звернення до суду з даною заявою, необхідних для підтвердження обставин щодо наявності у ОСОБА_1 повноважень на підписання позову від імені даного товариства як його директора і наявності державної реєстрації позивача у відповідний період.

Беручи до уваги викладене вище, позивачу, на усунення недоліків позовної заяви, необхідно надати суду наступне:

- доказу, який би свідчив про сплату позивачем судового збору у необхідному розмірі за належними реквізитами;

- копії установчих документів позивача станом на час звернення до суду, у тому числі - належним чином завіреної копії документу, який містить інформацію про директора товариства;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача станом на час звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків позову. Позивачу необхідно усунути названі недоліки позову та привести позовну заяву у відповідність з приписами статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху .

2. Встановити позивачу строк до 02 жовтня 2014 року для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук