Постанова

від 07.10.2013 по справі 823/2941/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року справа № 823/2941/13-а

м. Черкаси

13 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар - Нестеренко В.О., Дуженко С.А.,

за участю представника позивача приватного підприємства «Енергоремонт» Прудивуса М.А. - за довіреністю від 12.09.2013р.,

представника відповідача Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області Власенко В.В. - за довіреністю № 40 від 03.09.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Енергоремонт» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося приватне підприємство «Енергоремонт», в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000212210 від 17.05.2013р. про донарахування податку на додану вартість приватному підприємству «Енергоремонт» за квітень 2011 року в сумі 175 335 грн. 03 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Ні інформація досудового слідства, ні акти перевірок інших платників податків, ні відомості баз даних податкових органів в розумінні чинного законодавства не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку, які могли б підтвердити факт безтоварності операцій. Позивач, в свою чергу, не може нести відповідальність ні за несплату контрагентами податків, ні за можливу недостовірність наведених у ЄДРПОУ відомостей про них.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.04.2013р. Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Уманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Енергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Варт-Буд» (код 34492751) за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за результатами якої складено акт № 480/22/00226106. Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 175 335 грн. 03 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки Уманська об'єднана державна податкова інпекція Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000212210 від 17.05.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 175 335 грн. 03 коп. за основним платежем та в розмірі 1 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (стаття 201 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 175 336 грн. 03 коп., нараховані приватному підприємству «Енергоремонт» згідно оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Варт-Буд» (свідоцтво платника податку на додану вартість № 39133672 від 08.11.2006р.). Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

договір на реконструкцію вуличного освітлення вулиць Стрілецька, Першотравнева, Котовського, Чапаєва села Паланка Уманського району Черкаської області № 0903/1 від 09.03.2011р.; договір на виконання робіт по ремонту лікарні в селі Юрківка № 0204/1 від 02.04.2011р.; договір поставки товару № 0415/1 від 15.04.2011р., договір на виконання робіт по реконструкції вуличного освітлення села Оксанино вулиці Черняховського та провулку Черняховського № 0504/1 від 05.04.2011р.; податкова накладна № 48 від 29.03.2011р. на загальну суму з ПДВ 53 172 грн., податкова накладна № 17 від 12.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 130 384 грн. 74 коп., податкова накладна № 25 від 15.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 43 874 грн. 40 коп., податкова накладна № 27 від 18.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 240 470 грн., рахунок-фактура № 27 від 18.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 240 470 грн.,

видаткова накладна № 27 від 18.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 240 470 грн., податкова накладна № 35 від 27.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 310 281 грн., податкова накладна № 36 від 27.04.2011р. на загальну суму з ПДВ 327 000 грн., акти приймання виконаних підрядних робіт за березень, квітень 2011 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень, квітень 2011 року,

платіжне доручення № 26 від 05.05.2011р., платіжне доручення № 27 від 05.05.2011р., платіжне доручення № 33 від 17.05.2011р., платіжне доручення № 35 від 18.05.2011р., виписка по особовому рахунку позивача за квітень 2011 року.

В підтвердження використання у власній господарській діяльності та/або подальшої реалізації придбаних позивачем послуг останнім надано: податкову накладну № 36 від 30.04.2011р.; договір субпідряду на будівництво автомобільної дороги державного значення Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка на дільниці км 564+160 - км 566+637, Черкаська область від 22.08.2008р.; довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року, складені між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Уманьавтодор».

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій між приватним підприємством «Енергоремонт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Варт-Буд», що обумовлені господарською діяльністю позивача - будівництво житлових і нежитлових будівель, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів тощо.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вище зазначеним контрагентом позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000212210 від 17.05.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Енергоремонт» 1 753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 36 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 11 жовтня 2013 року.