Постанова

від 12.08.2014 по справі 826/9185/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2014 року № 826/9185/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

представника позивача - Кочкарьової Н.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості доОСОБА_2 простягнення коштів у розмірі 12 397,20 грн.

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2014 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 12 397,20 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі та надано строк відповідачу для надання заперечень, а від позивача витребувані додаткові матеріали по справі.

22 липня 2014 року через загальний відділ документального обігу до суду від відповідача надійшли заперечення проти позову, за результатами розгляду яких суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі і своєю ухвалою від 24 липня 2014 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник Київського міського центру зайнятості підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові, оскільки неправомірно отримані відповідачем кошти на день розгляду справи відповідачем не сплачені.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю заявлених до нього вимог. Представник відповідача у своїх поясненнях наголошувала на відсутності правових підстав для стягнення з відповідача суму отриманої ним допомоги.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 01 липня 2013 року зареєструвався в Дарницькому районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. Наказом Солом'янського районного центру зайнятості за №НТ130701 від 01.07.2013 року на підставі заяви ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю у встановленому законодавством розмірі.

Відповідно до довідки №21/176 від 30.01.2014 року ОСОБА_2 за період з 01.07.2013р. по 31.10.2013р. нараховано та виплачено допомогу на загальну суму 12 397,20 грн.

01 листопада 2013 року ОСОБА_2 надав до Дарницького районного центру зайнятості наказ від 01.11.2013 року про прийняття його на посаду головного інженера з 01.11.2013 року, у зв'язку з чим, наказом Дарницького районного центру зайнятості від 11.11.2013 року №НТ130703 припинено реєстрацію безробітного з огляду на самостійне працевлаштування, відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та абз.2, 3 п.1 ст.31 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №198.

Після означених подій на адресу Дарницького районного центру зайнятості надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.10.2013р. №12-787, відповідно до якого ОСОБА_2 являється керівником ТОВ «Нектар» з 12.01.1993 року.

Посилаючись на те, що у відповідності статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач належить до зайнятого населення і не мав права отримувати передбачені законодавством соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття, а також на неповернення відповідачем суми безпідставно отриманої допомоги, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 12 397,20 грн.

З огляду на повідомлені учасниками процесу обставини та наведені на їх обґрунтування доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як на підставу для застосування до спірних правовідносин положень статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивач посилається на встановлену згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.10.2013р. №12-787 обставину, яка свідчить про те, що ОСОБА_2 є керівником юридичної особи - ТОВ «Нектар». Наведена обставина підтверджена даними з Реєстру станом на 07.08.2014 року.

Водночас, згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг є саме умисне невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними, тобто, необхідною умовою для повернення виплачених коштів є доведення умислу в діях застрахованої особи, тоді як самого факту невиконання обов'язків недостатньо для повернення сплачених коштів.

Під час розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 є засновником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нектар» (код ЄДРПОУ - 19482846), створеного в 1992 році.

Наказом №10 від 01.07.2005 року прийнятий на посаду директора ТОВ «Нектар», що підтверджується записом в трудовій книжці відповідача за №35.

Згідно наданих відповідачем копій податкових декларацій товариства і фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва, останнє в період часу з 2011 по 2013 року не отримувало прибутку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2013 року до нього внесені дані 27.03.2013 року про перебування товариства в стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням про банкрутство. (судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, 01.03.2013, Б24/064-12, Господарський суд Київської області).

Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_2, оригінал якої був оглянутий судом в судовому засіданні, на підставі наказу №12 від 20.10.2005 року, останній був звільнений з займаної посади директора ТОВ «Нектар» за власним бажанням, у зв'язку з чим з цього числа трудові відносини відповідача з товариством припинилися.

Щодо факту підписання ОСОБА_2 фінансових документів, копії яких надано відповідачем, то вони підписувалися ним як засновником, а не директором товариства.

Після звільнення відповідача з посади директора ТОВ «Нектар» ОСОБА_2 згідно записів у трудовій книжці працював директором ПП «Поліс-05» (з 21.10.2005р. по 28.02.2007р. - записи №№37-38), заступником директора ВАТ «Прометей» (з 01.03.2007р. по 24.02.2011р. - записи №№39-41), Головою Правління ПАТ «Прометей» (з 24.02.2011р. по 13.05.2013р. - записи №№42-43).

Наступний запис у трудовій книжці за №44 здійснений Дарницьким районним центром зайнятості 01.07.2013 року про початок виплат допомоги по безробіттю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

- непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

- батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

- особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 статті 92 Основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з відповідачем, який стверджує про те, що сама по собі інформація з Єдиного державного реєстру доказом перебування особи в трудових відносинах бути не може. До того ж, перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ «Нектар» спростовується, даними, внесеними до трудової книжки ОСОБА_2, про які був обізнаний районний центр зайнятості.

Щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису, який визначає ОСОБА_2 керівником ТОВ «Нектар», слід зазначити, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відтак, твердження позивача про віднесення ОСОБА_2 до зайнятого населення під час реєстрації та перебування на обліку в центрі зайнятості не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються зібраними у справі доказами.

З огляду на зазначене та враховуючи відсутність інших доводів на обґрунтування даних позовних вимог, а також виходячи з права позивача на визначення обсягу, підстав та предмету позову, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими він пов'язує виникнення у нього законних підстав на звернення до суду із даним позовом. Відтак, в задоволені позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 12 397,20 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Добрівська Н.А.