Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/9185/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9185/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 12 397, 20 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач 01.07.2013 року зареєструвався в Дарницькому районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. Наказом Дарницького районного центру зайнятості за №НТ130701 від 01.07.2013 року на підставі заяви ОСОБА_2 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю у встановленому законодавством розмірі.

Відповідно до довідки №21/176 від 30.01.2014 року, відповідачу за період з 01.07.2013 р. по 31.10.2013 р. нараховано та виплачено допомогу на загальну суму 12 397,20 грн.

01 листопада 2013 року відповідач надав до Дарницького районного центру зайнятості наказ від 01.11.2013 року про прийняття його на посаду головного інженера з 01.11.2013 року, у зв'язку з чим, наказом Дарницького районного центру зайнятості від 11.11.2013 року №НТ130703 припинено реєстрацію безробітного з огляду на самостійне працевлаштування.

Після означених подій на адресу Дарницького районного центру зайнятості надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.10.2013р. №12-787, відповідно до якого ОСОБА_2 являється керівником ТОВ «Нектар» з 12.01.1993 року.

Посилаючись на те, що у відповідності ст.. 4 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач належить до зайнятого населення і не мав права отримувати передбачені законодавством соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття, а також на неповернення відповідачем суми безпідставно отриманої допомоги, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 12 397,20 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно запису в трудовій книжці відповідача, на підставі наказу №12 від 20.10.2005 року, останній був звільнений з займаної посади директора ТОВ «Нектар» за власним бажанням, у зв'язку з чим з цього числа трудові відносини відповідача з товариством припинилися, відтак, твердження позивача про віднесення ОСОБА_2 до зайнятого населення під час реєстрації та перебування на обліку в центрі зайнятості не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Абзацам 7 п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №219, визначено, що для реєстрації у державній службі зайнятості громадянин подає копії трудової книжки, цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг), диплома або іншого документа про освіту, довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, що зберігаються в його особовій справі.

Відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 20 Порядку, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6.14 Порядку якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, підставою для стягнення виплаченого забезпечення є умисне ненадання або несвоєчасне надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач є засновником юридичної особи - ТОВ«Нектар», створеного в 1992 році.

Наказом №10 від 01.07.2005 року прийнятий на посаду директора ТОВ «Нектар», що підтверджується записом в трудовій книжці відповідача за №35.

Відповідно наданих відповідачем копій податкових декларацій товариства і фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва, останнє в період часу з 2011 по 2013 року не отримувало прибутку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2013 року до нього внесені дані 27.03.2013 року про перебування товариства в стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням про банкрутство. (судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, 01.03.2013, Б24/064-12, Господарський суд Київської області).

Відповідно запису в трудовій книжці ОСОБА_2, на підставі наказу №12 від 20.10.2005 року, останній був звільнений з займаної посади директора ТОВ «Нектар» за власним бажанням, у зв'язку з чим з цього числа трудові відносини відповідача з товариством припинилися.

Після звільнення відповідача з посади директора ТОВ «Нектар» згідно записів у трудовій книжці, відповідач працював директором ПП «Поліс-05» (з 21.10.2005р. по 28.02.2007р. - записи №№37-38), заступником директора ВАТ «Прометей» (з 01.03.2007р. по 24.02.2011р. - записи №№39-41), Головою Правління ПАТ «Прометей» (з 24.02.2011р. по 13.05.2013р. - записи №№42-43). Наступний запис у трудовій книжці за №44 здійснений Дарницьким районним центром зайнятості 01.07.2013 року про початок виплат допомоги по безробіттю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не вчинив дій, які б свідчили про умисне невиконання своїх обов'язків та зловживання ними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.