Постанова

від 23.09.2014 по справі 826/12967/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/308

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2014 року 16:24 № 826/12967/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанови та рішення,

за участі представників сторін:

представника позивача Смарчевської Я.В.;

представника відповідача Левенець В.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції з питань прав захисту споживачів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафних санкцій № 000013 від. 11.03.2014 року та рішення про вжиття обмежувальних заходів № 000018 від 20.05.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12967/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2014 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 23.09.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 16.12.2013 р. по 30.12.2013 р. на підставі наказу № 613 від 13.12.2013 р. та направлення від 13.12.2013 р. № 000411, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI, Інспекцією була проведена планова поєднана (виїзна/невиїзна) перевірка з питань відповідності продукції, що реалізується ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус", вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на котли опалювальні (ТМ: Buderus, артикул: Logamax U042-24K та Logamax plus GB042-22K), за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції від 30.12.2013 № 000225 (т. 1, а.с. 20).

В акті перевірки від 30.12.2013 № 000225 зазначені наступні порушення ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус":

- реалізація продукції на якій відсутній Національний знак відповідності (оглянуто продукцію), який, згідно п. 1 Правил застосування національного знаку відповідності, затверджених постановою КМУ від 29.11.2001 № 1599, засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї;

- не нанесення на прилади тексту застереження вимог і таблички з технічними даними (наявні написи та маркування нанесено іноземною мовою);

- декларація про відповідність № UA.TR.012.D.0027-12 від 24.01.2012 не відповідає формі, наведеній у додатку до Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2008 № 748:

* фраза у декларації «Технічна документація на прилади, що працюють на газоподібному паливі (складові частини приладу) розроблена відповідно до вимог Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі» - не передбачена у формі, затвердженій постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, від 24.09.2008 № 856, від 27.08.2008 № 748;

* назва «Декларація про відповідність» - не відповідає формі, затвердженій постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, затверджена форма - «Декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання»;

* у декларації відсутня графа «яке виготовляється за» (назва та позначення документації), затвердженої постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149;

* у декларації відсутня графа «що випускається за» (назва та позначення технічної документації), затвердженої постановою КМУ від 27.08.2008 № 748;

* у декларації відсутня графа «який виготовляється за» (назва та позначення технічної документації), затвердженої постановою КМУ від 24.09.2008 № 856;

- форми декларації про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2008 № 748, відрізняються, що унеможливлює складання однієї декларації про відповідність зазначеним Технічним регламентам одночасно.

За розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції передбачена відповідальність, згідно п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Поряд із цим, на підставі акту перевірки від 30.12.2013 № 000225 Державною інспекцією з питань прав захисту споживачів у місті Києві винесено постанову № 000013 від 11.03.2014 про накладення штрафних санкцій на ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" в розмірі 250 н.м.д.г. у сумі 4250,00 грн., згідно п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Крім цього, Державною інспекцією з питань прав захисту споживачів у місті Києві було прийняте рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20.05.2014 № 000018, на підставі акту перевірки від 30.12.2013 № 000225, а саме: ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус", як особі, що реалізує продукцію (котли опалювальні ТМ: Buderus, артикул: Logamax U042-24K та артикул: Logamax plus GB042-22K) на якій відсутній Національний знак відповідності, що не відповідає встановленим вимогам, обмежити надання вищевказаної продукції на ринку, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасово заборонити надання продукції на ринку, у відповідності із ч. 5 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Проте, вважаючи постанову Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про накладення штрафних санкцій № 000013 від. 11.03.2014 року та рішення № 000018 від 20 травня 2014 року протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (надалі - Закон № 877).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 877, орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Приписами Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 року, визначено, що Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, відповідно до п. 7 вищевказаного Положення, а також п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011 року (надалі - Положення № 206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Положенням № 206 зафіксовано основні завдання Держспоживінспекції України, до яких віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд. При цьому, в п. 6 Положення № 206 передбачено, що Інспекції Держспоживінспекції України мають право перевіряти суб'єктів господарювання у сфері торгівлі і послуг.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону № 877, державний нагляд (контроль) здійснюється у формі планових та позапланових заходів.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду (ч. 1 ст. 5 Закону № 877).

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023.

У ч.1 ст.6 Закону № 1023 встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із тим, з огляду на акт перевірки від 30.12.2013 № 000225 судом встановлено, що підставою для винесення постанови про накладення штрафних санкцій № 000013 від 11.03.2014 року та рішення про вжиття обмежувальних заходів № 000018 від 20 травня 2014 року стало порушення ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" вимог п. 1 Правил застосування національного знаку відповідності, затверджених постановою КМУ від 29.11.2001 № 1599, Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2008 № 748.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно п. 1 Правил застосування національного знаку відповідності, затверджених постановою КМУ від 29.11.2001 № 1599 (далі - Правила № 1599), національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Відповідно до п. 5 Правил № 1599, знак відповідності наноситься на виріб або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію у разі неможливості або невиправданості його нанесення безпосередньо на виріб, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Згідно п. 10 Технічного регламенту № 1149, національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує проти тверджень відповідача про відсутність знака відповідності на товарах та стверджує, що відповідний знак був розміщений, що підтверджується наданими фотокопіями (т. 1, а.с. 33-34).

Проте, суд звертає увагу, що надані ним фотокопії знаку відповідності не дають змогу стверджувати, що він був нанесений на виріб або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів для спростування порушення п. 1 Правил № 1599.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Технічний регламент безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149 (далі - Технічний регламент № 1149) встановлює вимоги до низьковольтного електричного обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України.

Згідно п. 3 додатку № 4 до Технічного регламенту № 1149, декларація про відповідність має відповідати формі, наведеній у додатку 5 до Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання та містити:

найменування та місцезнаходження виробника або уповноваженого представника;

опис електрообладнання;

посилання на стандарти, включені до переліку національних стандартів;

у разі необхідності - посилання на специфікації, відповідність яким декларується;

прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, уповноваженої брати на себе зобов'язання від імені виробника або уповноваженого представника;

останні дві цифри року, в якому було нанесене маркування національним знаком відповідності.

Технічний регламент приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 856, (далі - Технічний регламент № 856) визначає вимоги до приладів, що працюють на газоподібному паливі (далі - прилади), їх безпеки, процедури підтвердження відповідності таким вимогам, і встановлює вимоги щодо маркування і введення в обіг.

Згідно п. 6 Технічного регламенту № 856, у процесі підготовки приладу до введення в обіг необхідно:

розмістити на ньому табличку з технічними даними;

нанести текст застережливих вимог безпосередньо на прилад та на його пакуванні.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, позивач не надав суду доказів, що на прилади, які були об'єктами перевірки, був нанесений текст застереження вимог і табличка з технічними даними (згідно акта перевірки наявні написи та маркування нанесено іноземною мовою).

Додатком до Технічного регламенту № 856 визначена форма декларації із закріпленими вимогами до її оформлення.

Технічний регламент водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2008 № 748, (далі - Технічний регламент № 748) визначає вимоги до водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі і мають номінальну вихідну потужність від 4 до 400 кВт.

Додатком 2 до Технічного регламенту № 748 визначена форма декларації із закріпленими вимогами до її оформлення.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені Технічні регламенти, суд дійшов висновку, що Державною інспекцією з питань прав захисту споживачів у місті Києві правомірно встановлені та зафіксовані порушення ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус", які виразились у невідповідності форми декларації до Технічних регламентів № № 1149, 856, 748, оскільки, кожен із цих регламентів встановлює відповідну декларацію відповідності, яка містить свої обов'язкові реквізити, що унеможливлює їх поєднання в одній декларації відповідності.

У зв'язку з чим, ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" повинно було складати три декларації відповідності, згідно вимог Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2008 № 748.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не спростоване вищевказане порушення, а тому твердження відповідача щодо неможливості складання однієї декларації про відповідність зазначеним Технічним регламентам одночасно підтверджується вимогами чинного законодавства, оскільки дані декларації відрізняються.

Згідно положень ч.1, 3 ст. 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" встановлено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами . У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Враховуючи викладене, та обставину відсутності спростування порушень, викладених у акті перевірки, суд вважає оскаржувані постанову про накладення штрафних санкцій № 000013 від. 11.03.2014 року та рішення про вжиття обмежувальних заходів № 000018 від 20.05.2014 правомірними. А тому підстав для їх скасування судом не вбачається.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будерус" (код ЄДРПОУ 32766919) решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова