Ухвала

від 26.11.2014 по справі 826/12967/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12967/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанови та рішення , -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у місті Києві, в якому просило:

- скасувати Постанову Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у місті Києві від 11 березня 2014 року про накладення штрафних санкцій;

- скасувати Рішення Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у місті Києві про вжиття обмежувальних заходів № 000018 від 20 травня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 16 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року на підставі наказу № 613 від 13 грудня 2013 року та направлення від 13 грудня 2013 року № 000411 відповідачем - Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів у місті Києві було проведено планову поєднану перевірку з питань відповідності продукції, що реалізується Товариством з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус», вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на котли опалювальні (ТМ: Buderus, артикул: Logamax U042-24K та Logamax plus GB042-22K).

За результати вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки характеристик продукції від 30 грудня 2013 року № 000225 (т. 1, а.с. 20), відповідно до якого було виявлено наступні порушення:

- реалізація продукції на якій відсутній Національний знак відповідності (оглянуто продукцію), який, згідно п. 1 Правил застосування національного знаку відповідності, затверджених постановою КМУ від 29 листопада 2001 року № 1599, засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї;

- не нанесення на прилади тексту застереження вимог і таблички з технічними даними (наявні написи та маркування нанесено іноземною мовою);

- декларація про відповідність № UA.TR.012.D.0027-12 від 24 січня 2012 року не відповідає формі, наведеній у додатку до Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27 серпня 2008 року № 748:

* фраза у декларації «Технічна документація на прилади, що працюють на газоподібному паливі (складові частини приладу) розроблена відповідно до вимог Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі» - не передбачена у формі, затвердженій постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149, від 24 вересня 2008 року № 856, від 27 серпня 2008 року № 748;

* назва «Декларація про відповідність» - не відповідає формі, затвердженій постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149, затверджена форма - «Декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання»;

* у декларації відсутня графа «яке виготовляється за» (назва та позначення документації), затвердженої постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149;

* у декларації відсутня графа «що випускається за» (назва та позначення технічної документації), затвердженої постановою КМУ від 27 серпня 2008 року № 748;

* у декларації відсутня графа «який виготовляється за» (назва та позначення технічної документації), затвердженої постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 856;

- форми декларації про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27 вересня 2008 року № 748, відрізняються, що унеможливлює складання однієї декларації про відповідність зазначеним Технічним регламентам одночасно.

За розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції передбачена відповідальність, згідно п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Крім того, на підставі зазначеного вище акту перевірки, Державною інспекцією з питань прав захисту споживачів у місті Києві винесено постанову № 000013 від 11 березня 2014 року про накладення штрафних санкцій на Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» в розмірі 4 250,00 грн (а.с. 26).

В подальшому, відповідачем було прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20 травня 2014 року № 000018, на підставі акту перевірки від 30.12.2013 № 000225, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус», як особі, що реалізує продукцію (котли опалювальні ТМ: Buderus, артикул: Logamax U042-24K та артикул: Logamax plus GB042-22K) на якій відсутній Національний знак відповідності, що не відповідає встановленим вимогам, обмежити надання вищевказаної продукції на ринку, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасово заборонити надання продукції на ринку, у відповідності із ч. 5 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, а саме Постановою про накладення штрафу № 000013 від 11 березня 2014 року та Рішенням про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20 травня 2014 року № 000018, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється у формі планових та позапланових заходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з Положенням про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13 квітня 2011 року Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Приписами ч. 1 ст. 5 вказаного вище Закону встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю) не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів звертає увагу, що нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для винесення постанови про накладення штрафних санкцій № 000013 від 11 березня 2014 року та рішення про вжиття обмежувальних заходів № 00001стало недотримання позивачем вимог п. 1 Правил застосування національного знаку відповідності, затверджених постановою КМУ від 29 листопада 2001 року № 1599, Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27 серпня 2008 року № 748.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно п. 1 Правил застосування національного знаку відповідності, затверджених постановою КМУ від 29 листопада 2001 року № 1599, національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Відповідно до п. 5 зазначених вище правил, знак відповідності наноситься на виріб або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію у разі неможливості або невиправданості його нанесення безпосередньо на виріб, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Згідно п. 10 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149, національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Апеляційний суд погоджується й з доводами суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження розміщення знака відповідності на певних товарах.

Зокрема, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено вірний висновок про те, що надані позивачем фотокопії знаку відповідності не дають змогу стверджувати, що він був нанесений на виріб або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Згідно п. 3 додатку № 4 до Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29 жовтня 2009 року № 1149, декларація про відповідність має відповідати формі, наведеній у додатку 5 до Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання та містити:

- найменування та місцезнаходження виробника або уповноваженого представника;

- опис електрообладнання;

- посилання на стандарти, включені до переліку національних стандартів;

- у разі необхідності - посилання на специфікації, відповідність яким декларується;

- прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, уповноваженої брати на себе зобов'язання від імені виробника або уповноваженого представника;

- останні дві цифри року, в якому було нанесене маркування національним знаком відповідності.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Державною інспекцією з питань прав захисту споживачів у місті Києві правомірно встановлені та зафіксовані порушення, вчинені позивачем, які виразились у невідповідності форми декларації згідно вимог Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 856, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2008 № 748.

Тому, для повного виконання вимог технічних регламентів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» було зобов'язано складати саме три декларації відповідності, а не поєднувати їх в одну.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Підсумовуючи зазначене вище, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова про накладення штрафних санкцій № 000013 від 11 березня 2014 року та рішення про вжиття обмежувальних заходів № 000018 від 20 травня 2014 року прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» - є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон опалювальної техніки «Будерус» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2014 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.