Постанова

від 29.09.2014 по справі 826/12033/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2014 року письмове провадження № 826/12033/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Турман» Експрес» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Турман» Експрес» (надалі - позивач або ТОВ «Турман» Експрес») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 року №№ 0003202201, 0003212201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Турман» Експрес» не порушувало вимог п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4., пп.2.16 п.2 та пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентом.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту та валових витрат по таким операціям.

В судовому засіданні 16.09.2014 року представником позивача було заявлено клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні. Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечував.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про перехід до розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1223 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.1. ст.79 Податкового кодексу України, призначена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Турман Експрес» (код ЄДРПОУ 33445124) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272).

Суд одразу звертає увагу на те, що під час огляду копії зазначеного наказу, встановлено, що у даті його складання відсутні дані про рік, а також не визначено періоду, за який слід провести перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана».

Крім того, суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, виключною передумовою для прийняття органом державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної позапланової перевірки платника податків і здійснення такої перевірки, є факт не надання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В той же час, як встановлено з матеріалів справи, не заперечується та не спростовується відповідачем належними і допустимими доказами, позивачем надавалися відповідачу письмові пояснення та їх документальне підтвердження від 23.11.2011 року № 156/11, від 04.02.2014 року №18/14 на запити відповідача від 18.11.2011 року №29053/10/15-411, від 20.12.2013 року № 12272/10/26-53-22-01-11.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні передумови для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з підстав, передбачених пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового Кодексу України.

Незважаючи на зазначене, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) за період з 01.01.2010 року по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.07.2014 року № 1755/26-53-22-01-21/33445124, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 390 900,00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року в сумі 97 145,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 132 748,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 161 007,00 грн.;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 449 533 грн., у тому числі: за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 111 715,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 449 533,00 грн.;

пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4., пп.2.16 п.2 та пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 85.

Як вбачається з тексту акту перевірки від 18.07.2014 року № 1755/26-53-22-01-21/33445124, в ході перевірки відповідачем було використана інформація:

- автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - ПДС, АІС ОР, «Податковий блок»;

- облікова справа ТОВ «Турман Експрес»;

- податкові декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 року по 30.11.2013 року;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.01.2010 року по 30.11.2013 року;

- акт від 24.07.2013 року № 30/22-2/30523272 Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ»Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруком» (код 38256383), ТОВ «Імпортель Груп» (код 31663229), ТОВ «Еко-Сервіс» (код 34751286), ТОВ «Скомп» (код 38256357), ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105), ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814), ТОВ «Рекламна агенція «Принцепс» (код 36827126), ТОВ «Нашира» (код 37474667), ТОВ «Детемо» (код 37563821), ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331), ТОВ «Новий градь» (код 37779084) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року»;

- протокол допиту свідка ОСОБА_1, директора ТОВ «ВКФ «Мілана»;

- довідка від 19.12.2012 року № 5975/22-621/33445124 ДПІ у Дніпровському районі м. Кигва ДПС «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Турман Експрес» (код за ЄДРПОУ 33445124) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по господарських відносинам із ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) за вересень 2011 року.

- матеріали надані посадовими особами ТОВ «Турман Експрес» по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) за період з 01.01.2010 року по 30.11.2013 року.

На підставі наведених документів та даних інформаційних систем, відповідачем було встановлено, що у перевіряємому періоді позивач декларував податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана». При цьому, перевіркою повноти визначення податку на додану вартість та податку на прибуток, що підлягають сплаті до державного бюджету України, по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ВКФ «Мілана», встановлено їх заниження, а саме: податку на додану вартість в сумі 390 900,00 грн.; податку на прибуток в сумі 449 533 грн.

Так, наявність порушень позивачем норм податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки від 18.07.2014 року № 1755/26-53-22-01-21/33445124, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Взаємовідносини та взаєморозрахунки між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКФ «Мілана» (виконавець) ґрунтувалися на договорі про надавання послуг доставки кореспонденції та вантажів від 01.09.2011 року № 253, за умовами якого, змовник замовляє, а виконавець надає в замовленому об'ємі комплекс послуг по прийманню, обробці, сортуванню, маркуванню, зважуванню та передачі кореспонденції та вантажів, в подальшому названих «Відправлення», підприємствам, відповідальним за транспортування та експедиційний нагляд до безпосереднього адресата або місцезнаходження отримувача. Невід'ємною частиною даного Договору є Додатки до договору №1,2 (надалі - Тарифи), що містить доставки, та тарифи на оплату Послуг (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи). Вартість наданих виконавцем послуг, сторони визначають на підставі Тарифу, що діяв на момент замовлення Послуг замовником або з договірною вартістю з урахуванням економічно-фінансової доцільності, кількісних показників тощо. Підставою для сплати замовником наданих виконавцем послуг, є передача замовнику акту виконаних робіт (послуг). Замовник сплачує послуги виконавця у безготівковій формі за фактом виконання послуг.

На підтвердження реальності вчинення зазначених операцій, включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, ТОВ «ВКФ «Мілана» були виписані позивачу наступні первинні документи:

акти прийому-передачі виконаних робіт від 30.09.2011 року (кур'єрські послуги з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року) на загальну суму 582 862,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 97 143,71 грн.), від 17.10.2011 року (кур'єрські послуги з 01.10.2011 року по 15.10.2011 року) на загальну суму 385 743,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 64 290,51 грн.), від 31.10.2011 року (кур'єрські послуги з 16.10.2011 року по 31.10.2011 року) на загальну суму 410 744,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 68 457,45 грн.), від 15.11.2011 року (послуги доставки кореспонденції та вантажів з 01.11.2011 року по 15.11.2011 року) на загальну суму 487 215,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 81 202,54 грн.) та від 30.11.2011 року послуги доставки кореспонденції та вантажів з 16.11.2011 року по 30.11.2011 року) на загальну суму 478825,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 79804,20 грн.) з додатками, які містять детальний опис наданих операцій (номер ТН, дата відправки, місце відправки, місце отримання тощо);

податкові накладні від 30.09.2011 року № 282 на загальну суму 582 862,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 97 143,71 грн.), від 17.10.2011 року № 161 на загальну суму 385 743,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 64 290,51 грн.), від 31.10.2011 року № 299 на загальну суму 410 744,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 68 457,45 грн.) та від 15.11.2011 року № 169 на загальну суму 487 215,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 81 202,54 грн.) та від 30.11.2011 року № 260 на загальну суму 478825,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 79804,20 грн.).

Зазначені первинні документи з боку контрагента були підписані гр. ОСОБА_2 (до 31.10.2011 року) та гр. ОСОБА_1 з 01.11.2011 року.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, картки рахунку 631, виписками з банку.

Крім того, зазначені операції належним чином відображені позивачем у податковій звітності за вересень-листопад 2011 року.

При цьому, згідно тверджень відповідача, до перевірки не надано підтвердження на отримання товару від вищезазначеного постачальника (довіреності, книга реєстрації довіреностей тощо), а також не надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи щодо способу транспортування товару.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити про те, що взаємовідносини між позивачем та контрагентом не є операціями купівлі-продажу, тобто позивач не є безпосереднім покупцем та остаточним отримувачем товару, а є лише замовником послуг доставки кореспонденції та вантажів, отже у нього відсутня фактична можливість надання довіреностей (книги реєстрації довіреностей) на отримання товару, оскільки по операціям позивача з контрагентом зазначені документи взагалі не складалися.

Крім того, в основу висновків акту перевірки позивача, на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення, відповідачем покладено акт від 24.07.2013 року № 30/22-2/30523272 Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ»Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруком» (код 38256383), ТОВ «Імпортель Груп» (код 31663229), ТОВ «Еко-Сервіс» (код 34751286), ТОВ «Скомп» (код 38256357), ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105), ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814), ТОВ «Рекламна агенція «Принцепс» (код 36827126), ТОВ «Нашира» (код 37474667), ТОВ «Детемо» (код 37563821), ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331), ТОВ «Новий градь» (код 37779084) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року», згідно якого встановлено, звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців; у ТОВ «ВКФ» Мілана» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.188 Податкового кодексу України; не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ВКФ» Мілана» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ВКФ»Мілана» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Більше того, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1, директора ТОВ «ВКФ «Мілана», отриманого в Київській області, с. Юрівка, вул. Нова, 6-А, старшим о/у ГВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_3 від 11.07.2013 року, відповідно до якого, громадянин ОСОБА_1 повідомив, що певні особи привезли його до нотаріуса де він підписав невідомого йому змісту папери (2 чи 3); про те, що він став директором ТОВ «ВКФ «Мілана» йому нічого відомо не було; жодних документів (договорів, накладних актів виконаних робіт,актів прийому-передачі) від імені підприємства він не підписував; жодних підприємств-покупців він не знає; податкової звітності не подавав; банківські рахунки не відкривав; підприємство не створював, не реєстрував, не купляв, печатки підприємства не отримував; всі документи підписані від його імені на документах ТОВ «ВКФ «Мілана» просив вважати недійсними.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що не підтверджено факт надання послуг ТОВ «ВКФ «Мілана» на користь позивача та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Отже, взаємовідносини позивача з зазначеним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, а виписані контрагентом первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат по таким взаємовідносинам.

Суд звертає увагу, що у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про не підтвердження реальності його угод (здійснених господарських операцій з контрагентом), тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки від 18.07.2014 року № 1755/26-53-22-01-21/33445124.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, як вбачається зі змісту заперечень до акту перевірки, копія яких мститься в матеріалах адміністративної справи, позивач звертав увагу відповідача, крім іншого, на те, що податковим органом вже проводилась позапланова виїзна перевірка з питань його взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Мілана» за вересень 2011 року, за результатами якої була складена довідка від 19.12.2012 року № 5975/22-621/33445124 про документальне підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «ВКФ «Мілана» за вересень 2011 року, що свідчить про суперечність висновків податкового органу, викладених в акті від 18.07.2014 року № 1755/26-53-22-01-21/33445124.

Не взявши до уваги наведене, за результатом розгляду заперечень позивача, висновки акту перевірки від 18.07.2014 року № 1755/26-53-22-01-21/33445124 були залишені без змін.

Не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій здійснених між позивачем та контрагентом, що вказані в наведених вище первинних документах, податковий орган визначив в акті про те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по таким первинним документам до податкового кредиту та валових витрат підприємства.

На підставі акта перевірки позивача від 18.07.2014 року № 1755/26-53-22-01-21/33445124, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 05.08.2014 року:

№ 0003202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 449 533,00 грн.;

№ 0003212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у розмірі 390 900,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 195 450,00 грн.

Докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідача в адміністративному порядку, позивачем суду не надані.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи, є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, у період вересень-листопад 2011 року позивач мав договірні відносини з ТОВ «ВКФ «Мілана», на підтвердження реальності яких, позивачем подані суду виписані зазначеним контрагентом первинні документи, зокрема, акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні, під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи представника відповідача представлені в судовому засіданні та викладені в письмових запереченнях на позов.

Крім того, в ході розгляду даної справи, судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів та/або здійснення нереальних господарських операцій.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, фактично були відсутні встановлені обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «ВКФ «Мілана».

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів (розрахункових, платіжних) є обов'язковою але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та валові витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагента.

В той же час, доводи відповідача про невідповідність наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «Мілана» вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом до уваги не приймаються, оскільки а ні з акту перевірки, а ні з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, суду не вдалось встановити розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом.

Також не приймаються судом до уваги і доводи відповідача про те, що ненадання позивачем товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів щодо способу транспортування товару, додатково свідчить про фіктивність господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит та формування валових витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічна позиція закріплена у листі Міністерства доході і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, в якому, крім іншого, зазначено, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Кодексу, або інших документів,передбачених п.201.11 ст.201 Кодексу. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвала ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагента.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача сформовані на підставі протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 11.07.2013 року, оскільки за відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності підприємництва ТОВ «ВКФ «Мілана», покладення в основу висновків акту перевірки протоколу допиту свідка без наведення доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Окрім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, з наступних підстав.

По-перше, відповідач не був замовником зустрічної звірки контрагента позивача, а тому отриманий ним акт про неможливість її проведення не може бути належним доказом, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

По-друге, відповідач визначив акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача як підставу для проведення перевірки. При цьому, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами. Проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, фактично була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Не знайшли підтвердження матеріалами справи доводи відповідача (викладені в акті перевірки) про перевірку податкової інформації об'єктивними даними з комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкового органу - АРМ інтегрована автоматизована інформаційна система «Податковий блок».

Крім того, відповідачем не надано суду посилань на законодавство, що дозволяє суб'єкту владних повноважень, у даному випадку - відповідачу, використовувати в якості доказу відомості з інформаційної системи «Податковий блок» саме у спосіб формування висновків та/або надання пояснень представником податкового органу.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безпідставними.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання господарських операцій між позивачем та контрагентом нереальними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 15.08.2014 року №№ 0003202201, 0003212201 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15.08.2014 року №№ 0003202201, 0003212201 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Турман» Експрес» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.08.2014 року №№ 0003202201, 0003212201.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турман» Експрес» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій