Постанова

від 18.09.2014 по справі 826/20435/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20435/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2013 року № 0006862207 та № 0006872207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 23 жовтня 2013 року № 1084 в період з 23 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетралон» за період з 1 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 6 листопада 2013 року № 1720/22-07/30523932, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 68 402 грн. та пункту 198.1 статті 198, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65 146 грн., а саме: за листопад 2012 року на суму 65 146 грн.

На підставі складеного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: № 0006862207, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81 433 грн., з якої: за основним платежем - 65 146 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 287 грн. та № 0006872207, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 85 503 грн., з якої: за основним платежем - 68 402 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 101 грн.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи необхідність ведення фінансово-господарської діяльності, а саме у зв'язку з укладенням Договорів № 25-11 від 26.09.2011 р. та № 18-11 від 22 серпня 2011 року між TOB «Управління Будівництва «Закордонмонтажспецбуд» (субпідрядник) та TOB «MC Буд» (Генпідрядник), об'єкт будівництва - комплекс по забою курчат бройлерів Перший пусковий комплекс «Птахофабрики Вінницький Бройлер», та на підставі проведеного Генпідрядником будівництва тендеру, останнім було погоджено субпідрядну організацію ТОВ «Тетралон».

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетралон», як підрядником, укладено договір підряду № С-2-11 від 02.11.2012 року, предметом якого є виконання підрядником робіт по монтажу технологічного обладнання та виготовленню та монтажу металоконструкцій по будівництву комплексу по забою курчат бройлерів Аміачної компресорної «Птахофабрика «Вінницький Бройлер» в обсягах та у відповідності з положенням даного договору та проектно-технічною документацією, наданою замовником.

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетралон» в листопаді 2012 року робіт на вищезгаданому об'єкті будівництва позивачем надано копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад від 30 листопада 2012 року та акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року від 30 листопада 2012 року № 1/11 згідно якої вартість виконаних робіт складає 21467, 40 грн., 2/11 - вартість робіт складає 53346, 13 грн., 3/11 - вартість робіт складає 53346, 13 грн., 4/11 - вартість робіт складає 46613, 04 грн., 5/11 - вартість робіт складає 54875, 33 грн., 6/11 - вартість робіт складає 46126, 30 грн., 7/11 - вартість робіт складає 54073, 73 грн., 8/11 - вартість робіт складає 29351, 58 грн., 9/11 - вартість робіт складає 31673, 39 грн.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетралон» виписало на користь позивача податкові накладні від 30 листопада 2012 року: № 27 на загальну суму 21 467,40 грн., в тому числі ПДВ - 3 577,90 грн., № 28 на загальну суму 53 346,13 грн., в тому числі ПДВ - 8 891,02 грн., № 29 на загальну суму 53 346,13 грн., в тому числі ПДВ - 8 891,02 грн., № 30 на загальну суму 46 613,04 грн., в тому числі ПДВ - 7 768,84 грн., № 31 на загальну суму 54 875,33 грн., в тому числі ПДВ - 9 145,89 грн., № 32 на загальну суму 46 126,30 грн., в тому числі ПДВ - 7 687,72 грн., № 33 на загальну суму 54 073,73 грн., в тому числі ПДВ - 9 012,29 грн., № 34 на загальну суму 29 351,58 грн., в тому числі ПДВ - 4 891,93 грн., № 35 на загальну суму 31 673,39 грн., в тому числі ПДВ - 5 278,90 грн.

На підтвердження оплати здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетралон» робіт позивачем надано виписку по рахунку в ПАТ «Комерційний банк «Надра».

Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Також, позивачем надано копії договорів на виконання будівельних робіт № 18-11 від 22 серпня 2011 року, № 25-11 від 26 вересня 2011 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Буд», як генеральним підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд», як субпідрядником, копії актів на закриття прихованих робіт від 17 січня 2012 року, 24 січня 2012 року та 30 січня 2012 року, актів перевірки установки обладнання на фундамент від 7 лютого 2012 року, від 10 лютого 2012 року, від 27 березня 2012 року, від 20 червня 2012 року, акту випробування трубопроводів на міцність і щільність від 22 червня 2012 року, акту передачі документації від 20 листопада 2012 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт за квітень та листопад 2012 року, податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача вказав на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетралон» виконувало також будівельні роботи у квітні та травні 2012 року за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» на таких об'єктах будівництва, як: внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин Вінницької області, реконструкція наявних будівель оцтового цеху під цех виробництва пива ПрАТ «Агрокомплекс Хмельникпродукт», птахофабрика «Вінницький бройлер», комплекс по забою курчат бройлерів, аміачна компресорна - монтаж обладнання, виготовлення та монтаж металоконструкцій під обладнання, площадок для обслуговування обладнання, сходів, огородження, холодопостачання головного виробничого корпусу, магістральні трубопроводи гліколя.

В обґрунтування своєї позиції, до матеріалів справи були додані копії договорів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів виконаних будівельних робіт, податкових накладних, а також журнал-ордер і відомість по рахунку 361 за період з 1 травня 2012 року по 30 листопада 2012 року та оборотно-сальдову відомість по рахунку: 361 на підтвердження відображення господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Буд» у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд».

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 етапі 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) не втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Ж509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).

Хоча положення ПК України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте залишилася чинною стаття 10 Закону № 509-ХІІ, зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають, у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.

Отже, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, а саме, договором будівельного підряду, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийманням виконаних будівельних робіт та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2013 року № 0006862207 та № 0006872207.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва «Закордонмонтажспецбуд» судові витрати в сумі 2003 (дві тисячі три) гривні 24 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлено 23 вересня 2014 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.