Ухвала

від 18.09.2014 по справі 2а-16886/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16886/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодать ХХІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодать ХХІ" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодать ХХІ" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2011 року № 0001120702 та № 0001130702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодать ХХІ" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Благодать ХХІ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень місяць 2011 року.

За результатом перевірки відповідачем складено Акт від 29 червня 2011 року №91/07-02/36845826.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.4, 200.7 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено у березні місяці 2011 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 732 144,00 грн.; п. 23.1 ст. 23, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62 212,00 грн.

На підставі встановлених порушень, 18 липня 2011 року відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від №0001120702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 732 144,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0001130702, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 680 894,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.7 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Благодать XXI» та Українською універсальною товарною біржею укладено договір від 25 грудня 2009 року про умови участі в повторному аукціоні 29 грудня 2009 року.

Згідно п. 3.1 вищевказаного договору, ТОВ «Благодать XXI» перераховано Біржі гарантійний внесок в сумі 493 286,40грн.

Судом встановлено, що 29 грудня 2009 pоку відбувся повторний аукціон з продажу майна, що перебуває на балансі ДП „Київський ремонтний завод „Радіан", а саме: будівлі-№ 82 - пожежного депо (літ. Б) загальною площею 1060,9 кв. м., переможцем якого, згідно з протоколом № 2, затвердженим ДП Київський ремонтний завод „Радіан", стало ТОВ «Благодать XXI», який придбав лот за 4 392 864,00 грн. без ПДВ 732 144.00 грн.

З протоколу аукціону вбачається, що кошти у розмірі 4 392 864,00 грн. (без ПДВ) внесені переможцем повторного аукціону як гарантійний внесок та розподіляються як винагорода Української універсальної біржі за організацію і проведення повторного аукціону згідно з договором про умови участі у повторному аукціоні 29 грудня 2009 року та частково перераховуються на розрахунковий рахунок ДП «Київський ремонтний завод „Радіан". Кошти у розмірі 4 085 363,52 грн., в т.ч. ПДВ, вносяться переможцем повторного аукціону на розрахунковий рахунок ДП „Київський ремонтний завод «Радіан».

Так, згідно виписок по рахунку, 26 грудня 2009 року позивачем сплачено кошти в сумі 4 392 864, 00 грн. без ПДВ.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що ТОВ «Благодать XXI» податок на додану вартість в сумі 732 144.00 грн. сплачено не було.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновку відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 732 144,00 грн.

Крім того, під час перевірки відповідачем встановлено, що 18 квітня 2011 року ТОВ «Благодать XXI» подано декларацію з податку на додану вартість за березень місяць 2011 року (вх. №167185) та від 22 квітня 2011 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень місяць 2011 року (вх. №799220), згідно з яким, сума рядка 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» становить 732 144,00 грн.

Відповідно до додатків № 2 до податкових декларацій, від'ємне значення виникло у позивача в таких періодах: січень місяць 2010 року в сумі 728 175,00 грн., червень місяць 2010 року в сумі 21982,00 грн.

Як вбачається з протоколу аукціону та копій виписок по рахунку, позивачем сплачено 4 085 363,52, в тому числі ПДВ в сумі 680 893, 92 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий місяць 2011 року на суму 680 893,92 грн.

З огляду на те, що завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в березні місяці 2011 року на суму 732 144,00 грн. та заниження суми бюджетного відшкодування в червні місяці 2011 року на суму 680 893,92 грн., підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодать ХХІ".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодать ХХІ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 19.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.