Постанова

від 26.09.2014 по справі 810/5165/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2014 року місто Київ № 810/5165/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гарден Груп» доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарден Груп», звернувся до суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28.04.2014 № 0005462202 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 10.09.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наданих 11.09.2014, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарден Груп» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 37387978.

З матеріалів справи встановлено, що 11.04.2014 Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 11.04.2014 № 218/10-17-22-02/37387978 «Про результати проведення документальної перевірки ТОВ «Гарден Груп» (код за ЄДРПОУ: 37387978) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Іст Енд Траст» (код за ЄДРПОУ: 36961897) та ТОВ «АС Буд Груп» (код за ЄДРПОУ: 36178466) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 31.12.2011».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункт 185.1 статті 185, підпункт 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.1 статті 198, пункт 201.10 статті 201, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 27 283, 33 гривень, в тому числі за квітень 2011 року на суму 24 939, 66 гривень, за травень 2011 року на суму 1 152, 00 гривень, за жовтень 2011 року на суму 1 191, 67 гривень.

На підставі Акта перевірки від 11.04.2014 № 218/10-17-22-02/37387978, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 28.04.2014 № 0005462202 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 27 283, 33 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 298, 92 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Київській області винесено рішення від 02.07.2014 № 1596/10/10-36-10-01-04/459, яким податкове повідомлення рішення від 28.04.2014 № 0005462202 - залишено без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.08.2014 № 309/6/99-99-10-01-15 також податкове повідомлення рішення від 28.04.2014 № 0005462202 - залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про ознаки безтоварних операцій та, відповідно, про нереальність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «АС Буд Груп» та ТОВ «Іст Енд Траст», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

З Акта перевірки вбачається, що на підставі наданих суб'єктом господарювання на запити Переяслав-Хмельницької ОДПІ № 104/10/22 від 21.01.2014 та № 256/10/22-0 від 13.03.2013, документів: договору купівлі-продажу № 042901 від 29.04.2011, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, оборотно-сальдових виписок по рах. № 631 встановлено, що ТОВ «Гарден Груп» укладено договір з ТОВ «Іст Енд Траст» на предмет поставки деревообробного устаткування.

Також, в жовтні 2011 року ТОВ «Гарден Груп» згідно наданих до перевірки документів проводив фінансово-господарські операції з підприємством ТОВ «АС Буд Груп» код за ЄДРПОУ 36178466.

До Переяслав-Хмельницької ОДПІ від ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі Міста Дніпропетровська надійшов Акт від 17.01.2012 № 81/23-2/36961897 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Енд Траст» (код за ЄДРПОУ 36961897) щодо підтвердження реальності здійснення операцій з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, які підпадають під визначення підпункту 14.1.27, статей 22, 185, 188 Податкового Кодексу України.

Декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, за II квартал 2011 року та за ІІ-ІІІ квартали 2011 року до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська не надавались.

В ході відпрацювання ТОВ «Іст Енд Траст» працівниками ВПМ ДПІ у АНД районі міста Дніпропетровська здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства: місто Дніпропетровськ, вулиця Трансформаторна, будинок 58, за результатами виїзду орган управління підприємства за вказаною адресою не встановлено. Проведеними заходами встановлена відсутність посадової особи за фактичним місцем ведення фінансово-господарської діяльності.

Операції ТОВ «Іст Енд Траст» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи перевіряємого підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

При відпрацюванні ТОВ «Іст Енд Траст» в рамках наказу ДПС України від 08.08.2011 № 475/ДСК до управління податкового контролю юридичних осіб, ВПМ ДПІ у АНД районі міста Дніпропетровська надано копію протоколу виїмки від 27.10.2011 (службова записка від 07.11.2011 № 2694/7/26-01-3), згідно якого встановлено, що 27.10.2011 оперуповноваженим УБОЗ ГУ МВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 на підставі доручення та постанови слідчого з ОВС прокуратури Донецької області Симонова В.В. в приміщені УБОЗ України в Дніпропетровській області за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект ім. Газети «Правда», 40, кабінет 136 у присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за участі директора ТОВ «Іст Енд Траст» ОСОБА_1 було вилучено первинні документи ТОВ «Іст Енд Траст».

З метою проведення заходів, у відповідності до наказу ДПС України від 08.08.2011 № 475/ДСК, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська звернулось до УБОЗ ГУ МВС України у Донецькій області з проханням надати можливість ознайомлення з первинними документами ТОВ «Іст Енд Траст» (код ЄДРПОУ 36961897), лист від 13.12.2011 № 415/10/23-2. Згідно отриманої відповіді УБОЗ ГУ МВС України у Донецькій області від 26.12.2011 № 32/9-6626 (вх. № 4/9 від 04.01.2012) повідомляє, що в штаті Управління не має працівника з ініціалами ОСОБА_2 у спеціальному званні старшого лейтенанта міліції, у зв'язку з чим звернення неможливо розглянути по суті. Згідно наданої довідки ОСОБА_2 службу в УБОЗ ГУ МВС України у Донецькій області не проходив та не проходить.

Рокитнянської МДПІ було проведено перевірку та складено Акт від 18.01.2012 № 6/23-36178466 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АС Буд Груп», код ЄДРПОУ 36178466, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведеними в додатку за період з 01.10.2011 по 31.10.2011».

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, в секторі податкового контролю юридичних осіб відсутні первинні документи щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності.

Декларація з податку на прибуток за півріччя 2011 року подана 25.07.2011, декларація за 2-3 квартали 2011 року з податку на прибуток не подана.

Останній податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми №1-ДФ надано до ДПІ за 2 квартал 2011 року 25.07.2011. За 3-й квартал розрахунок не подано.

Документальні перевірки ТОВ «АС Буд Груп» за жовтень 2011 ріку не проводились.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлена схема формування ризикового податкового кредиту для підприємств реального сектору економіки, коли використовуючи невідповідність підсумку податкових зобов'язань та фактичного обсягу поставки в додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» підприємства штучно формують податковий кредит контрагентам-покупцям та забезпечують уникнення розбіжностей в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

На даний час тривають оперативно-розшукові заходи по встановленню місцезнаходження (проживання) засновників та посадових осіб підприємства для відібрання пояснень стосовно причетності їх до фінансово-господарської діяльності підприємств.

Згідно останнього податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми № 1-ДФ наданого за 2 квартал 2011 року 25.07.2011; чисельність працюючих становить 2 особи, які, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий об'єм роботи. За 3-й квартал розрахунок не подано.

Згідно декларації з податку на прибуток за півріччя 2011 року дохід від операційної діяльності за 1 півріччя 2011 року склала 222 048, 00 гривень.

Основні засоби у ТОВ «АС Буд Груп» відсутні. Значення рядків 05.1.3 АМ (амортизація виробничих основних засобів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконаних робіт ,наданих послуг) та 05.1.4 АМ (амортизація нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконаних робіт, наданих послуг, 05.1.5 (амортизація витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин) додатку СВ до рядка 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства відсутні.

Відповідно до інформації за № 979 від 29.12.2011 Головного Управління Держкомзему у Таращанському районі Київської області за ТОВ «АС Буд Груп» земельна ділянка не рахується.

На запит Таращанського відділення Рокитнянської МДПІ ВРЕР ДАІ надано відповідь від 23.12.2011 за № 1043 про те, що згідно облікових даних транспортні засоби за ТОВ «АС Буд Груп» не значаться.

Оскільки у ТОВ «АС Буд Груп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ТОВ «АС Буд Груп», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

З вищевикладеного перевіряючими зроблено висновок про проведення ТОВ «Іст Енд Траст» та ТОВ «АС Буд Груп» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, взаємовідносини ТОВ «Гарден Груп» з ТОВ «Іст Енд Траст» та ТОВ «АС Буд Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій.

Вищевказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що при укладенні правочинів з ТОВ «Гарден Груп» в частині постачання йому товарів ТОВ «Іст Енд Траст» та ТОВ «АС Буд Груп» ставили на меті не їх виконання відповідно до передбачених договором умов, а надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування для них податкового кредиту по операціях, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально.

Отже, договори укладені між ТОВ «Іст Енд Траст», ТОВ «АС Буд Груп» та ТОВ «Гарден Груп» є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищевикладене перевіркою встановлено відсутність фактичного постачання товарів з боку ТОВ «Іст Енд Траст» та ТОВ «АС Буд Груп» на адресу ТОВ «Гарден Груп», а, отже, відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статей 185, 186, 188 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Гарден Груп» безпідставно сформовано податковий кредит за квітень 2011 року по податковій накладній, виписаній ТОВ «Іст Енд Траст» на суму 26 091, 66 гривень, та за жовтень 2011 року по податковій накладній, виписаній ТОВ «АС Буд Груп» на суму 1 191, 67 гривень, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, так як згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг.

Враховуючи подані підприємством податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року № 139669 від 20.05.2011, податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року № 149789 від 20.06.2011 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за квітень 2011 року № 9009462091 від 25.10.2011 за результатами квітня 2011 року ТОВ «Гарден Груп» мало від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, яке включається до податкового кредиту наступного періоду (ряд. 24 декларації) в сумі 1 152 гривень.

Таким чином в порушення пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 27 283, 33 гривень, в тому числі за квітень 2011 року на суму 24 939, 66 гривень (26 091, 66 - 1 152), за травень 2011 року 1 152 гривні (20 359 - 19 207) та за жовтень 2011 року на суму 1 191, 67 гривень.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Гарден Груп» укладено договір купівлі-продажу № 042901 від 29.04.2011 з ТОВ «Іст Енд Траст» на предмет поставки деревообробного устаткування.

ТОВ «Іст Енд Траст» виписано на адресу ТОВ «Гарден Груп» наступні податкові накладні: № 269 від 29.04.2011 на суму 156 549, 96 гривень, в тому числі ПДВ 26 091, 66 гривень.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. За отриманий товар сплачено кошти в сумі 156 549, 96 гривень.

В жовтні 2011 року ТОВ «Гарден Груп» проводив фінансово-господарські операції з підприємством ТОВ «АС Буд Груп» код за ЄДРПОУ 36178466.

ТОВ «АС Буд Груп» виписано на адресу ТОВ «Гарден Груп» наступні податкові накладні: № 35 від 20.10.2011 на суму 7 150, 00 гривень, в тому числі ПДВ 1 191, 67 гривень.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. За отриманий товар сплачено кошти в сумі 7 150, 00 гривень.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «АС Буд Груп» і ТОВ «Іст Енд Траст» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором купівлі-продажу № 042901 від 29.04.2011, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, банківськими виписками, оборотно-сальдовими виписками по рах. № 631 тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гарден Груп» і ТОВ «Іст Енд Траст».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Гарден Груп» та ТОВ «Іст Енд Траст» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Отримані позивачем у ТОВ «Гарден Груп» та ТОВ «Іст Енд Траст» товари в подальшому були використані у власній господарській діяльності, згідно наявних в матеріалах справи доказів.

Після вчинення зазначених правочинів, ТОВ «Гарден Груп» відповідно до видаткової накладної та Акта приймання-передачі товару від 29.04.2011 отримало деревообробне устаткування, а саме ШЛПС, торцівку, витяжку, фрезерний верстат, Фуганок та ФСШ-1а.

Дане обладнання було вивезене зі складу в місто Дніпропетровськ транспортом ГАЗ - 3307 (д.н.з. НОМЕР_3), що підтверджується договором позички автомобіля № 08/04/11 від 08.04.2011, який громадянин ОСОБА_6 передав у безоплатне користування ТОВ «Гарден Груп», та поясненнями водія ОСОБА_7, який безпосередньо здійснив перевезення даного обладнання, про що надав письмове пояснення генеральному директору ТОВ «Гарден Груп» ОСОБА_8.

Дане обладнання прийняте на баланс ТОВ «Гарден Груп», що підтверджується наказом про ввід в експлуатацію основних засобів № 2 від 02.05.2011.

Що стосується взаємовідносин між ТОВ «Гарден Груп» та ТОВ «АС Буд Груп», то підприємство відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000107 від 19.10.2011 та податкової накладної № 35 від 20.10.2011 перерахувало в безготівковій формі 7 150, 00 гривень, в тому числі ПДВ 1 191, 67 гривень за ворота секційні.

В подальшому ці ворота були вивезені ТОВ «Гарден Груп» транспортом ГАЗ - 3307 (д.н.з. НОМЕР_3), що підтверджується договором позички автомобіля № 08/04/11 від 08.04.2011, який громадянин ОСОБА_6 передав у безоплатне користування ТОВ «Гарден Груп», та поясненнями водія ОСОБА_7, який безпосередньо здійснив перевезення даного обладнання, про що надав письмове пояснення генеральному директору ТОВ «Гарден Груп» ОСОБА_8.

На даний час придбані ТОВ «Гарден Груп» ворота секційні (3000x2500) знаходяться на балансі підприємства, що підтверджується наказом про ввід в експлуатацію № 3 від 19.10.2011. Таким чином, сторонами Договору було виконано всі умови зобов'язання, що передбачені Договором та законодавством України.

Під час укладення та виконання Договору купівлі-продажу і позивач, і ТОВ «Іст Енд Траст» та ТОВ «АС Буд Груп» як юридичні особи мали цивільну право- та дієздатність, знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, знаходились за місцем реєстрацій, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про ознаки безтоварних операцій та, відповідно, нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «АС Буд Груп» і ТОВ «Іст Енд Траст», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «АС Буд Груп» та ТОВ «Іст Енд Траст» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо нереальності правочинів, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними правочинами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем товарів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту отримання товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з підстав визнання спірних правочинів безтоварними, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагентів.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Натомість відповідач витребуваних документів, згідно ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 про закінчення підготовчого провадження, суду не надав та про причини неможливості надати такі докази не повідомив.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано як і не надано взагалі усіх витребуваних судом документів, на які є посилання в Акті перевірки.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28.04.2014 № 0005462202.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарден Груп» понесені ним судові витрати в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.