Ухвала

від 22.01.2015 по справі 810/5165/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5165/14 Головуючий у 1-й інстанції:Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарден Груп» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 11.04.2014 № 218/10-17-22-02/37387978 «Про результати проведення документальної перевірки ТОВ «Гарден Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Іст Енд Траст» та ТОВ «АС Буд Груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 31.12.2011».

Перевіркою встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства: п. 185.1 ст. 185, п.п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 27 283, 33 грн..

На підставі Акта перевірки від 11.04.2014 року № 218/10-17-22-02/37387978 відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 28.04.2014 № 0005462202 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 27 283, 33 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 298, 92 гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Київський окружний адміністративний суд посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Гарден Груп» укладено договір купівлі-продажу № 042901 від 29.04.2011 з ТОВ «Іст Енд Траст», предметом якого була поставка деревообробного устаткування. Згодом, ТОВ «Іст Енд Траст» виписано на адресу ТОВ «Гарден Груп» податкові накладні: № 269 від 29.04.2011 на суму 156 549, 96 грн.

ТОВ «Гарден Груп» відповідно до видаткової накладної та Акта приймання-передачі товару від 29.04.2011 отримало деревообробне устаткування, а саме ШЛПС, торцівку, витяжку, фрезерний верстат, Фуганок та ФСШ-1а.

Дане обладнання було вивезене зі складу в місто Дніпропетровськ транспортом ГАЗ - 3307 (д.н.з. АІ 3987 СМ), що підтверджується договором позички автомобіля № 08/04/11 від 08.04.2011, який було передано у безоплатне користування ТОВ «Гарден Груп», та поясненнями водія, який безпосередньо здійснив перевезення даного обладнання, про що надав письмове пояснення генеральному директору ТОВ «Гарден Груп».

Дане обладнання прийняте на баланс ТОВ «Гарден Груп», що підтверджується наказом про ввід в експлуатацію основних засобів № 2 від 02.05.2011.

Що стосується взаємовідносин між ТОВ «Гарден Груп» та ТОВ «АС Буд Груп», то підприємство відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000107 від 19.10.2011 та податкової накладної № 35 від 20.10.2011 перерахувало в безготівковій формі 7 150, 00 гривень, в тому числі ПДВ 1 191, 67 гривень за ворота секційні.

В подальшому ці ворота були вивезені ТОВ «Гарден Груп» транспортом ГАЗ - 3307 (д.н.з. АІ 3987 СМ), що підтверджується договором позички автомобіля № 08/04/11 від 08.04.2011, який було передано у безоплатне користування ТОВ «Гарден Груп», та поясненнями водія, який безпосередньо здійснив перевезення даного обладнання, про що надав письмове пояснення генеральному директору ТОВ «Гарден Груп».

На даний час придбані ТОВ «Гарден Груп» ворота секційні знаходяться на балансі підприємства, що підтверджується наказом про ввід в експлуатацію № 3 від 19.10.2011. Таким чином, сторонами Договору було виконано всі умови зобов'язання, що передбачені Договором та законодавством України.

Колегія суддів звертає особливу увагу, що під час укладення та виконання Договору купівлі-продажу і позивач, і ТОВ «Іст Енд Траст» та ТОВ «АС Буд Груп» як юридичні особи мали цивільну право- та дієздатність, знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, знаходились за місцем реєстрацій, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.