Постанова

від 24.09.2014 по справі 820/11344/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

24 вересня 2014 р. справа № 820/11344/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Кузьменка О.С.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Кредо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство "Кредо", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2720302203 від 30.04.2014 р. та № 0420302203 від 12.02.2014 р. повністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 15.01.2014 р. № 140/20-30-22-03/24124190 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кредо» (код ЄДРПОУ 24124190) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Донстальбуд» (код ЄДРПОУ 38106206) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.", відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 2720302203 від 30.04.2014 р. та № 0420302203 від 12.02.2014 р. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП «Кредо» зареєстроване як юридична особа 20.12.1995 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 25.10.2005 р. № 28324106, індивідуальний податковий номер 338153420308.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Кредо» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Донстальбуд» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 15.01.2014 р. № 140/20-30-22-03/24124190 (а.с. 11-23).

В акті перевірки встановлено порушення ПП «Кредо»:

- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством завищено витрати за період 3 квартал 2011 року всього у сумі 151250,00 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року всього у сумі 34788,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряє мий період на суму 30250,00 грн., та в наслідок чого занижено суму зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 30250,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0420302203 від 12.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34788,00 грн. за основним платежем, та податкове повідомлення-рішення № 2720302203 від 30.04.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 30250,00 грн. за основним платежем (а.с. 10, 37).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ПП «Донстальбуд» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було покладено відомості з акту Алчевської ОДПІ від 02.01.2013 р. № 2/223/31036571 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Донстальбуд», яким було встановлено взаємовідносини ПП «Донстальбуд» з ПП «Баварія-Ф» у вересні 2011 року на підставі укладених договорів на постачання № 01/08/11 від 01.08.2011 р. на постачання продукції згідно специфікації (резистори) та № 010911 від 01.09.2011 р. на постачання продукції згідно специфікації (поковка сталева). Алчевською ОДПІ був отриманий від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова акт від 22.12.2011 р. № 2497/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія-Ф» (код ЄДРПОУ 31635757) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень, жовтень 2011 року, яким встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення ПП «Баварія-Ф» господарської діяльності. Перевіркою також було встановлено, що отримані ПП «Донстальбуд» від ПП «Баварія-Ф» товари (поковки сталеві) були реалізовані позивачу.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем у вересні 2011 року по придбанню продукції у ПП «Донстальбуд», має ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (вересень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ПП «Донстальбуд». Між ПП «Кредо» (Покупець) та ПП «Донстальбуд» (Продавець) 01.09.2011 р. укладено договір № 10, згідно якого Продавець передає, а Покупець приймає та здійснює оплату товару у повному обсязі та в обумовлені строки, згідно накладних, виданих Продавцем (а.с. 96). Згідно податкової накладної № 4 від 27.09.2011р., ПП «Кредо» придбало у ПП «Донстальбуд» поковку стальну 5ХНМ кількістю 2 шт. на загальну суму 181500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30250,00 грн. (а.с. 98). Вказана сума ПДВ у розмірі 30250,00 грн. була включена позивачем до податкового кредиту вересня 2011 року.

Матеріали справи містять: видаткову накладну, податкову накладну, виписку по поточному рахунку (а.с. 97-100).

Так, згідно вказаного договору, не визначено, який саме товар буде поставлятись, та визначено загальну суму договору у розмірі 10 000 000,00 грн. Також, не визначено строки поставки товару.

Згідно п. 2.1, п. 2.2 договору, здача-приймання товару здійснюється на складі Покупця в момент його розвантаження, транспорт за рахунок Покупця, проте позивачем не надано суду доказів наявності у нього складських приміщень станом на час здійснення поставки.

Також, у видатковій накладній № 11 від 27.09.2011 р. відсутнє місце складання та дані про особу відвантаження товару (а.с. 97).

Крім того, позивачем не підтверджено транспортування, відвантаження та розвантаження вказаного товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Наказом № 488/346 від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, серед яких затверджена обов'язкова типова форма товарно - транспортної накладної.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно п. 2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1 Правил № 363, товарно - транспортна документація це комплект документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п.п. 11.5 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил № 363).

Відсутність оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Так, позивачем не надано доказів перевезення товару (поковок стальних), відвантаження та розвантаження вказаного товару. Отже, відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця. Таким чином, суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов договору.

Судом також встановлено, що ПП «Донстальбуд» придбав реалізований позивачу товар (поковки стальні) у ПП «Баварія-Ф» у вересні 2011 року.

Згідно наданої інформації від Індустріальної ОДПІ м. Харкова щодо ПП «Баварія-Ф», за 3, 4 квартали 2011 року звітів за формою 1-ДФ ПП «Баварія-Ф» не надавало, що свідчить про відсутність працівників на вказаному підприємстві у зазначені періоди. Згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року, обсяги постачання (без ПДВ) вказаного підприємства складають 26 166 897,00 грн. (а.с. 83-86). Суд зазначає, що ПП «Баварія-Ф» за відсутності необхідного штату працівників не могло здійснювати господарську діяльність з багатомільйонним оборотом, в тому числі й господарську операцію щодо поставки товару Приватному підприємству ПП «Донстальбуд» у вересні 2011 року. Також, згідно листа заступника начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.09.2014 р. № 9310/8/20-30-22-03-17, в електронній базі даних, яка наявна в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (Єдиний реєстр податкових накладних) за період 2011 рік жодної податкової накладної між ПП «Баварія-Ф» та ПП «Донстальбуд» не зареєстровано (а.с. 93).

Отже, враховуючи нереальність проведення між ПП «Баварія-Ф» та ПП «Донстальбуд» господарської операції щодо поставки поковок стальних у вересні 2011 року, суд вважає нереальною господарську операцію щодо поставки вказаного товару Приватним підприємством «Донстальбуд» позивачу.

Крім того, суд зазначає, що товар, в даному випадку - поковки стальні, є сталевими виробами вагою понад три тонни. Ця стальна поковка може бути вироблена лише металургійним комбінатом, за індивідуальним замовленням, і повинна мати певні форми для подальшого використання. Представник позивача не надав на вимогу суду пояснення щодо подальшого призначення товару, та його технічні дані.

Судом було встановлено, що придбаний позивачем у ПП «Донстальбуд» товар (поковки стальні) згідно контракту № 20 від 20.09.2011 р. був реалізований ООО «Вагоностроительная компания» (Грузія) за ціною 20000 дол. США (еквівалент грн. - 159472,00 грн.) (ПДВ - 0 %), проте був придбаний у ПП «Донстальбуд» за ціною 151250,00 грн. (без ПДВ), з ПДВ - 181500, грн. (а.с. 101-108).

Отже, вартість придбаного позивачем товару є більшою, ніж вартість його продажу.

З вантажної митної декларації судом встановлено, що виробником товару є ЗАТ «Елста», яке в даному випадку не є постачальником, походження товару у ПП «Баварія-Ф» та ПП «Донстальбуд» є невідомим (а.с. 105).

Суд зазначає, що будь-яка господарська операція з придбання товару, послуг має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення даної господарської операції, та вважає її здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення ПП «Баварія-Ф» та ПП «Донстальбуд» господарської операції, позивачем під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Донстальбуд» , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 2720302203 від 30.04.2014 р. та № 0420302203 від 12.02.2014 р. відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Кредо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Кредо" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 20, код ЄДРПОУ 24124190) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) судові витрати у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 29.09.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.