Ухвала

від 19.11.2014 по справі 820/11344/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р.Справа № 820/11344/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Піскун О.В.

представника позивача Кузьменко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Кредо" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 820/11344/14

за позовом Приватного підприємства "Кредо"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Кредо" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2720302203 від 30.04.2014 р. та № 0420302203 від 12.02.2014 р. повністю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Кредо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що ПП «Кредо» зареєстроване як юридична особа 20.12.1995 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 25.10.2005 р. № 28324106, індивідуальний податковий номер 338153420308.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Кредо» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Донстальбуд» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 15.01.2014 р. № 140/20-30-22-03/24124190 (а.с. 11-23).

В акті перевірки встановлено порушення ПП «Кредо»:- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством завищено витрати за період 3 квартал 2011 року всього у сумі 151250,00 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року всього у сумі 34788,00 грн.;- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряє мий період на суму 30250,00 грн., та в наслідок чого занижено суму зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 30250,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0420302203 від 12.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34788,00 грн. за основним платежем, та податкове повідомлення-рішення № 2720302203 від 30.04.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 30250,00 грн. за основним платежем (а.с. 10, 37).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки від 15.01.2014 р. № 140/20-30-22-03/24124190 висновки податкового органу про неправомірне завищення позивачем податку на прибуток та від»ємного значення з ПДВ за вересень 2011 р. за господарськими операціями з ПП «Донстальбуд», що не мають документального підтвердження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

В перевіряємому періоді (вересень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ПП «Донстальбуд».

Між ПП «Кредо» (Покупець) та ПП «Донстальбуд» (Продавець) 01.09.2011 р. укладено договір № 10, згідно якого Продавець передає, а Покупець приймає та здійснює оплату товару у повному обсязі та в обумовлені строки, згідно накладних, виданих Продавцем (а.с. 96).

Згідно податкової накладної № 4 від 27.09.2011р., ПП «Кредо» придбало у ПП «Донстальбуд» поковку стальну 5ХНМ кількістю 2 шт. на загальну суму 181500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30250,00 грн. (а.с. 98). Вказана сума ПДВ у розмірі 30250,00 грн. була включена позивачем до податкового кредиту вересня 2011 року.

В підтвердження фактичного виконання договору позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, виписку по поточному рахунку (а.с. 97-100).

Відповідно до ч.1. ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вказаного договору, не визначено, який саме товар буде поставлятись, та не визначено строки поставки товару.

Згідно видаткової накладної № 11 від 27.09.2011 року найменування товару є поковка стальна 5 ХНМ.

Відповідно п. 2.1 договору здача-приймання товару здійснюється на складі Покупця в момент його розвантаження, проте позивачем не надано доказів наявності у нього складських приміщень станом на час здійснення поставки товару.

Згідно п. 2.2 договору транспорт за рахунок покупця.

Позивачем не підтверджено транспортування, відвантаження та розвантаження вказаного товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п. 1 Правил № 363, товарно - транспортна документація це комплект документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п.п. 11.5 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил № 363).

Відсутність оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару.

Так, позивачем не надано доказів перевезення товару (поковок стальних), а також відвантаження та розвантаження вказаного товару.

Отже, відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця.

Таким чином, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем документально не доведено правомірність відображення в податковому обліку господарських операцій з ПП «Донстальбуд».

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем не підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за договором, укладеним з ПП «Донстальбуд», колегія суддів приходить до висновку про неправомірність формування витрат за спірними господарськими операціями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на прибуток за результатами проведеної перевірки по операціям з ПП «Донстальбуд» та зменшення від'ємного значення з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кредо" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі № 820/11344/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.11.2014 р.