Постанова

від 03.09.2014 по справі 826/9998/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2014 року 13:04 № 826/9998/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Садовець О.О., відповідача - Декань М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2014 року № 0003612201, № 0003622201, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 липня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2014 року № 0003612201, № 0003622201, прийнятих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладені господарські договори з суб'єктом господарювання: ТОВ «Торговий Дом «Альтаір» відповідають вимогам чинного законодавства. На виконання умов договорів були належним чином оформлені та підписані акти виконаних робіт, що на думку позивача, свідчить про реальний та фактичний характер взаємовідносин між ним та вказаним контрагентом.

Також позивач вважає, що винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач наголошує, що укладені ним договори та складені на підтвердження їх виконання первинні документи спрямовані на здійснення господарської діяльності товариства.

На переконання позивача, відповідач при складанні акту перевірки вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, поза межами законодавчого поля України, встановив перелік додаткових документів, які нібито необхідні для підтвердження дійсності актів наданих послуг/виконаних робіт, і за відсутності вказаного переліку додаткових документів визнав акти виконаних робіт/наданих послуг такими, що не відповідають Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не є первинними документами.

Окрім цього позивач вказує на те, що оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого СВ ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві від 11.02.2014 р., тобто відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення, виходячи з приписів п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З підстав того, що на час перевірки та на день подання позову, відсутнє будь-яке рішення (вирок) суду, який набрав законної сили по фактах та обставинах, викладених в акті перевірки, висновки контролюючого органу, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що відповідно наданим до перевірки документам та з огляду на інформацію, наявній в них, встановлено, що у ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий Дом «Альтаір».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позову повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 36127034) зареєстроване 17.09.2008 р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 10741070007031323, місце проведення державної реєстрації - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві. Вказане товариство розташоване за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 67.

ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.09.2008 р. за № 218640. Станом на дату підписання акта перевірки суб'єкт господарювання знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200027952 від 23.02.2012 р. ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 361270326593).

В період з 06.03.2014 р. по 13.03.2014 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 36127034, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енергомашкомплект», код за ЄДРПОУ 32556755, ТОВ «Імекс Трейд Україна», код за ЄДРПОУ 38274219, ТОВ «Торговий Дом «Альтаір», код за ЄДРПОУ 38470600, ТОВ «Торгова Компанія «Аліста», код за ЄДРПОУ 37259577, за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої складено Акт № 96/1-22-01/36127034 від 20.03.2014 р. (далі - Акт № 96/1-22-01/36127034).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- ст. 137, ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства на загальну суму 287 830 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 287 830 грн.;

- ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 302 979 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на суму 175 046 грн., за грудень 2013 року на суму 127 933 грн.

02 квітня 2014 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 96/1-22-01/36127034.

09 квітня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 96/1-22-01/36127034 від 20.03.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003612201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення ст. 137, ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 359 788 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 287 830 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71 958 грн.

09 квітня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 96/1-22-01/36127034 від 20.03.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003622201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 378 724 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 302 979 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 745 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 02.06.2014 р. № 4860/10/26-15-10-04-04 його скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Також, статтями 137, 138 ПК України встановлені порядок визнання доходів та склад витрат та порядок їх визнання.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення № 88, відповідно до яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996-XIV).

Відповідно до п. п. 2.15, п. 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови слідчого СВ ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності від 11.02.2014 р., на підставі направлення на перевірку від 06 березня 2014 року № 605/22-01 та наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 05 березня 2014 року № 596, виданих відповідачем, було проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 36127034, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енергомашкомплект», код за ЄДРПОУ 32556755, ТОВ «Імекс Трейд Україна», код за ЄДРПОУ 38274219, ТОВ «Торговий Дом «Альтаір», код за ЄДРПОУ 38470600, ТОВ «Торгова Компанія «Аліста», код за ЄДРПОУ 37259577, за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що між ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» та ТОВ «ТД «Альтаір» був укладений Договір № 79 від 07.02.2013 р. Предметом договору є: надання консультацій з юридичних питань (представництво в переговорах; складення проектів розпорядчих документів, звернень в органи державної влади, юридичної документації; консультаційних послуг по проведенню експертизи, з питань комерційної діяльності тощо).

Також, між ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» та ТОВ «ТД «Альтаір» був укладений Договір № 1356 від 16.08.2013 р. Предметом договору є: роботи по передпродажній підготовці комплектації верстату горизонтального розточного модель ТР(Х)611, перевірка документації, що підтверджує якість товару та виконання робіт з перевірки працездатності вузлів та механізмів до моменту відвантаження із заводу-виробника за місцем знаходження товару. Передпродажна підготовка та перевірка якості здійснюється за місцем перебування товару Замовника. Виконання робіт оформлюється актом приймання-передачі. Відповідно до рах. 631 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 43 024 грн. по Договору 1356. Кредиторська заборгованість є поточною.

Також, між ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» та ТОВ «ТД «Альтаір» був укладений Договір № 1355 від 11.07.2013 р. Факт надання послуг буде завіряться актом їх прийому. Відповідно до рах. 631 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 648 980 грн. по Договору 1355. Кредиторська заборгованість є поточною.

Також, між ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» та ТОВ «ТД «Альтаір» був укладений Договір № 1379 від 02.09.2013 р. Предметом договору є: роботи з контролю та випробування осей колісних пар. Вартість робіт складає 1 010 256 грн. (в т.ч. ПДВ 168 376 грн.). Заборгованість відсутня.

Також, між ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» та ТОВ «ТД «Альтаір» був укладений Договір № 1382 від 09.09.2013 р. Предметом договору є: роботи з повірки дефектоскопа УДС2-73 за місцем знаходження товару. Вартість робіт складає 12 000 грн. (в т.ч. ПДВ 2 000 грн.). Заборгованість відсутня.

Відповідно до актів надання послуг, які були укладені між ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» та ТОВ «ТД «Альтаір», перевіркою встановлена відсутність додаткових документів, які створюють взаємозв'язок між обсягом наданих послуг, вартість послуг та методом розрахунку вартості послуг, а саме:

- стосовно надання консультацій з юридичних питань - відсутня кількість годин, протягом яких було надано послуги, відсутня вартість однієї години наданих послуг, відсутній перелік проектів документів, які готувалися ТОВ «ТД «Альтаір», відсутні будь-які порівняльні таблиці, інші документи, які дають можливість проводити експертизу тощо; відсутній взаємозв'язок між вартістю послуг та обсягом отриманих послуг;

- стосовно надання послуг по передпродажній підготовці, перевірки документації, перевірки працездатності - відсутні звіти, яким чином проводиться передпродажна підготовка, який повинен бути остаточний результат по передпродажній підготовці; відсутні висновки стосовно документації і чи відповідає документація необхідним вимогам; не встановлено який перелік документів було перевірено на відповідність; відсутні висновки по експертизі - чи придатний верстат до використання; відсутні акти введення в експлуатацію тощо; відсутній взаємозв'язок між вартістю послуг та обсягом отриманих послуг;

- стосовно послуг по супроводженню господарської діяльності з правового боку, аналіз угод, участь у перемовах, збір інформації (інформаційно-консультаційні послуги) - відсутні висновки про аналіз угод, чи відповідають вони відповідним вимогам; яким чином проводився збір інформації та який перелік інформації був необхідний для повного виконання поставлених завдань; відсутній взаємозв'язок між вартістю послуг та обсягом отриманих послуг;

- стосовно робіт з контролю та випробування осей колісних пар - відсутні звіти по результатам контролю, чи відповідають показники випробувань відповідним нормам, можливі таблиці порівняння показників вимірів; документи, які підтверджують кваліфікацію співробітників ТОВ «ТД «Альтаір» на проведення контролю вимірів; акти не містять конкретного змісту послуги, а також відсутній взаємозв'язок між вартістю послуги та обсягом наданої послуги;

- стосовно робіт з повірки дефектоскопа УДС2-73 - відсутні висновки і звіти по повірці дефектоскопа (чи працездатний дефектоскоп), відсутні документи, які підтверджують кваліфікацію співробітників ТОВ «ТД «Альтаір» на проведення повірки дефектоскопа; акти не містять конкретного змісту послуги, а також відсутній взаємозв'язок між вартістю послуги та обсягом наданої послуги.

Встановивши вищевикладене, контролюючий орган в своєму Акті № 96/1-22-01/36127034 дійшов висновку, що складені акти робіт, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є первинними документами (не містять змісту господарської операції, одиниць виміру тощо), та відповідно до Податкового кодексу України - не підтверджують господарських операцій та право на формування витрат.

Крім того, з урахуванням вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України і відповідно до наданих документів ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» не встановлено, яка подія була першочерговою: дата перерахування коштів (не повний обсяг виписок по рахунку банка) чи дата оформлення документів по постачанню послуг (складені акти робіт, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є первинними документами, та довідно до Податкового кодексу України - не підтверджують господарських операцій та право на формування витрат).

Як наслідок, відповідно наданим до перевірки документам та з огляду на інформацію, наведену вище, контролюючим органом встановлено, що у ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Альтаір».

Крім того, як вбачається з акту перевірки підприємства позивача, останню було проведено на підставі постанови слідчого СВ ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності від 11.02.2014 р., винесеної в рамках кримінального провадження № 42014100000000097 від 28.01.2014 р., внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З дослідженої в судовому засіданні постанови про призначення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача від 11.02.2014 р. вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що комітетом з конкурсних торгів КП «Київський метрополітен» у грудні 2013 року проведено відкриті торги по закупівлі 8 електродвигунів очікуваною вартістю 4,5 млн. грн., у т.ч. за кошти бюджету міста Києва та за власні кошти підприємства.

За результатами проведення тендерної процедури, між КП «Київський метрополітен» та ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» був укладений договір на поставку 2 електродвигунів № 38-ЕС-13 від 06 грудня 2013 року на суму 1 084 781,76 грн. та договір на поставку 8 електродвигунів № 39-ЕС-13 від 06 грудня 2013 року на суму 3 254 345,28 грн., кошти за придбання яких були перераховані з КП «Київський метрополітен» в повному обсязі.

Одночасно встановлено, що ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» придбало вищевказані електродвигуни у ТОВ «Енергомашкомплект», яке є офіційним представником на території України заводу-виробника електродвигунів - ВАТ «ЗВИ» (м. Москва, Росія).

При цьому, відповідно до договору купівлі-продажу електродвигунів, укладеного між ВАТ «ЗВИ» та ТОВ «Енергомашкомплект», вартість 9 одиниць електродвигунів разом із митним оформленням склала 1 520 180 гривень.

Разом з цим, в ході досудового розслідування встановлено, що в грудні 2013 року ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» мало фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами вірогідної ризикової категорії, а саме: ТОВ «Імекс Трейд Україна» (код ЄДРПОУ 38274219), ТОВ «Торговий Дом «Альтаір» (код ЄДРПОУ 38470600) та ТОВ «Торгова Компанія «Аліста» (код ЄДРПОУ 37259577).

Як наслідок, вищезазначені обставини стали підставою для призначення по кримінальному провадженню № 42014100000000097 від 28 січня 2014 року позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» код ЄДРПОУ 36127034 з питань дотримання вказаним підприємством вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енергомашкомплект» код ЄДРПОУ 32556755, ТОВ «Імекс Трейд Україна» код ЄДРПОУ 38274219, ТОВ «Торговий Дом «Альтаір» код ЄДРПОУ 38470600 та ТОВ «Торгова Компанія «Аліста» код ЄДРПОУ 37259577 за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою контролюючого органу під час проведення документальної виїзної перевірки були правомірно використані дані, викладені в постанові слідчого СВ ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача від 11.02.2014 р., винесеної в рамках кримінального провадження № 42014100000000097 від 28.01.2014 р.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній в момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Виходячи з аналізу вказаної вище норми, суд зазначає, що чинна редакція ПК України лише містить обмеження щодо прийняття податкових повідомлень-рішень стосовно таких платників податків, де відносно їх посадових осіб відкрито кримінальне провадження.

Це правило не поширюється на контрагентів таких юридичних осіб, яким є позивач.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, стосовно посадових осіб підприємства позивача кримінальне провадження не відкрито, а тому, дія пункту 86.9 статті 86 ПК України на спірні правовідносини, не поширюється, а твердження позивача в цій частині є необґрунтованим.

Досліджені докази, а саме: договори, акти приймання-передачі наданих послуг, акти приймання-здачі виконаних робіт/послуг, податкові накладні, специфікації, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт/наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме цим контрагентом.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів податкового законодавства, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Окрім цього, з метою з'ясування обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_3 (директор ТОВ «Торговий Дом «Альтаір»).

Проте, вказана особа в судове засідання не з'явилася, що підтверджує висновок контролюючого органу щодо неможливості виконання робіт/надання послуг вказаним вище контрагентом (ТОВ «Альтаір»).

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року № 0003612201, № 0003622201 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.09.2014 р.