Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/9998/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9998/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» (надалі за текстом - «ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0003612201 від 09 квітня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 359 788 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0003622201 від 09 квітня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 378 724 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.03.2014 р. по 13.03.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі») проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енергомашкомплект», ТОВ «Імекс Трейд Україна», ТОВ «Торговий Дім «Альтаір», ТОВ «Торгова Компанія «Аліста» за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 96/1-22-01/36127034 від 20.03.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 137, 138, 187, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 р. на 287 830 грн. та податок на додану вартість за жовтень 2013 р., грудень 2013 р. на 127 933 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

Відповідно до умов договору № 79 від 07.02.2013 р. ТОВ «Торговий Дім «Альтаір» зобов'язалось надати консультації з юридичних питань, а позивач - прийняти та оплатити послуги.

За умовами договору № 1356 від 06.08.2013 р. ТОВ «Торговий Дім «Альтаір» взяло на себе зобов'язання з виконання робіт по передпродажній підготовці комплектації верстату горизонтального розточного (модель ТР(Х)611).

Згідно договору № 1355 від 11.07.2013 р. ТОВ «Торговий Дім «Альтаір» зобов'язалось надати послуги по супроводженню господарської діяльності ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА», аналізу угод, участі у перемовинах з контрагентами та збору інформації з метою дослідження ринку збуту продукції.

02.09.2013 р. між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Альтаір» укладено договір № 1379 на виконання робіт з контролю та випробовуванню осей колісних пар.

Відповідно до договору № 1382 від 09.09.2013 р. ТОВ «Торговий Дім «Альтаір» зобов'язалось виконати роботи із повірки дефектоскопа УДС2-73.

На підставі цих договорів були складені акти приймання-здачі наданих послуг, рахунки фактури та податкові накладні.

Позивач здійснив часткові розрахунки за названими договорами, а зазначені у первинних документах суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, надані до перевірки документи не дають можливості встановити взаємозв'язок між обсягом наданих послуг та методом розрахунку їх вартості.

Зокрема, неможливо встановити: кількість годин, протягом яких ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» надавались консультаційні послуги; яким чином здійснювалась передпродажна підготовка комплектації верстату та який мав бути кінцевий результат такої підготовки; яким чином проводився збір інформації; чи відповідають показники випробовувань осей колісних пар відповідним нормам; який результат повірки дефектоскопа.

На підставі наведеного ДПІ у Голосіївському районі дійшла висновку про те, що у позивача відсутнє право на формування валових витрат і податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Торговий Дім «Альтаір» та прийняла: податкове повідомлення-рішення № 0003612201 від 09 квітня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 359 788 грн., у тому числі 287 830 грн. за основним платежем та 71 958 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0003622201 від 09 квітня 2014 р., яким ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 378 724 грн., у тому числі 302 979 грн. за основним платежем та 75 745 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про порушення ТОВ «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» встановленого порядку формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з недоведеністю реальності господарських операцій з ТОВ «Торговий Дім «Альтаір».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим виходячи з наступного.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № 79 від 07.02.2013 р., № 1355 від 11.07.2013 р., № 1379 від 02.09.2013 р., № 1382 від 09.09.2013 р., актів приймання-здачі наданих послуг, податкових накладних та податкових накладних.

Разом з тим, зазначені документи не містять відомостей про: характер юридичних послуг; кількість годин, протягом яких вони надавались; перелік підготовлених виконавцем проектів документів та аналіз угод; те яким чином проводився збір інформації та яка інформація була необхідна позивачеві.

Також, позивачем не надано звіти про те, яким чином проводиться передпродажна перевірка комплектації верстату та чи відповідає документація необхідним вимогам; чи відповідають показники випробувань колісних пар відповідним нормам; звіти по повірці дефектоскопа.

Крім того, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Водночас, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження причинного зв'язку між придбанням таких послуг та отриманням економічної вигоди, шляхом їх практичної реалізації.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОН-ТРЕЙД УКРАЇНА» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 25 листопада 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.