Постанова

від 12.09.2014 по справі 826/8005/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2014 року № 826/8005/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року № 105126552201 та № 105226552201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» (далі - ТОВ «БК «Девенстрой», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року № 105126552201 та № 105226552201.

В обґрунтування позовних вимог товариство вказує на наявність істотних обставин, що підтверджують протиправність дій відповідача під час проведення перевірки. Крім того, на думку позивача, формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», ТОВ «КПІ Трейдінг», ТОВ «Розетка.УА» податкових накладних, а також декларування податку на прибуток є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БК «Девенстрой» (код ЄДРПОУ 37000870) зареєстроване Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 18 лютого 2010 року. Місцезнаходження ТОВ «БК «Девенстрой»: 01103, м. Київ, шосе Залізничне, буд. 47.

ТОВ «БК «Девенстрой» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19 лютого 2010 року за № 54600 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

У періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, комунального податку.

Згідно свідоцтва від 02 квітня 2010 року № 200109450 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 370008726551).

До видів діяльності ТОВ «БК «Девенстрой» за КВЕД відносяться: 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК «Девенстрой» (код ЄДРПОУ 37000870) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 29 листопада 2013 року № 708/26-55-22-01/37000870.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого ТОВ «БК «Девенстрой» занижено податок на додану вартість у сумі 516 206, 00 грн., в тому числі: за січень 2011 року у сумі 2 121, 00 грн., за січень 2012 року у сумі 2 034, 00 грн., за березень 2012 року у сумі 92 399, 00 грн., за травень 2012 року у сумі 44 710, 00 грн., за серпень 2012 року у сумі 30 404, 00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 141 289, 00 грн., за грудень 2012 року у сумі 203 249, 00 грн.;

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 517 808, 00 грн., в тому числі: за півріччя 2012 року у сумі 29 669, 00 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 72 251, 00 грн., за 2012 рік у сумі 517 808, 00 грн.

ТОВ «БК «Девенстрой» подано до податкового органу письмові заперечення від 05 грудня 2013 року № 05/12-2013 на акт перевірки від 29 листопада 2013 року № 708/26-55-22-01/37000870, за результатами розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.

16 грудня 2013 року на підставі акту перевірки від 29 листопада 2013 року № 708/26-55-22-01/37000870 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 105126552201, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ «БК «Девенстрой» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 647 260, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 517 808, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 129 452, 00 грн.;

- № 105226552201, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ «БК «Девенстрой» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 645 258, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 516 206, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 129 052, 00 грн.

ТОВ «БК «Девенстрой» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 лютого 2014 року № 1743/10/26-05-10-06-05 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2013 року № 105126552201, № 105226552201 залишено без змін, скаргу ТОВ «БК «Девенстрой» залишено без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 18 квітня 2014 року № 7132/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2013 року № 105126552201, № 105226552201 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, скаргу ТОВ «БК «Девенстрой» залишено без задоволення.

Незгода з діями та рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з доводами ТОВ «БК «Девенстрой», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 року законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений статтею 77 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 77.1 якої документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Як встановлено судом, перевірка позивача була передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок на ІV квартал 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (пункт 77.3 статті 77 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, начальником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві 03 жовтня 2013 року було видано наказ № 1695 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «Девенстрой» (код ЄДРПОУ 37000870).

Зазначений наказ разом із повідомленням від 03 жовтня 2013 року № 603 був вручений під розписку головному бухгалтеру позивача 03 жовтня 2013 року із дотриманням 10-денного терміну до початку перевірки.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ «БК «Девенстрой», відповідачем складено акт № 708/26-55-22-01/37000870 від 29.11.2013р.

Таким чином, вказана перевірка була фактично проведена службовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

З приводу встановлених під час розгляду вказаної адміністративної справи фактів суд зазначає наступне.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виконав вимоги вищевказаного законодавства щодо надіслання наказу та направлення до початку проведення позапланової невиїзної перевірки, провів її та за результатами склав податкове повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У сфері податкових правовідносин, виникнення у платника податків податкового обов'язку зумовлюються, зокрема, винесенням за результатами контролюючих заходів податкових повідомлень-рішень, якими зменшується (збільшується) суми грошового зобов'язання платника податків, бюджетного відшкодування, від'ємного значення суми податку на додану вартість, інших рішень, якими встановлюються факти наявності податкових правопорушень та застосовуються відповідні наслідки (рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, застосування адміністративного арешту майна тощо).

Права та інтереси платника податків, які, на його думку, порушені податковим органом в наслідок прийняття таких рішень, захищаються у спосіб їх оскарження в адміністративному та/або судовому порядку.

Таким чином, визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки не буде мати наслідком поновленням порушених, на думку позивача, його охоронюваних законом прав та інтересів, оскільки така перевірка реалізована, а щодо позивача прийнято податкові повідомлення-рішення.

Щодо вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2013 року № 105126552201 та № 105226552201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в розмірі, відповідно, 647 260, 00 грн. та 645 258, 00 грн., суд зазначає наступне.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств, з 01 січня 2011 року врегульовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 статті 138 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ «БК «Девенстрой» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», ТОВ «КПІ Трейдінг», ТОВ «Розетка.УА».

В підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем надано договори та додані до них документи.

Зокрема:

- договори субпідряду від 15 березня 2012 року № 11-03-12, від 26 вересня 2012 року № 3-09-12, укладені між ТОВ «БК «Девенстрой» (генпідрядник) та ТОВ «Гарант-Сервіс» (субпідрядник), відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим Договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов цього Договору. Обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до цього договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки підписуються уповноваженими представниками сторін та вступають в дію з моменту їх підписання та скріплення печатками;

- договір субпідряду від 05 серпня 2013 року № 05/08-13, укладений між ТОВ «БК «Девенстрой» (генпідрядник) та ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост» (субпідрядник), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим Договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, затверджену генпідрядником проектну та дозвільну документацію, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов цього Договору. Строки виконання робіт, об'єми та вартість, що виконуються субпідрядником згідно з умовами цього Договору, а також характеристики матеріалів та ресурсів (технічні, кількісні та вартісні), що використовуються останнім в процесі будівництва, а також строки фінансування робіт вказуються у додатках до цього Договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки підписуються уповноваженими представниками сторін та вступають в дію з моменту їх підписання та скріплення печатками;

- договір субпідряду від 05 березня 2013 року № 05/03, укладений між ТОВ «БК «Девенстрой» (генпідрядник) та ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (субпідрядник), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи з будівництва чаші фонтану, монтажу технологічного водопроводу в чаші фонтану, монтажу електричного живлення в чаші фонтану, монтажу обладнання в кімнаті керування, пусконалагоджувальні роботи та передати їх результати останньому у встановлений цим Договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов цього Договору. Обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до цього договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки підписуються уповноваженими представниками сторін та вступають в дію з моменту їх підписання та скріплення печатками.

Договори підписані директорами ТОВ «БК «Девенстрой» та ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост», ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» та скріплені печатками підприємств.

Виконання вказаних договорів, а також правочинів з ТОВ «Агат-1», ТОВ «Розетка.УА» та ТОВ «КПІ Трейдінг» підтверджується наступними первинними документами: укладеними додатковими угодами та додатками (договірними цінами) до вказаних вище договорів, довідками про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, розрахунками, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Дослідивши вказані докази, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми містяться також в абзаці першому пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

При цьому, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 14.03.2012 № 31-08410-07/23-1994/1318 «Щодо оформлення первинних документів» зазначено, що відповідно до зазначених вище Закону та Положення первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити. Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Враховуючи зазначені положення вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «БК «Девенстрой».

При цьому, суд зазначає, що надані акти приймання-здачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт містять розшифровки ідентифікації робіт, що є підтвердженням факту їх надання ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост» та ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» за вказаними вище договорами та укладеними до них додатковими угодами. Відомості щодо поставлених позивачу товарів (змазка для опалубки, ноутбуки) відображені ТОВ «Агат-1», ТОВ «КПІ Трейдінг» та ТОВ «Розетка.УА» у виписаних вказаними контрагентами податкових накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Судом, з метою з'ясування обставин виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, допитано директора ТОВ «Гарант-Сервіс» ОСОБА_1 та директора ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост» ОСОБА_2, які підтвердили факт укладання та реальність їх виконання, а також достовірність підписів уповноважених осіб на первинних документах.

Крім того, матеріали справи містять повідомлення від 29.08.2014 № 25, яким ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» підтверджено виконання робіт за договором від 05.03.2013 № 05/03 на користь позивача.

При цьому, за вказаних обставин, судом не беруться посилання відповідача на акт перевірки від 15 травня 2013 року № 1840/2240/35698941 про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (податковий номер 35698941), за результатами висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 за № 1320302203, яким ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 968 958, 00 грн., в тому числі 645 972, 00 грн. - основний платіж, 322 986, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, з огляду на наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року № 820/9952/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року № 820/9952/13-а скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС від 13.09.2013 за № 1320302203.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом не беруться також посилання відповідача на:

- акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 15.03.2013 року № 1840/2240/35698941 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (код ЄДРПОУ 35698941) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з - ТОВ «Праксет Харків» податковий номер 30137712, ТОВ «Харківська віконна компанія» податковий номер 34955829, ТОВ «Укрпромснаб» податковий номер 31233254, ПП «Будком Алон» податковий номер 34951473, ТОВ «Дві Призми» податковий номер 36625661, ПФ «Агроіндустрія» податковий номер 31149933, ТОВ УФК «Тритон» податковий номер 37797318, ТОВ «Бест Торг» податковий номер 38322995 за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.»;

- акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 19.12.2012 року № 768/22-40/23157922 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант-Сервіс» (код ЄДРПОУ 23157922) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «СВН-Антарекс» (код ЄДРПОУ 36124253) та контрагентами-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р.»;

- акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 року № 273/22-717/30220386 «Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Агат-1» (код ЄДРПОУ 30220386) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2012 року по 31.02.2012р., з 01.05.2012р. по 31.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «САН ЕНД ФАН», (код за ЄДРПОУ 37241245), ТОВ «Зінат», (код за ЄДРПОУ 33887863), ТОВ «Компанія«Грифон Консалт», (код за ЄДРПОУ 36048906), ТОВ «Компанія«Грифон Консалт», (код за ЄДРПОУ 36048906), ТОВ «Ювілайт», (код за ЄДРПОУ 37700606), ТОВ «Селанія», (код за ЄДРПОУ 38291082)»;

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.05.2011 року № 517/23-7/37193071 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Розетка. УА» (код ЄДРПОУ 37193071) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року»;

- акт Сокирянської ОДПІ від 26.03.2012 року № 131/013/37715853 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «КПІ Трейдінг» (код ЄДРПОУ 37715853) з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року», оскільки їх висновки були складені без дослідження первинних документів взаємовідносин вказаних контрагентів з позивачем, а під час розгляду справи відповідачем не доведено зв'язку зазначених в них суб'єктів господарювання із фінансово-господарськими операціями з позивачем.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань ТОВ «Гарант-Сервіс», ТДВ «Інвестиційна будівельна компанія «Трансмост», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку», ТОВ «КПІ Трейдінг», ТОВ «Розетка.УА» відповідачем суду не надано.

Таким чином, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення, а проведення спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, роботи та товари придбані з метою їх використання у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року № 105126552201 та № 105226552201 підлягають визнанню протиправними та скасуванню у повному обсязі.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 16 грудня 2013 року № 105126552201 та № 105226552201.

3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» - відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко