Рішення

від 25.09.2014 по справі 906/955/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" вересня 2014 р. Справа № 906/955/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуз С.Б. - довіреність № 570-70В від 16.12.13р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м.Рівне-17)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (м.Житомир)

про припинення зобов'язання за договором поставки №354 від 11.03.2014р., стягнення 28543,39 грн.

Позивач звернувся з позовом про припинення зобов'язання за договором № 354 від 11.03.14р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна", внаслідок односторонньої відмови ПАТ " РІВНЕАЗОТ". та стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених за товар у розмірі 23797,00 грн., штрафу в сумі 4506,39 грн. та 240,00 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товар, поставлений відповідачем на підставі договору поставки №354 був неналежної якості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В судове засідання надав додаткові пояснення по справі за №291-юв від 24.09.2014р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали господарського суду від 14.07.2014р. та 09.09.2014р., направлені на юридичну та фактичну адресу відповідача , повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.45-53;58-67).

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2014р. між ПАТ "Рівнеазот" (покупець, позивач) та ТОВ "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №354, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю двері протипожежні, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що найменування, кількість, ціна товару та монтажних робіт визначається згідно специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору складається з вартості товару та монтажних робіт становить: 47954,00, в тому числі ПДВ-7932,33грн. (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2.1 договору, покупець після підписання даного договору та виставлення рахунку здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості товару.

Строк поставки товару і виконання монтажних робіт :15 календарних днів після здійснення покупцем оплати згідно п.3.2.2 (п.4.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору, постачальник гарантує якість товару згідно вимогам ДСТУ Б.В.2.6-77:2009.

Між сторонами погоджено та підписано специфікацію, в якій обумовлено найменування, кількість та ціна товару (а.с.14)

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату за товар на загальну суму 23797,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2310 від 13.03.2014р. (а.с.15).

Так, згідно видаткової накладної №РН-0000039 від 24.03.2014р. відповідач поставив позивачу товар (двері протипожежні) в кількості 11 шт. на загальну суму 45063,99грн. (а.с.16).

З метою з'ясування якості отриманого товару, позивачем запрошено незалежного експерта Рівненської Торгово-промислової палати.

За результатами проведеної експертизи, складено акт №1-220 від 26.03.2014р., в якому зазначено, що двері протипожежні мають ряд недоліків, а саме: згідно п.1.2 Паспорта комплект дверей повинен становити: дверна коробка, дверне полотно, петлі, замок, секрет, комплект ручок, ущільнювач, доводчик. Фактично ущільнювачі і доводчики відсутні на всіх дверях, комплекти ручок відсутні на 9 дверях, замки і секрети відсутні на 4 дверях; габаритні розміри дверей не відповідають даним накладної і специфікації до договору №354 від 11.03.2014р. з врахуванням граничних відхилень згідно п.5.1.5 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; відсутнє маркування згідно п. 5.5.2 і 5.5.3 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; відсутній сертифікат якості згідно п. 5.5.2 і п. 5.5.3 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; наданий постачальником паспорт не відповідає вимогам п.7.3 і 7.5 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; якість зварних швів не відповідає вимогам п.5.2.15 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; часткове пошкодження лакофарбового покриття дверей (п.5.2.16.1 ДСТУ Б В.2.6-77:2009) (а.с.18).

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 14.04.2014р. за №1826, в якій просив відповідача на протязі 20 календарних днів повернути сплачені за товар кошти в сумі 23797,00грн. сплатити штраф та відшкодувати понесені збитки (а.с.24-24).

У відповіді на претензію від 08.05.2014р. №50, відповідач не визнав вимоги ПАТ "РівнеАзот" та зазначив, що позивачу було поставлено товар належної якості, у відповідній комплектації, та виконано всі умови згідно договору поставки (а.с.26-27).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про припинення зобов'язання за договором, внаслідок односторонньої відмови стягнення 23797,00грн. попередньої оплати за товар, та відшкодування збитків у розмірі 240,00грн. за проведення експертизи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами підписано змішаний договір, оскільки він містить елементи різних договорів - договору поставки та договору підряду.

Так, згідно з пунктом 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що поставка товару на підставі договору №354 від 11.03.2014р. ТОВ "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" здійснена відповідно до специфікації, в якій погоджено найменування товару, кількість та ціна товару.

Товар позивачем було прийнято, про що свідчить підписана видаткова накладна №РН-0000039 від 24.03.2014р..

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач повернув відповідачу неякісний товар, а саме: двері протипожежні. Представник позивача в судовому засіданні усно підтвердив, що товар отриманий на підставі договору №354 від 11.03.2014р. до цього часу знаходиться у ПАТ "Рівнеазот".

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано умови договору щодо поставки товару, тому вимога позивача про припинення зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р., внаслідок односторонньої відмови необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про повернення суми попередньої оплати у розмірі 23797,00грн., суд зазначає наступне.

В силу ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, якість речей, які продаються, повинні відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, установленим для речей такого виду.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, висновкок експерта Рівненської Торгово-промислової палати від 26.03.2014р., товар (двері протипожежні) не відповідає вимогам ДСТУ Б.В.2.6-77:2009.

Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Як зазначено вище, позивач звертався до відповідача з претензією від 14.04.2014р., в якій вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 23797,00грн., у зв'язку із поставкою товару неналежної якості. Проте, відповідач кошти не повернув.

Оскільки, постачальником покупцеві продано товар з істотним порушенням вимог щодо його якості, останній має право на повернення сплаченої суми у розмірі 23797,00грн.

Враховуючи викладене, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, за порушення зобов'язань по договору, а саме за поставку неякісного товару, відповідачу нарахований штраф в розмірі 4506,39грн. Також позивач за надані Торгово-промисловою палатою послуги по проведенню експертизи сплачено 240,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату №1598 від 25.03.2014р.р., та платіжним дорученням №3196 від 03.04.2014р. (а.с. 20-21).

Пунктом 8.4 договору визначено, що у випадку поставки неякісного товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від вартості неякісного Товару .

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст. 224 ГК України ).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Спірні правовідносини сторін по справі ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється параграфом 1 глави 30 ГК України.

В силу частини 7 ст.269 ГК України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Так, частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Враховуючи вищевстановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4506,39 грн. та 240,00 грн. збитків (витрат) на проведення експертизи Рівненською Торгово-промисловою палатою - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повернення коштів не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 28543,39грн., з яких: 23797,00грн. попередньої оплати, 4506,39грн. штрафу та 240,00грн. збитків.

В частині припинення зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. внаслідок односторонньої відмови суд відмовляє в позові.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (10025, м.Житомир, провулок Шкільний, 2, кв.1, код 36251451) на користь Відкритого акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" (33017, м.Рівне, 17, код 05607824):

- 23797,00грн. попередньої оплати;

- 4506,39грн. штрафу;

- 240,00грн. збитків;

- 1827,00грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині припинення зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. внаслідок односторонньої відмови.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.09.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу,

2- позивачу (рек.),

3,4,5 - відповідачу за трьома адресами:

- 10025, м. Житомир, пров.Шкільний, 2. кв. 1 (рек. )

- 04212, м. Київ, Оболонський район, вул.Озерна, 3 (рек.),

- Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 22 (рек.)