Постанова

від 04.11.2014 по справі 906/955/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа № 906/955/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуз С.Б. - представник за довіреністю від 16.12.2013р. №570-70В

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", м.Рівне

на рішення господарського суду Житомирської області

від 25.09.14 р. у справі № 906/955/14 (суддя Маріщенко Л.О. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна", м.Житомир

про припинення зобов'язання за договором поставки №354 від 11.03.2014р., стягнення 28543,39грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.09.2014р. у справі №906/955/14 позов Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" про припинення зобов'язання за договором поставки №354 від 11.03.2014р. та стягнення 28543,39грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" на користь Відкритого акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ":

- 23797,00грн. попередньої оплати;

- 4506,39грн. штрафу;

- 240,00грн. збитків;

- 1827,00грн. судового збору.

В частині припинення зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. внаслідок односторонньої відмови у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо припинення зобов'язань по договору від 11.03.2014р. №354 та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що в своєму рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем виконано умови договору щодо поставки товару, оскільки згідно вказаної видаткової накладної товар передано позивачу, а тому вимога позивача про припинення зобов'язання за договором внаслідок односторонньої відмови необґрунтована та задоволенню не підлягає, при цьому інших обґрунтувань з посиланням на норми чинного законодавства щодо відмови в задоволені позовної вимоги про припинення зобов'язання за договором в рішенні не наведено;

- вказує, що товар позивачем не прийнятий, оскільки процедура приймання товару по якості була зупинена у зв'язку з виявленням недоліків товару, оскільки за результатами вхідного контролю по якості було виявлено ряд недоліків товару по комплектації та по якості. Водночас, виявлені недоліки відображено в акті вхідного контролю №259-14 від 26.03.2014р., а подальший прийом товару було призупинено. При цьому, неякісність та не комплектність поставленого товару підтверджена висновком незалежного експерта Рівненської Торгово-промислової палати;

- суд першої інстанції задовольняючи вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати керувався ч.2 ст.678 ЦК України, якою передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Тобто, дана норма закону передбачає одночасне застосування права покупця вимагати повернення сплачених коштів та односторонньо відмовитися від договору, однак при прийнятті рішення це не було враховано. Крім того, зазначені вимоги даної норми закону нерозривно пов'язані між собою характером правовідносин, а відтак, висновки господарського суду відносно зазначених вимог не можуть бути протилежними один одному. При цьому, судом при винесені оскарженого рішення допущено порушення вказаної норми закону, оскільки одну вимогу щодо повернення коштів було задоволено, а щодо іншої про припинення зобов'язань за договором відмовлено;

- вважає, що суд відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо припинення зобов'язання по договору №354 від 11.03.2014р. неправильно застосував ч.2 ст.678 ЦК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.11.2014р..

Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслана на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна", а саме: 10025, м.Житомир, Провулок Шкільний, 2, кв.1 та на інші адреси, що наявні у матеріалах справи, однак повернулась з відмітками поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання" та "не існує".

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з офіційної веб-сторінки інтернет ресурсу Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" щодо відомостей про юридичну особу, в графі місце знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" зазначена адреса: 10025, Житомирська обл., м.Житомир, Провулок Шкільний, 2, кв.1 (а.с.119-120).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2014р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (постачальник) укладено договір поставки №354 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю двері протипожежні (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору (а.с.11-13).

Постачальник зобов'язується виконати монтажні роботи по встановленню дверей, а покупець зобов'язується прийняти роботи та сплатити вартість на умовах даного договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, найменування, кількість, ціна товару та монтажних робіт визначається згідно специфікації (додаток №1), яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Збільшення ціни на товар після проведення авансового платежу не допускається (п.2.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору, загальна сума договору складається з вартості товару та монтажних робіт становить: 47954,00грн., в тому числі ПДВ - 7932,33грн.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що розрахунки за товар здійснюються у форму безготівкового розрахунку в наступному порядку:

- покупець після підписання даного договору та виставлення рахунку здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості товару (п.3.2.1 договору).

- остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 банківських днів з дати поставки товару та отримання позитивних висновків вхідного контролю якості товару по показниках, передбачених п.6.1 даного договору та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п.3.2.2 договору).

У відповідності до п.4.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах: СРТ (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000), склад покупця , який знаходиться за адресою: м.Рівне-17, ПАТ "Рівнеазот". Доставка за рахунок постачальника.

Пунктом 4.2 договору сторонами узгоджено, що строк поставки товару і виконання монтажних робіт: 15 календарних днів після здійснення покупцем оплати згідно п.3.2.1.

При поставці товару постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: - видаткову накладну; - податкову накладну; - сертифікат якості; - акт прийняття в експлуатацію виконаних робіт з монтажу дверей, завірений державним пожежним наглядом (п.4.3 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, приймання товару по якості здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції вирбничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, а по якості - відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6.

Пунктом 6.1 договору обумовлено, що постачальник гарантує якість товару згідно вимогам ДСТУ Б.В.2.6-77:2009.

У випадку виявлення недоліків товару, та/або неякісного монтажу, постачальник зобов'язується в строк 20 календарних днів з моменту надання вимоги покупця замінити товар на якісний, та/або усунути недоліки монтажу, або у цей строк повернути покупцю сплачені за нього грошові кошти (п.6.3 договору).

В силу п.8.4 договору, у випадку поставки неякісного товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від вартості неякісного товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.03.2015р. (п.11.8 договору).

В додатку №1 до договору поставки №654 від 11.03.2014р. сторонами узгоджено найменування, кількість, якість та ціну товару (а.с.14).

На виконання умов договору поставки №654 від 11.03.2014р. позивач здійснив попередню оплату за товар, що стверджується платіжним дорученням №2310 від 13.03.2014р. на загальну суму 23797,00грн. (а.с.15).

Згідно видаткової накладної №РН-0000039 від 24.03.2014р., що підписана сторонами та скріплена відтисками їх печаток, відповідач поставив позивачу товар (двері протипожежні) в кількості 11 шт. на загальну суму 45063,99грн. (а.с.16).

Відповідно до акту приймання дверей металевих протипожежних від 26.03.2014р. №254-14 ПАТ "Рівнеазот" у результаті контролю встановило, що двері протипожежні не відповідають вимогам нормативної документації (а.с.17).

З метою з'ясування якості отриманого товару, позивачем запрошено незалежного експерта Рівненської Торгово-промислової палати.

В подальшому за результатами проведеної експертизи, експертом Рівненської Торгово-промислової палати складено акт №1-220 від 26.03.2014р., в якому зазначено, що двері протипожежні мають ряд недоліків, а саме: згідно п.1.2 Паспорта комплект дверей повинен становити: дверна коробка, дверне полотно, петлі, замок, секрет, комплект ручок, ущільнювач, доводчик. Фактично ущільнювачі і доводчики відсутні на всіх дверях, комплекти ручок відсутні на 9 дверях, замки і секрети відсутні на 4 дверях; габаритні розміри дверей не відповідають даним накладної і специфікації до договору №354 від 11.03.2014р. з врахуванням граничних відхилень згідно п.5.1.5 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; відсутнє маркування згідно п. 5.5.2 і 5.5.3 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; відсутній сертифікат якості згідно п. 5.5.2 і п. 5.5.3 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; наданий постачальником паспорт не відповідає вимогам п.7.3 і 7.5 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; якість зварних швів не відповідає вимогам п.5.2.15 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; часткове пошкодження лакофарбового покриття дверей (п.5.2.16.1 ДСТУ Б В.2.6-77:2009) (а.с.18-19).

За проведення вказаної вище експертизи позивачем згідно рахунку на оплату №1598 від 25.03.2014р. сплачено 240,00грн., що стверджується платіжним дорученням №3196 від 03.04.2014р. (а.с.20, 21).

Надалі позивач звернувся до відповідача з претензію від 14.04.2014р. за №1826, в якій просив останнього на протязі 20 календарних днів повернути сплачені за товар кошти в сумі 23797,00грн., сплатити штраф та відшкодувати понесені збитки. Також, зазначив, що відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України, у зв'язку з істотним порушенням постачальником вимог щодо якості товару за договором, покупець має право відмовитись від договору (а.с.22-24).

У запереченні від 08.05.2014р. №50 на претензію від 14.04.2014р. №1826, відповідач не визнав вимоги ПАТ "Рівнеазот" та вказав, що позивачу було поставлено товар належної якості, у відповідній комплектації та виконано всі умови згідно договору поставки. Просив виконати умови договору поставки та доплатити решту суми боргу в розмірі 21266,99грн. (а.с.25-27).

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" про припинення зобов'язання за договором поставки №354 від 11.03.2014р. та стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених за товар у розмірі 23797,00грн., штрафу в сумі 4506,39 грн. та 240,00грн. збитків (а.с.2-6).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач покликається на ст.ст.179,193,256 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 610, 611, 651, 653, 678, 712 Цивільного кодексу та обґрунтовує, що товар, поставлений відповідачем на підставі договору поставки №354, був неналежної якості.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 25.09.2014р. у справі №906/955/14 позов задоволено частково (а.с.85-87).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 23797,00грн. попередньої оплати, 4506,39грн. штрафу, 240,00грн. збитків та при цьому вважає, що оскаржене рішення підлягає частковому скасуванню в частині припинення зобов'язання за договором поставки №354 від 11.03.2014р. внаслідок односторонньої відмови та стягнення витрат по оплаті судового збору за розгляд немайнової вимоги з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно п.3 ч.1 ст.3, ст.627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В ч.2 ст.175 ГК України зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч.1, 6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

За приписами ч.1, 4 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею ст. 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, якість речей, які продаються, повинні відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, установленим для речей такого виду, що і було передбачено п.6.1 договору поставки №654 від 11.03.2014р., зокрема, постачальник гарантує якість товару згідно вимогам ДСТУ Б.В.2.6-77:2009.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що товар (двері протипожежні), який був предметом договору поставки №654 від 11.03.2014р. не відповідає вимогам ДСТУ Б.В.2.6-77:2009, про що свідчить акт приймання дверей металевих протипожежних від 26.03.2014р. №254-14 ПАТ "Рівнеазот" та висновок експерта Рівненської Торгово-промислової палати від 26.03.2014р..

В силу ч.2 ст.678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до п.6.3 договору поставки №654 від 11.03.2014р., у випадку виявлення недоліків товару, та/або не якісного монтажу, постачальник зобов'язується в строк 20 календарних днів з моменту надання вимоги покупця замінити товар на якісний, та/або усунути недоліки монтажу, або у цей строк повернути покупцю сплачені за нього грошові кошти.

Як вказувалось вище, позивач звертався до відповідача з претензією від 14.04.2014р., в якій вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 23797,00грн., у зв'язку із поставкою товару неналежної якості, однак відповідач кошти не повернув та докази такого повернення у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що відповідачем поставлено за договором поставки №654 від 11.03.2014р. позивачу товар (двері протипожежні) з істотними порушеннями вимог щодо його якості, останній має право на повернення сплаченої згідної платіжного доручення №2310 від 13.03.2014р. суми у розмірі 23797,00грн., а тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Житомирської області про обґрунтованість вимоги ПАТ "Рівнеазот" про повернення йому суми попередньої оплати та задоволення позову в цій частині.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.7 ст.269 ГК України, у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст.231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Пунктом 4 ст.231 ГК України, передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.8.4 договору поставки №654 від 11.03.2014р., у випадку поставки неякісного товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від вартості неякісного товару.

Враховуючи наведене вище, а також висновок експерта Рівненської Торгово-промислової палати від 26.03.2014р. щодо якості поставленого за договором товару - дверей протипожежних, який не відповідає встановленим чинним законодавством стандартам та умовам договору поставки №654 від 11.03.2014р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповача штрафу у розмірі 4506,39грн..

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами ч.ч.1 та 2 ст.623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України унормовано, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За положеннями ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи з метою з'ясування якості отриманого товару за договором поставки №654 від 11.03.2014р., позивачем у Рівненській Торгово-промисловій палаті замовлено їх експертизу, за результатами якої, відповідно до акту №1-220 від 26.03.2014р., встановлено ряд недоліків щодо якості дверей протипожежних.

За проведення вказаної експертизи позивачем згідно рахунку на оплату №1598 від 25.03.2014р. сплачено 240,00грн., про що свідчить платіжне доручення №3196 від 03.04.2014р..

Отже, враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 240,00грн. збитків (витрат) за проведення експертизи Рівненською Торгово-промисловою палатою.

Стосовно висновку господарського суду Житомирської області про відмову у позові в частині припинення зобов'язання за договором поставки від 11.03.2014р. №354 внаслідок односторонньої відмови позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст.675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п.1 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно п.п.12, 13 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором; належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем;

Пунктом 6.1 договору поставки №654 від 11.03.2014р. сторонами узгоджено, що постачальник гарантує якість товару згідно вимогам ДСТУ Б.В.2.6-77:2009.

У випадку виявлення недоліків товару, та/або не якісного монтажу, постачальник зобов'язується в строк 20 календарних днів з моменту надання вимоги покупця замінити товар на якісний, та/або усунути недоліки монтажу, або у цей строк повернути покупцю сплачені за нього грошові кошти (п.6.3 договору поставки №654 від 11.03.2014р.).

В додатку №1 до договору поставки №654 від 11.03.2014р. сторонами обумовлено найменування, кількість, якість та ціну товару.

Актом приймання дверей металевих протипожежних від 26.03.2014р. №254-14 ПАТ "Рівнеазот" у результаті контролю встановило, що двері протипожежні не відповідають вимогам нормативної документації.

Як вже зазначалось вище, з метою з'ясування якості отриманого товару за договором поставки №654 від 11.03.2014р., позивачем у Рівненській Торгово-промисловій палаті замовлено його експертизу, за результатами якої, відповідно до акту №1-220 від 26.03.2014р., встановлено ряд недоліків щодо якості дверей протипожежних, зокрема зазначено, що двері протипожежні мають ряд недоліків, а саме: згідно п.1.2 Паспорта комплект дверей повинен становити: дверна коробка, дверне полотно, петлі, замок, секрет, комплект ручок, ущільнювач, доводчик. Фактично ущільнювачі і доводчики відсутні на всіх дверях, комплекти ручок відсутні на 9 дверях, замки і секрети відсутні на 4 дверях; габаритні розміри дверей не відповідають даним накладної і специфікації до договору №354 від 11.03.2014р. з врахуванням граничних відхилень згідно п.5.1.5 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; відсутнє маркування згідно п. 5.5.2 і 5.5.3 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; відсутній сертифікат якості згідно п. 5.5.2 і п. 5.5.3 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; наданий постачальником паспорт не відповідає вимогам п.7.3 і 7.5 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; якість зварних швів не відповідає вимогам п.5.2.15 ДСТУ Б В.2.6-77:2009; часткове пошкодження лакофарбового покриття дверей (п.5.2.16.1 ДСТУ Б В.2.6-77:2009).

Наведеним вище підтверджується твердження позивача про те, що переданий йому відповідачем товар згідно договору поставки від 11.03.2014р. №354, а саме - дверей протипожежних, не відповідає показникам якості та має істотні недоліки, щодо безпечної їх експлуатації за призначенням.

Надалі позивач звернувся до відповідача з претензію від 14.04.2014р. за №1826 , в якій просив останнього на протязі 20 календарних днів повернути сплачені за товар кошти в сумі 23797,00грн., сплатити штраф та відшкодувати понесені збитки. Також, зазначив, що відповідно до ч.2 ст.678 ЦК України, у зв'язку з істотним порушенням постачальником вимог щодо якості товару за договором, покупець має право відмовитись від договору. Однак, у запереченні від 08.05.2014р. №50 на претензію від 14.04.2014р. №1826, відповідач не визнав вимоги ПАТ "Рівнеазот" та вказав, що позивачу було поставлено товар належної якості, у відповідній комплектації та виконано всі умови згідно договору поставки. Просив виконати умови договору поставки та доплатити решту суми боргу в розмірі 21266,99грн..

Отже, висновок місцевого суду про те, що відповідачем виконано умови договору щодо поставки товару, а тому вимога позивача про припинення зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. внаслідок односторонньої відмови необґрунтована та задоволенню не підлягає, спростовується вищезазначеним.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягає вимога позивача щодо припинити зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. укладеним між Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" внаслідок односторонньої відмови Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот".

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню - 23797,00грн. попередньої оплати, 4506,39грн. штрафу, 240,00грн. збитків та зобов'язання за договором поставки №354 від 11.03.2014р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" внаслідок односторонньої відмови Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" належить припинити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Житомирської області від 25.09.2014р. у справі №906/955/14 слід скасувати частково в частині відмови у припиненні зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. внаслідок односторонньої відмови та стягнення судових витрат за немайнову вимогу та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, при задоволенні позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", м.Рівне задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 25.09.2014р. у справі №906/955/14 скасувати частково в частині відмови у припиненні зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. внаслідок односторонньої відмови та стягнення судових витрат за немайнову вимогу. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"1. Позов задоволити.

2. Припинити зобов'язання за договором №354 від 11.03.2014р. укладеним між Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" внаслідок односторонньої відмови Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (10025, м.Житомир, провулок Шкільний, 2, кв.1, ідентифікаційний код 36251451) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м.Рівне, 17, ідентифікаційний код 05607824):

- 23797грн. 00коп. попередньої оплати;

- 4506грн. 39коп. штрафу;

- 240грн. 00коп. збитків;

- 3045грн. 00коп. судового збору.

4.Видати наказ.".

3.Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутзбах Груп-Україна" (10025, м.Житомир, провулок Шкільний, 2, кв.1, ідентифікаційний код код 36251451) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м.Рівне, 17, ідентифікаційний код 05607824) 609грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №906/955/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (33017, м.Рівне, 17),

3, 4, 5, 6 - відповідачу (10025, м.Житомир, пров. Шкільний, 2, кв.1,

04212, м.Київ, Оболонський район, вул.Озерна, 3,

Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 22

03134, м.Київ, пр-т.Корольова, 12Б, кв.17),

7 - в наряд.