Рішення

від 16.09.2014 по справі 915/1149/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 915/1149/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Вознесенська ПМК", 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 281

до КСП "Тепличний комбінат" в особі Южноукраїнського відокремленого підрозділу КСП "Тепличний комбінат" 55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона

про стягнення 25254 грн. 76 коп.

Суддя А.П. Алексєєв

Представники сторін:

від позивача - Кривіцька Ж.О., довіреність б/н від 02.09.2013 року.

від відповідача - Манцуров О.В. директор, паспорт НОМЕР_1 від 12.09.2013 року.

СУТЬ СПОРУ: 21.07.2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою №72 від 16.07.2014 року до КСП "Тепличний комбінат" в особі ЮУ ВП КСП "Тепличний комбінат" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по лісоочистки території № 15/06 від 14.06.2013 року у розмірі 23427 грн. 76 коп ., з яких 19000 грн. - сума основного боргу, 1827 грн. 64 коп. - пеня, 2233 грн. 13 коп . - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 366 грн. 99 коп . - 3% річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №15/06 від 14.06.2013 року в частині розрахунку за надання послуг.

Ухвалою суду від 21.07.2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.08.2014 року 09 год. 30 хв. (а.с.1).

12.08.2014 року, 28.08.2014 року у відповідності до ст. 77 ГПК України суд відкладав розгляд справи та зобов'язував позивача надати у судове засідання оригінали документів, якими підтверджується надання позивачем послуг за договором №15/06 від 14.06.2013 року відповідачу на суму 19000 грн.

Позивач вимоги ухвали суду виконав про, що зазначено у протоколі судового засідання від 28.08.2014 року (а.с. 42).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача (керівник відокремленого підрозділу) надав заперечення на позов, у якому зазначив, що Южноукраїнський відокремлений підрозділ КСП "Тепличний комбінат" не може бути відповідачем по справі, оскільки, відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи. Крім того, положенням не передбачено права участі відокремленого підрозділу в судових органах. З огляду на це представник відповідача просив направити справу за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Що стосується позовних вимог відповідач вимог не визнав, вказавши на те, що договір є фіктивним, оскільки був підписаний особою без відповідних повноважень. (а.с. 28-29).

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ , яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до розділу 6 Положення про Южноукраїнський відокремлений підрозділ КСП "Тепличний комбінат" керівник відокремленого підрозділу представляє відокремлений підрозділ у всіх установах і організаціях.

З огляду на те, що у договорі № 15/06 від 14.06.2013 року є посилання на те, що він укладений саме директором Южноукраїнського відокремленого підрозділу КСП "Тепличний комбінат", а не керівником КСП "Тепличний комбінат", то суд дійшов висновку, що за приписами Положення про Южноукраїнський відокремлений підрозділ КСП "Тепличний комбінат" відокремлений підрозділ вправі брати участь в суді від імені юридичної особи - КСП "Тепличний комбінат" як відповідача.

З огляду на викладене клопотання директора Южноукраїнського відокремленого підрозділу КСП "Тепличний комбінат" про направлення справи за підсудністю було судом відхилене як необґрунтоване.

16.09.2014 року відповідач надав суду клопотання про надання йому копії позовної заяви із додатками та часу для ознайомлення із ними, посилаючись на порушення позивачем вимог ст. 56 ГПК України (а.с. 43). Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. В матеріалах справи містяться докази направлення відповідачу позовної заяви (а.с. 4). Крім того, 28.08.2014 року представник відповідача брав участь в судовому засіданні, про що зазначено в протоколі судового засідання (а.с. 42). Тобто, представник відповідача мав можливість ознайомитись з матеріалами справи відповідно до ст. 22 ГПК України, але не скористався своїм правом. Отже, виходячи з вищенаведеного суд відмовив в задоволенні цього клопотання представника відповідача.

16.09.2014 року відповідач надав суду клопотання, в якому просить зупинити провадження по даній справі посилаючись на ст. 79 ГПК України, до вирішення пов'язаної зі справою №915/1149/14 іншої справи за позовом Южноукраїнського ВП КСП "Тепличний комбінат" до ПАТ "Вознесенська ПМК" про визнання недійсним договору № 15/06 про надання послуг з лісоочистки від 14.06.2013 року (а.с. 44-45).

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, доказів на обґрунтування клопотання представник відповідача не надав, не довів наявність обставин, що зумовили задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.09.2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

14.06.2013 року між ЮУ ВП КСП "Тепличний комбінат " (замовник, відповідач) та ПрАТ "Вознесенська ПМК" (виконавець, позивач) був укладений договір №15/06 про надання послуг по лісоочистці території, згідно з предметом якого виконавець надає замовнику послуги по вирізуванні дерев кущів на території замовника (п. 1.1 договору).

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором 15/06 від 14.06.2013 року в частині розрахунку за надані послуги.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що вартість зачищення від деревної рослинності 1 га території складає - 3800 грн. в т.ч. ПДВ -20 %.

Згідно з п. 3.1 договору замовник зобов'язаний перерахувати кошти за виконані роботи протягом 100 днів з дня закінчення робіт та оформлення відповідних документів (актів та рахунків).

Відповідно до п. 5.1 договору за кожен день прострочення оплати замовник оплачує пеню розміром подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлена на цей період, на суму прострочених платежів.

Відповідно до п. 7.4 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду акт (а.с.8) № ВП-0000032 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року, згідно з яким виконавцем були надані послуги по вирізуванню кущів і дерев за рахунком № ВП-0000046 від 18.07.2013 року (а.с. 39) на суму 19000 грн.

Акт підписаний представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

З огляду на положення п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний був сплатити надані йому послуги протягом 100 днів з дня закінчення робіт та оформлення відповідних документів (актів та рахунків).

Отже, відповідач повинен сплатити суму за надані йому послуги до 07.11.2013 року включно.

Позивач для погашення існуючої заборгованості на адресу відповідача направляв претензію за №51 від 20.05.2014 року з вимогою погасити існуючу заборгованість та надав суду докази отримання її відповідачем (а.с. 23).

Станом на день подання позовної заяви борг відповідачем не сплачений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач умови договору не виконав за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані йому послуги з 08.11.2013 року у сумі 19000 грн.

Отже, позовна вимога щодо стягнення боргу в сумі 19000 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 договору за кожен день прострочення оплати замовник оплачує пеню розміром подвійної облікової ставки НБУ, встановленій на цей період, на суму прострочених платежів.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 14 лютого 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 13 лютого 2014 року).

Отже, виходячи з положень зазначених статей у позивача виникло право на нарахування пені, 3% річних, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів по оплаті за надані послуги з 08.11.2013 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Позивач згідно наданого розрахунку (а.с.16) нарахував пеню за несвоєчасну сплату за надані послуги починаючи нараховувати її з 08.11.2013 року по 30.06.2014 року включно, прохаючи стягнути з відповідача суму в розмірі 1827 грн. 64 коп.

Суд не погоджується з періодом нарахування позивачем пені на прострочену плату за надані послуги у зв'язку з тим, що зазначений позивачем період суперечить вимогам п.6 ст.232 ГПК України.

Пеню потрібно нараховувати за наступні періоди відповідним чином:

- з 08.11.2013 року по 14.04.2014 року (19000 х 2 х 6,5% : 365 х 158) = 1069 грн. 20 коп. (облікова ставка НБУ складає 6,5 %);

- з 15.04.2014 року по 07.05.2014 року (19000 х 2 х 9,5% : 365 х 23) = 227 грн.48 коп. (облікова ставка НБУ складає 9,5 %);

Отже, суд позовну вимогу щодо стягнення пені задовольняє частково і за період нарахування з 08.11.2013 року по 07.05.2014 року в сумі 1296 грн. 68 коп. (1069,20 + 227,47).

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно наданого розрахунку (а.с. 14) за період прострочення платежу нарахував втрати від інфляції за період з листопада 2013 року по червень 2014 року включно та просить стягнути з відповідача суму в розмірі 2233 грн. 13 коп.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Така правова позиція прописана у Листі ВГСУ України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат (збитків) за період з листопада 2013 року по червень 2014 року включно, які становлять 2346 грн. 32 коп. Тобто, на 113 грн. 19 коп. більше ніж просить позивач.

Суд не в змозі виходити за межі позовних вимог.

Отже, позовна вимога щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів підлягає задоволенню у сумі 2233 грн. 13 коп.

Позивач згідно з наданого розрахунку (а.с. 13) нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми за період з 08.11.2013 року по 30.06.2014 року включно в сумі 366 грн. 99 коп.

Суд погоджується з розрахунками позивача 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою за надані послуги за період прострочення платежу з 08.11.2013 року по 30.06.2014 року у сумі 366 грн. 99 коп., вважає її обґрунтованою, а вимога по її стягненню підлягає задоволенню.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 22896 грн. 80 коп.

Що стосується заперечень відповідача, то в супереч приписам ст. 33 ГПК України доказів на їх існування судові він не представив.

До того ж, задовольняючи позов суд виходив із того, що в силу ст. 204 ЦК України договір №15/06 від 14.06.2013 року є правомірним.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Вознесенська ПМК" задовольнити частково.

2. Стягнути з колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Южноукраїнського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 37050895) на користь приватного акціонерного товариства "Вознесенська ПМК" (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 281, код ЄДРПОУ 0091125) заборгованість в розмірі 22896 (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 80 коп., з яких 19000 (дев'ятнадцять тисяч ) грн. - сума основного боргу; 1269 (одна тисяча двісті шістдесят дев'ять) грн. 68 коп. - пеня; 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 13 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 366 (триста шістдесят шість) грн. 99 коп. - 3 % річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення різниці пені в сумі 530 грн. 96 коп. - відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Порядок та строк апеляційного оскарження визначений ст. 91,93 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29 вересня 2014 року.

Суддя А.П.Алексєєв