Постанова

від 09.09.2014 по справі 815/38/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/38/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представника малого приватного підприємства "КАРАТ" - Лозицького О.В., представника Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України в Одеській області - Копанського С.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою малого приватного підприємства "КАРАТ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі за позовом малого приватного підприємства "КАРАТ" до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року мале приватне підприємство (далі МПП) "КАРАТ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України в Одеській області (далі Роздільнянської ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000082200 (форми Р) від 25 вересня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) на 112 640,90 грн. (90 112,70 грн. за основним платежем, 22 528,20 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що спірне рішення прийняте на підставі акту №91/22-00/31584074 від 10 вересня 2013 року, але висновки акту перевірки про порушення ним п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет на суму 90 113 грн. за податковий період травень 2012 року не відповідають дійсним обставинам, оскільки жодного порушення вимог ст.ст. 198, 201 ПК України ним не допущено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав висновки акту перевірки щодо неотримання позивачем товару саме від ТОВ "Торговий Дім "Дельта" (далі ТОВ "ТД "Дельта") обґрунтованими, не спростованими позивачем, а тому рішення ОДПІ правомірним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову МПП "КАРАТ".

В апеляційній скарзі МПП "КАРАТ" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги МПП "КАРАТ", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 28 серпня 2013 року по 03 вересня 2013 року ОДПІ проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт перевірки №91/22-00/31584074 від 10 вересня 2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки МПП "КАРАТ" (код 31584074) по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "ТД "Дельта" (код 3570387) з питань правових взаємовідносин та дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по податковій декларації за травень 2012 року".

На підставі цього акта перевірки ОДПІ 25 вересня 2013 року прийняло спірне податкове повідомлення-рішення.

Позивач оскаржив прийняте податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №1354/10/15-32-10-02-07 від 04 листопада 2013 року первинна скарга залишена без задоволення. Рішенням Міндоходів і зборів України від 06 грудня 2013 року повторна скарга залишена без розгляду.

У висновку акту перевірки №91/22-00/31584074 від 10 вересня 2013 року зазначено, що в порушення п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПК України МПП "КАРАТ" занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет на суму 90 113 грн. за податковий період травень 2012 року.

У ході перевірки відповідачем використано матеріали акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Дельта" (код за ЄДРПОУ 35710387) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період травень 2012 року" №46/22- 9/35710387 від 10 січня 2013 року, який надійшов від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, листом №5465/7/22-911 від 20 березня 2013 року.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що надані документи не відповідають вимогам первинного документу та не підтверджують здійснення господарських операцій по придбанню товарів позивачем саме у суб'єкта господарювання ТОВ "ТД "Дельта", відповідно, вказані документи не могли бути підставою для податкового обліку.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

· а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

· б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

· в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

· г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосереднім контрагентом - постачальником, які оформлені належними документами.

Так однією із суттєвіших обставин, яка вказує на відсутність фактичного руху товарів від постачальника до покупця, є відсутність у постачальника фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

З матеріалів справи вбачається, що в період перевірки МПП "КАРАТ" здійснювало будівельні та монтажні роботи з газопостачання та газообладнання та є генпідрядником у будівництві підвідного газопроводу високого тиску до села Петрівське Великомихайлівського району Одеської області.

В матеріалах справи містіться Ліцензія АГ №573988 від 08 квітня 2011 року, Дозвіл на виконання робіт від 18 травня №ОД11412077978, наданого Петрівський сільській раді Одеської області Великомихайлівського району, МПП "Карат" на виконання будівельних робіт з будівництва газопроводу високого тиску до села Петрівське Великомихайлівського району Одеської області, середня чисельність працівників у 2012 році - 9.

Актом перевірки Роздільнянськоїю ОДПІ (а.с. 10) також встановлено, що фактично в період перевірки МПП "КАРАТ" здійснювало будівельні та монтажні роботи з газопостачання та газообладнання.

Для проведення перевірки по господарських відносинах з контрагентом ТОВ "ТД "Дельта" (податковий номер 35710387) МПП "Карат" було надано оригінали первинних бухгалтерських та інших документів, а саме: письмове пояснення директора МПП "Карат" Чубар М.І.; рахунок - фактура №СФ-0000300 від 24 травня 2012 року; податкова накладна №95 від 29 травня 2012 року; видаткові накладні №РН-0000162 від 01 червня 2012 року, №РН-00192/4 від 21 червня 2012 року; платіжне доручення №35 від 29 травня 2012 року; ТТН №730 від 01 червня 2012 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 з ТОВ "ТД "Дельта" за травень-червень 2012 року; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року; податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року з додатком.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

МПП "Карат" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "ТД "Дельта" грошові кошти в сумі 540 676,22 грн., в тому числі ПДВ 90 112,70 грн. згідно банківських документів.

Таким чином, МПП "Карат" придбано товар, що підтверджується відповідними документами та виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати списання коштів з банківського рахунку на оплату товарів.

Крім того, відповідно до абз.2 ч. 1ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У апелянта не було претензій до виконання контрагентом умов договору, розрахунки за поставлені товари були здійснені у повному обсязі, що підтверджується і висновками акту відповідача. Контрагент апелянта виконав свої обов'язки щодо місця і строків поставки, кількості та якості поставленого товару у повному обсязі.

Судова колегія зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію.

Щодо окремих ТТН судова колегія зазначає наступне.

Досліджена судом ТТН від 01 червня 2012 року №730 відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та містить всі необхідні реквізити та відомості про вантаж, що транспортується.

Окремі недоліки в заповненні ТТН не дають підстав вважати, що господарська операція не відбулася чи відбулася з порушенням, а зазначення особи, яка відвантажила товарно-матеріальні цінності та особи, яка отримала вантаж, не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань, збільшення або зменшення яких впливає на податковий облік, коли достеменно відомо, що така операція відбувалася в певний період.

Не зазначення даних відомостей особами, які перевозили вантаж, не може впливати на висновки податкової інспекції про реальність чи відсутність вчинення господарської операції між суб'єктами господарювання.

Крім того, довід Роздільнянської ОДПІ щодо відсутності однієї ТТН за 21 червня 2012 року (по видатковій накладній від 21 червня 2012 року №192/4), яка підтверджує перевезення товару не може бути прийнято до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, у випадку здійснення перевезень для власних потреб серед необхідних документів ТТН не значиться, а застосовується накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Таким чином, ТТН є документом, який може супроводжувати вантаж, а отже, її відсутність, в даному випадку, не є порушенням з боку підприємства вимог податкового законодавства.

Поряд з тим, судова колегія зазначає, що оскільки поставки товару здійснювалося не МПП "Карат", останній не може нести відповідальність за правильність оформлення ТТН.

Крім того, податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Отже, зазначені вимоги законодавства позивачем дотримані, наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами підтверджено факт поставок товару та його використання у господарській діяльності позивача.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог МПП "КАРАТ" до Роздільнянської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення і, відповідно, необхідність їх задоволенні.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги МПП "КАРАТ" до Роздільнянської ОДПІ.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства "КАРАТ" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов малого приватного підприємства "КАРАТ".

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082200 (форми Р) від 25 вересня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 112 640,90 грн. (90 112,70 грн. за основним платежем, 22 528,20 за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: