Рішення

від 25.09.2014 по справі 0907/1089/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/1089/2012

Провадження № 22-ц/779/4/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.,

суддів Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ВАТ «Крона», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТзОВ «Агропостач» про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Крона», ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостач» на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В січні 2012 року ПАТ «Фольксбанк» звернувся в суд із позовом до ВАТ «Крона», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТзОВ «Агропостач» про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги мотивував тим, що ВАТ «Крона» неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами № 191 від 22 червня 2004 року та №06-1/24 від 26 травня 2006 року, внаслідок чого станом на 25.01.2012 року допустив загальну заборгованість в розмірі 12 049 258,70 грн. Враховуючи солідарний обов'язок поручителів перед банком за зобов'язаннями боржника просив задовольнити позов.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ВАТ «Крона», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТзОВ «Агропостач» на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитними договорами №191 від 22 червня 2004 року та №06-1/24 від 26 травня 2006 року в сумі 12 049 258,70 грн. та 3 219,00 грн. судового збору.

На дане рішення ВАТ «Крона», ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТзОВ «Агропостач» подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, ВАТ «Крона» зазначає, що задовольняючи позов в повному обсязі судом не взято до уваги, що в порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивачем не подано доказів на підтвердження суми заборгованості. Зокрема, банком не виконано ухвалу суду від 29 лютого 2012 року, якою зобов'язано позивача надати розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №06-1/24 від 26 травня 2006 року за період з 26 травня 2006 року по 25 січня 2012 року із зазначенням підстави, суми та дати надання кредиту, суми та дати повернення кредиту (відсотків за кредитом) із зазначенням номеру та дати платіжного документу, строк виникнення заборгованості тощо. Крім того, не представлено для огляду в судовому засіданні матеріали кредитної справи по кредитних договорах. Отже, судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що на даний час у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ВАТ «Крона», ТОВ «Підприємство «Канва» про стягнення заборгованості за кредитним договором №191 від 22 червня 2004 року та кредитним договором №06-1/24 від 26 травня 2006 року станом на 15.07.2010 року в сумі 11 341 421,02 грн. Тобто спір між тими самими сторонами - ВАТ «Крона» та ПАТ «Фольксбанк», про той самий предмет - стягнення заборгованості і з тих самих підстав - невиконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, розглядається в іншому суді, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, судом порушено вимоги ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України, оскільки не взято до уваги подану товариством заяву про застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 587 900,00 дол. США, заборгованості за процентами в сумі 176 070,42 дол. США за кредитним договором №06-1/24 та стягнення пені в сумі 40 579,29 грн. за кредитним договором №191.

З цих підстав ВАТ «Крона» просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Фольксбанк» в частині стягнення з ВАТ «Крона» заборгованості за кредитними договорами в сумі 12 049 258,70 грн. відмовити.

В своїх апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТзОВ «Агропостач» зазначають, що судом безпідставно не застосовано позовну давність щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 587 900,00 дол. США, заборгованості за процентами в сумі 176 070,42 дол. США за кредитним договором №06-1/24 та стягнення пені в сумі 40 579,29 грн. за кредитним договором №191, заяву про що у встановленому порядку було подано ВАТ «Крона». Тому відповідно сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Крім того, стягуючи з них як поручителів заборгованість за кредитними договорами судом не враховано, що термін дії договорів поруки припинився, оскільки протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання за кредитними договорами банк не заявляв до них вимоги про виконання зобов'язань боржника за цими договорами.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що в порушення вимог ст.ст. 27, 168, 192 ЦПК України суд розпочавши судове засідання 25 квітня 2013 року із судових дебатів не дав йому як стороні по справі можливості надати додаткові пояснення, не розглянув його клопотання про призначення судово-почеркознавчої та економічної експертиз та про зупинення провадження у справі.

Також зазначає, що судом безпідставно стягнуто суму заборгованості відповідно до поданого позивачем розрахунку. При цьому судом не взято до уваги, що розрахунок боргу по тілу кредиту, відсотках і неустойки відображає односторонні узагальнюючі арифметичні розрахунки, містить дані щодо завищення позивачем суми позову, отримання відсотків за кредитами в завищених розмірах, неврахування сплачених сум в погашення кредиту, процентів за кредитом та не підтверджений документами первинної бухгалтерської звітності. На виконання вимог ухвали від 29 лютого 2012 року позивачем не представлено розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №06-1/24 за період з 26 травня 2006 року по 25 січня 2012 року, в якому слід було зазначити підставу, суму та дату наданого кредиту, суму та дату повернення кредиту (відсотків за кредитом) із зазначенням номеру та дати платіжного документу, строк виникнення заборгованості тощо.

Поза увагою суду залишився і той факт, що банком в якості доказів про надання кредиту за кредитним договором №191 надано платіжні доручення ВАТ «Крона» щодо розрахунків з іншими контрагентами, які не стосуються предмету спору.

ТзОВ «Агропостач» в своїй апеляційній скарзі також зазначає, що в порушення вимог ст.16 ЦПК України, суд об'єднав в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Відповідно, враховуючи положення ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд повинен був закрити провадження в даній справі з цих підстав. Крім того, суд не прийняв до уваги, що кожним із відповідачів укладено окремі договори поруки, згідно умов яких боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Оскільки ТзОВ «Агропостач», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільно поруки не давали, відповідно відсутні підстави для солідарної їх відповідальності перед банком за виконання ВАТ «Крона» свого обов'язку.

З цих підстав просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову щодо них.

В засідання апеляційного суду представник апелянта ВАТ «Крона» (правонаступник ТзОВ «КРОНА ІВ») та ОСОБА_2 не з'явилися повторно, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності.

ОСОБА_3 доводи своєї скарги підтримав, а доводи апеляційних скарг ОСОБА_2, ТзОВ «Агропостач» та ВАТ «Крона» визнав, з наведених у них мотивів.

Представник ТзОВ «Агропостач» доводи своєї скарги підтримав, а доводи апеляційних скарг ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ВАТ «Крона» визнав,з наведених у них мотивів.

Представник ПАТ «Фольксбанк» (правонаступник ПАТ «ВІЕС БАНК») доводів скарг не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ВАТ «Крона» (правонаступник ТзОВ «КРОНА ІВ»), ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТзОВ «Агропостач» підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Фольксбанк» суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов'язання по кредитних договорах №191 від 22 червня 2004 року та №06-1/24 від 26 травня 2006 року ВАТ «Крона» належним чином не виконував, тому заборгованість по цих договорах в загальній сумі 12 049 258,70 грн. та судові витрати підлягають стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителів.

Однак, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають дійсним обставинам справи виходячи з наступного.

Судом правильно встановлено, що 22 червня 2004 року між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступниками був ПАТ «Фольксбанк», а в подальшому - ПАТ «ВІЕС БАНК») та ВАТ «Крона» (правонаступником якого є ТзОВ «КРОНА ІВ») укладено кредитний договір №191, згідно якого останній отримав кредит у сумі 721 500,00 грн. зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 22 червня 2009 року (а.с.6-9 т.1).

В подальшому до зазначеного кредитного договору підписано додатки, зокрема, 24 лютого 2006 року №5, 24 травня 2007 року№9 та 09 серпня 2007 року № 13, на підставі яких суму кредиту збільшено відповідно до 971 500,00 грн., 1 526 720,00 грн. та 2 113 120,00 грн. (т.2 а.с. 132,136, т.1 а.с.11).

Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 27 жовтня 2008 року між ВАТ «Фольксбанк» та ТзОВ «Агропостач», ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3, ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2 укладено договори поруки: відповідно № РО96025, № РО96044 та РО96046, згідно умов яких поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Зокрема, договорами передбачено, що поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором в строки і на умовах, визначених кредитним договором, виконати в повному обсязі зобов'язання боржника (а.с.33-34, 35-36, 37-38 т.1).

В судовому засіданні також встановлено, що 26 травня 2006 року між ВАТ «Електрон Банк» та ВАТ «Крона» укладено кредитний договір №06-1/24. Пунктами 1.1, 1.2 цього договору передбачено, що позивач зобов'язується відкрити позичальнику мультивалютну кредитну лінію в сумі 4 000 000,00 грн. строком на 60 місяців з кінцевим строком погашення заборгованості за кредитною лінією не пізніше 25 травня 2011 року (а.с.15-20 т.1).

Згідно додатків до зазначеного договору від 03 листопада 2006 року, 02 квітня 2007 року, 07 листопада 2007 року мультивалютну кредитну лінію збільшено відповідно до 4 230 000,00 грн., 5 230 000,00 грн., та 6 500 000,00 грн. (а.с. 23-24 т.1, а.с.81, 85 т.2).

Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 25 березня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», ВАТ «Крона» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, пунктом 1.2, якого передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань та порушеннями зобов'язань боржника, які випливають з кредитного договору №06-1/24 від 26.05.2006 р. та додатками до нього в межах 500 000,00 грн. Разом з тим, відповідно до п.2.1 у випадку порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором та додатками до нього, кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя про виконанням поручителем в повному обсязі зобов'язань боржника на мовах передбачених цим договором (а.с.27-28 т. 1).

Також 27 жовтня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за договором №06-1/24 між ВАТ «Фольксбанк» та ТзОВ «Агропостач», ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2, укладено договори поруки: відповідно № РО96032 та РО96050, згідно умов яких поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Зокрема, договорами передбачено, що поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором в строки і на умовах, визначених кредитним договором, виконати в повному обсязі зобов'язання боржника (а.с.29-30,31-32 т.1.)

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1054,1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що відповідач ВАТ «Крона» належним чином не виконував умови кредитних договорів, у зв'язку з чим допустив загальну заборгованість перед ПАТ «Фольксбанк» в розмірі 12 049 258,70 грн.

Як передбачено статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Заперечуючи проти задоволення позову та стягнення з них в солідарному порядку заборгованості по вказаних кредитних договорах ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТзОВ «Агропостач» посилались на припинення поруки в зв'язку зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, протягом якого кредитор вправі пред'явити вимоги до поручителя.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визнання припиненими поруки за спірними кредитними договорами.

З'ясовано, що рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2013 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 07 червня 2013 року. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ПАТ «Фольксбанк» про визнання припиненими договорів поруки задоволено. Визнано припиненими: договір поруки №РО96044 від 27 жовтня 2008 року, укладений між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3, та договір поруки №РО96046 від 27 жовтня 2008 року, укладений між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2, згідно яких поручителі зобов'язуються відповідати перед ПАТ «Фольксбанк» за зобов'язаннями ВАТ «Крона» перед ПАТ «Фольксбанк» по кредитному договору № 191 від 22 червня 2004 року. Також визнано припиненими договір поруки від 25 березня 2008 року, укладений між ПАТ «Фольксбанк», ВАТ «Крона» та ОСОБА_4, та договір поруки №РО96050 від 27 жовтня 2008 року, укладений між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2, згідно яких поручителі зобов'язуються відповідати перед ПАТ «Фольксбанк» за зобов'язаннями ВАТ «Крона» за кредитним договором №06-1/24 від 26 травня 2006 року.

Вказані обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України мають преюдиційну силу і тому не потребують повторного доказування.

Що стосується договорів поруки № РО 96025 та № 96032, укладених між ВАТ «Фольксбанк» та ТзОВ «Агропостач» 27 жовтня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «Крона» перед банком за кредитними договорами № 191 від 22 червня 2004 року та №06-1/24 від 26 травня 2006 року, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання про припинення поруки згідно ч.4 статті 559 ЦК слід враховувати, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Пунктом 3.2. договорів поруки, укладених між ВАТ «Фольксбанк» та ТзОВ «Агропостач» передбачено в т. ч. і припинення поруки у випадку, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору №191 від 22 червня 2004 року кредит надано позичальнику терміном до 22 червня 2009 року, а згідно договору №06-1/24 - до 25 травня 2011 року. Тобто право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного боржником ВАТ «Крона» зобов'язання щодо повернення кредиту виникло починаючи відповідно з 22 червня 2009 року та з 25 травня 2011 року протягом наступних 6 місяців.

Встановлено, що за захистом свого порушеного права банк звернувся до суду 27 січня 2012 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України та умов договору шестимісячного строку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про припинення поруки і, отже, безпідставність позовних вимог щодо ТзОВ «Агропостач».

Твердження представника позивача щодо пред'явлення ним вимоги до поручителів у встановлений законом шестимісячний строк, а отже відсутність підстав для припинення поруки колегія суддів не приймає до уваги.

При цьому колегія суддів виходить з того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються як передбачено ч. 4 ст. 559 ЦК України. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, які спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди.

При вирішенні спору щодо поручителів, між якими та банком було укладено окремі договори поруки, суд першої інстанції вищезазначених вимог закону не врахував та постановив незаконне рішення, яке не може залишатися в силі.

З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТзОВ «Агропостач» слід відмовити.

Що стосується стягнення заборгованості за кредитними договорами з ВАТ «Крона» (правонаступник ТзОВ «КРОНА ІВ»), то колегія суддів виходить із наступного.

Як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 25 січня 2012 року загальна заборгованість ВАТ «Крона» по кредитному договору №191 від 22 червня 2004 року перед банком складає 342 075,71 грн. Зокрема, з них: 229 540,29 грн. - заборгованість по кредиту, 71 961,13 грн. - заборгованість по процентах та 40 574,29 грн. - пеня. Розмір пені обчислено за період з 01.01.2011 року по 24.01.2012 року (а.с. 49-52, т.1; 225-227 т. 2).

За кредитним договором №06-1/24 від 26 травня 2006 року загальна заборгованість складає 11 707182,99 грн., з них: заборгованість по кредиту - 1 747 932,07 грн. та 903 421,97 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 24 січня 2010 року дорівнює 7 218 160,86 грн., заборгованість по процентах - 560 216,70 грн. та 272 957,19 доларів США (еквівалентних 2 180 873,36 грн.).

Заперечуючи проти задоволення позову ВАТ «Крона» посилався на неподання позивачем доказів на підтвердження суми заборгованості, а також подав заяву про застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 587 900,00 дол. США, заборгованості за процентами в сумі 176 070,42 дол. США за кредитним договором №06-1/24 від 26 травня 2006 року та стягнення пені в сумі 40 579,29 грн. за кредитним договором №191 від 22 червня 2004 року.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За клопотанням представника ВАТ «Крона» ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2013 року призначено судову економічну експертизу.

Відповідно до висновку №8425 судово-економічної експертизи від 26 червня 2014 року експертом зазначено неможливість у зв'язку із відсутністю первинних банківських документів підтвердження розміру заборгованості ВАТ «Крона» за кредитним договором №191 від 22.06.2004 року в сумі 342 075,71 грн., з них заборгованість по кредиту - 229 540,29 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 71 961,13 грн., пеня - 40 574,29 грн.; розміру заборгованості за кредитним договором №06-1/24 від 26.05.2006 року в сумі 11 707 182,99 грн., з них: заборгованість по кредиту - 1 747 932,07 грн. та 903 421, 97 доларів США (що в еквівалентні становить 7 218 160,86 грн.), разом 8 966 092,93 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 560 216,70 грн. та 272 957,19 доларів США (що в еквіваленті становить 2 180 873,36 грн.), разом 2 741 090,06 грн.

Разом з тим, як вбачається зі змісту висновку експертом вказано, що відповідно до поданих на дослідження бухгалтерських документів (облікових регістрів), залишок непогашеного основного боргу («тіло» кредиту) по кредитному договору №191 станом на 25.01.2012 року можливо підтвердити у сумі 429 097,98 грн. (2 133 597,27 - 1 704 499, 29).

Однак, колегія суддів враховує, що позивач просив стягнути заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №191 від 22.06.2004 року саме в розмірі 229 540,29 грн. і саме такий розмір заборгованості підтверджується відповідним розрахунком та письмовими матеріалами справи.

Крім того, у висновку експертом зазначено, що сума грошових коштів, яка була видана відповідачу ВАТ «Крона» на виконання умов кредитного договору №06-1/24 від 26.05.2006 року за період з 18.07.2007 року по 24.06.2008 року підтверджується первинними банківськими документами у розмірі 897 400,00 доларів США та 947 337,37 грн. При цьому у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів (платіжне доручення, тощо) експертом не враховано суми траншів: 47 000,00 доларів США, 273 172,00 грн., 369 000,00 грн., 349 623,29 грн. згідно заяв боржника відповідно №162 від 10.04.2008 року, №237 від 28.05.2008 року, №251 від 05.06.2008 року, №277 від 24.06.2008 року.

В засіданні апеляційного суду представником ПАТ «ВІЕС БАНК» подано меморіальні ордери №2 від 05.06.2008 року, №1 від 25.06.2008 року, №1521_136 від 29.05.2008 року, №1590_38 від 10.04.2008 року про перерахування на користь ВАТ «Крона» коштів у сумі відповідно 369 000, 00 грн., 349 623,29 грн., 273 172,00 грн., 47 000,00 доларів США (у гривневому еквіваленті 237 350, 00 грн.) та виписки про здійснення перерахування цих коштів «Рух коштів по рахунку».

На спростування цих обставин належних доказів відповідачами не представлено.

Наведеними обставинами підтверджується той факт, що згідно умов кредитного договору №06-1/24 від 26.05.2006 року та додатків до нього ВАТ «Крона» отримав кредит в розмірі 944 400,00 доларів США та 1 869 132,66 грн.

Також в експертизі вказано, що у зв'язку з відсутністю розрахункових документів, які підтверджують погашення основного боргу, відсотків та пені за цим кредитним договором, а також нарахування та погашення комісії, провести дослідження щодо погашення кредиту, відсотків за кредитом, комісії, пені по кредитному договору №191 від 22.06.2004 року по період з 22.06.2004 року по 25.01.2012 року та кредитному договору №06-1/24 від 26.05.2006 року за період 26.05.2006 року по 25.01.2012 року, експерту не надається можливості.

Разом з тим, нарахування процентів та пені здійснювалось банком відповідно до умов кредитних договорів.

Оцінюючи висновок судово-економічної експертизи як доказ по справі, колегія суддів виходить з того, що законодавство України не надає висновку судового експерта статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки в певного суб'єкта чи кола суб'єктів, згідно з ч.ч.6, 7 ст.147 ЦПК висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюється судом за загальними правилами.

Перевіряючи і оцінюючи обґрунтованість експертного висновку та узгодженість його з матеріалами справи, колегія суддів висновок експертизи до уваги не приймає, оскільки такий не містить достатньо об'єктивних даних на спростування доводів позивача, розрахунків по тілу кредитів та заборгованості по них, та підтвердження доводів відповідачів, суперечить зібраним по справі доказам.

Крім того, клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи сторонами не заявлялося.

Виходячи з принципу диспозитивності та змагальності сторін, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами не представлено належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх заперечень щодо сум отриманих кредитів, сум заборгованості по тілу кредитів та процентів за користування ними.

Однак, стягуючи на користь позивача пеню в сумі 40 574,29 грн., суд першої інстанції не врахував положення ст. 258 ЦК України щодо застосування до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) спеціальної позовної давності в один рік.

З врахуванням наведених обставин розмір пені за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011року становить 38 077,33 грн., а загальна сума заборгованості по кредитному договору №191 від 22 червня 2004 року складає відповідно 339 578,75 грн.

Аналогічно не заслуговують на увагу твердження сторін щодо пропуску позивачем строку позовної давності про стягнення заборгованості по кредиту за окремими траншами в сумі 587 900,00 доларів США та заборгованості за процентами в сумі 176 070,42 доларів США відповідно до додатків №52-63 до кредитного договору №06-1/24 від 6.05.2006 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із матеріалів справи, 15 липня 2010 року ПАТ «Фольксбанк» звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ВАТ «Крона», ТзОВ «Підприємство КАНВА» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Предметом даного позову було стягнення заборгованості з ВАТ «Крона» за кредитними договорами №191 від 22.06.2004 року та № 06-1/24 від 26.05.2006 року станом на 15.07.2010 року в сумі 11 314 421,02 грн. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі (а.с 104-106,107 т. 3).

Таким чином, у даному випадку перебіг позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами був перерваний поданням позову до Господарського суду Івано-Франківської області.

Встановлено, що з позовом в суд до боржника ВАТ «Крона», а також поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТзОВ «Агропостач» позивач звернувся 27.01.2012 року, тим самим не пропустивши трирічного строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Колегія суддів вважає також надуманими доводи ВАТ «Крона» щодо неможливості розгляду даної справи у зв'язку із розглядом Господарським судом Івано-Франківської області позову ПАТ «Фольксбанк» до ВАТ «Крона», ТОВ «Підприємство «Канва» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що є відповідно підставою для залишення позовної заяви без розгляду .

При цьому колегія суддів враховує викладені у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснення щодо належності права вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Крім того, задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції на порушення статей 212, 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не встановив, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

При цьому виходить із передбаченого законом принципу відповідності мотивувальній частині рішення його резолютивної частини, яка повинна містити вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України, та конкретно визначеного позивачем розрахунку заборгованості згідно умов договору. Тому відповідно на користь банку з ВАТ «Крона» (правонаступник ТзОВ «КРОНА ІВ») слід стягнути заборгованість за кредитним договором №191 від 22 червня 2004 року в розмірі 339 578,75 грн., з них: заборгованість по кредиту - 229 540,29 грн., заборгованість по процентах - 71 961,13 грн., пеня - 38 077,33 грн.; заборгованість за кредитним договором №06-1/24 від 26 травня 2006 року в розмірі 11 707 182,99 грн., з них: заборгованість по кредиту - 1747932,07 грн. та 903421,97 доларів США( еквівалентних 7218160,86 грн.), що разом становить 8966092,93 грн., заборгованість по процентах - 560216,70 грн. та 272957,19 доларів США (еквівалентних 2180873,36 грн.), що разом становить 2741090,06 грн., а всього 12 046 761,74 грн.

Розподіл судових витрат слід покласти на сторін відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Крона», ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостач» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Фольксбанк» (правонаступник ПАТ «ВІЕС БАНК») про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Крона» (правонаступник ТзОВ «КРОНА ІВ») на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступник ПАТ «ВІЕС БАНК») заборгованість за кредитним договором №191 від 22 червня 2004 року в розмірі 339 578,75 грн., з них: заборгованість по кредиту - 229 540,29 грн., заборгованість по процентах - 71 961,13 грн., пеня - 38 077,33 грн.; заборгованість за кредитним договором №06-1/24 від 26 травня 2006 року в розмірі 11 707 182,99 грн., з них: заборгованість по кредиту - 1 747 932,07 грн. та 903 421,97 доларів США (еквівалентних 7 218 160,86 грн.), що разом становить 8 966 092,93 грн., заборгованість по процентах - 560 216,70 грн. та 272 957,19 доларів США (еквівалентних 2 180 873,36 грн.), що разом становить 2 741 090,06 грн., а всього 12 046 761,74 грн.

Стягнути з ВАТ «Крона» (правонаступник ТзОВ «КРОНА ІВ») на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступник ПАТ «ВІЕС БАНК») 3 219,00 грн. судового збору.

В задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТзОВ «Агропостач» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута