Постанова

від 24.09.2014 по справі 803/1824/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 803/1824/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю представника позивача Толстого Ю.А.,

представника відповідача Грицишиної І.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» (далі - ТзОВ «Аргос СП», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008402202 від 02.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході документальної позапланової перевірки підприємства відповідачем було встановлено порушення: п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу (ПК) України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 47177 грн., в тому числі за лютий 2014 року - 28543 грн., за червень 2014 року - 18634 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 47177 грн. За наслідками перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 року № 0008402202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на суму 70765.50 грн., в т.ч. за основним платежем - 47177,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23588.50 грн.

Вважає, що висновки викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 13.08.2014 року №5537/03-18-22-02/37204376, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 року № 0008402202 , не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству. Так висновки відповідача в акті перевірки про не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, є неправильним, оскільки при включенні до податкового кредиту податкових накладних від 31.01.2014 року за №№ 3113, 3114, 3115, 3118, 3121 сума ПДВ по кожній з цих накладних не перевищує 10000 грн., а отже вони не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Вказує на те, що в акті перевірки позивача зазначено, що ТзОВ «Оберек» з яким позивач мав відносини не підтверджено реальність здійснення господарських відносин платника із постачальниками та покупцями, при цьому одночасно констатується про неможливість проведення зустрічної звірки через відсутність підприємства за податковою адресою. Дані твердження податкового органу не мають ніякого відношення до господарської діяльності ТзОВ «Аргос СП». оскільки відсутність ТзОВ «Оберек» за податковою адресою в березні 2014 року, ніяким чином не впливає на результати господарських взаємовідносин між ТзОВ «Аргос СП» і ТзОВ «Оберек» в період з вересня 2013 року по січень 2014 року. Крім того, згідно даних Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» станом на 09.09.2014 р. ТзОВ «Оберек» не перебуває в процесі припинення і відомості по ньому підтверджені. Товариство зареєстровано в Головному управлінні регіональної статистики, в ДШ у Печерському районі м.Києва, в Управлінні ПФУ в Печерському районі м. Києва. Керівником підприємства є ОСОБА_3.

Зазначає, що в справі відсутні докази того, що акти виконаних послуг, податкові накладні та розрахункові (платіжні) документи підприємства не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними. Відтак віднесення позивачем до складу податкового кредиту вищевказаних сум ПДВ, сплачених у ціні за надані послуги згідно з актами надання послуг, відповідає вимогам пп.198.1,198.2,198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008402202 від 02.09.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, в наданих суду поясненнях та судових запереченнях посилається на те, що перевірка позивача проходила відповідно до вимог закону. В ході перевірки позивача не підтверджено фінансово-господарські відносини із ТзОВ «Оберек» та виявлено завищення товариством податкового кредиту на загальну суму 47177 грн., в тому числі за лютий 2014 року - 28543 грн., за червень 2014 року - 18634 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 47177 грн. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «Аргос СП» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Луцькою ОДПІ, на підставі наказу від 30.07.2014 року № 1712 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Аргос СП» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Оберек» за період з 01.01.2014 року по 30.04.2014 року, про що складено акт № 5537/03-18-22-02/37204376 від 13.08.2014 року (а.с.11-15). Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Аргос СП» пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем по взаємовідносинах із ТзОВ «Оберек» завищено податковий кредит на загальну суму 47177,00 грн., в тому числі за лютий 2014 року - 28543,00 грн., червень 2014 року - 18634,00 грн. Дані порушення призвели до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 47177,00 грн., в тому числі за лютий 2014 року на 28543,00 грн., за червень 2014 року 18634,00 грн.

На вказаний акт перевірки платником податків було подано заперечення від 22.08.2014 року № 118 (а.с.16-17), на підставі якого Луцькою ОДПІ було прийнято рішення № 17685/10/03-18-22-02 від 29.08.2014 року про відмову у задоволенні заперечення ТзОВ «Аргос СП» (а.с.19-20).

На підставі вказаного акта перевірки № 5537/03-18-22-02/37204376 від 13.08.2014 року Луцькою ОДПІ 02.09.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0008402202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70765,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 47177,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23588,50 грн.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

На думку суду, відповідач довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року №0008402202, виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом під час розгляду справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, та належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Аргос СП» (замовник) уклало договір про надання послуг № 2 від 15.08.2013 року (а.с.22-23) з ТзОВ «Оберек» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати наступні послуги: кожного понеділка перевіряти дані щотижневих актів інвентаризації та протоколів засідань інвентаризаційних комісій за результатами, проведених інвентаризацій на кожній із 6 АЗС товарних запасів замовника. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами до 05 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Виконання вищезазначеного договору оформлене звітами про супровід інвентаризацій по АЗС ТзОВ «Аргос СП» в жовтні 2013 року - січні 2014 року та актами надання послуг від 31 січня 2014 року № 3113, № 3114, № 3115, № 3118, № 3121 та (а.с.24-28,30,32,34,36). Внаслідок цього ТзОВ «Оберек» були видані податкові накладні від 31.01.2014 року № 3114, № 3113, № 3115, № 3118, № 3121 (а.с.29,31,33,35,37) на загальну суму 283060,00 грн., в тому числі ПДВ - 47176,67 грн. Оплата позивачем за отримані послуги здійснена в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями від 20.02.2014 року № 202, від 20.03.2014 року № 311 та від 14.04.2014 року № 399 (а.с.38-40).

Суд, оцінивши встановлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства, приходить до висновку, що наявність у замовника послуг (ТзОВ «Аргос СП») первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих податкових накладних виконавцем послуг не є безумовною підставою для формування податкового кредиту за відсутності належним чином складених документів, які засвідчують факт отримання господарської послуги.

Так, пунктами 3.1, 3.2 договору № 2 про надання послуг від 15.08.2014 року передбачено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами до 05 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

В наданих позивачем під час перевірки актах надання послуг № 3113, № 3114, № 3115, № 3118, № 3121 зазначено, що всі вони складені в один день - 31.01.2014 року, хоча послуги надавалися ТзОВ «Оберек» протягом жовтня-грудня 2013 року та в січні 2014 року, про що свідчать звіти про супровід інвентаризацій по АЗС ТзОВ «Аргос СП». Із вищевказаного слідує, що складення актів про надання послуг в один день суперечить вимогам пункту 3.2 договору № 2 про надання послуг від 15.08.2014 року, згідно якого сторони договору зобов'язувалися підписати акти до 05 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Пунктом пункту 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. У зв'язку з цим суд погоджується з позицією Луцької ОДПІ про те, що надані акти надання послуг свідчать про несистематичний характер господарських операцій між контрагентами та є формально складені сторонами договору.

Крім того, ТзОВ «Аргос СП» ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не надало пояснень з приводу того, яким саме чином здійснювався контроль за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, що передбачено пунктом 4.2.2 договору від 15.08.2014 року.

Пунктом 2.4 вищезгаданого Положення від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно тексту наданих для перевірки актів надання послуг слідує, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Однак, в наданих актах не конкретизовано які саме послуги було надано: в якому об'ємі та в які строки, адже усі вони складені від однієї дати - 31.01.2014 року.

Також в наданих для перевірки актах надання послуг встановлені наступні невідповідності: в акті № 3113 від 31.01.2014 року прописом зазначено, що «загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ склала п'ятдесят дві тисячі двісті гривень», цифрами вказана сума 53200,00 грн.; в акті № 3114 від 31.01.2014 року прописом зазначено, що «загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ склала п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят гривень», цифрами вказана сума 58600,00 грн.; в акті № 3115 від 31.01.2014 року прописом зазначено, що «загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ склала тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто гривень», цифрами вказана сума 59460,00 грн. Проте в долучених до позовної заяви та досліджених в судовому засіданні копіях актів надання послуг невідповідність встановлена тільки в одному акті - № 3113 від 31.01.2014 року. Крім того, в наданих податкових накладних 31.01.2014 року № 3114, № 3113, № 3115, № 3118, № 3121 зазначено однакове місцезнаходження (податкова адреса) продавця і покупця: м. Луцьк, вул. Рівненська, 25, що відповідає місцезнаходженню тільки ТзОВ «Аргос СП».

Згідно пункту 3.3 умов договору про надання послуг №2 від 15.08.2013 року замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 10 днів з моменту підписання такого акту, проте зазначені умови договору були порушені позивачем, оскільки всі акти надання послуг були складені 31.01.2014 року, а оплата відбулася 20.02.2014 року, 20.03.2014 року та 14.04.2014 року, що відповідно підтверджується платіжними дорученнями №202, №311 та №399.

Під час проведення перевірки Луцькою ОДПІ, крім наданих позивачем документів, використано також акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 892/26-55-22-01/38903753 від 25.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Оберек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2013 року по 28.02.2014 року». Даною перевіркою встановлено відсутність підприємства за податковою адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13.

Згідно інформації акта ДПІ у Печерсьекому районі ГУ Міндоходів у м. Києві дані про кількість працюючих на ТзОВ «Оберек» (код за ЄДРПОУ 38903753) в базах даних ДПІ у Печерському районі м. Києва (1 ДФ) відсутні. Видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

Крім того, під час розгляду справи судом самостійно зібрано докази на підставі ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.49-50) підтверджено, що до інших видів діяльності до ТзОВ «Оберек» відносяться: інші спеціалізовані будівельні роботи (43.99); роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах (47.79); інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем (62.09); рекламні агентства (73.11); організація будівництва будівель (41.10). Тобто, із зазначеного слідує, що надання послуг, передбачених договором № 2 про надання послуг від 15.08.2013 року не відповідає видам діяльності ТзОВ «Оберек». Також згаданим спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено, що ТзОВ «Оберек» зареєстроване, як юридична особа 12 вересня 2013 року, тобто договір про надання послуг № 2 від 15.08.2013 року між ТзОВ «Аргос СП» та ТзОВ «Оберек» був укладений до державної реєстрації ТзОВ «Оберек», а відтак був укладений із суб'єктом, який не мав повноважень здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського кодексу (далі - ГК України), господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами (ч.1 ст. 84 ГК України).

Дана правова норма також закріплена в ст. 8 Закону України «Про господарські товариства».

На підставі цих нормативно-правових актів суд приходить до висновку, що угоди, вчинені від імені юридичної особи, є дійсними з моменту державної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності.

Також судом встановлено, що відповідно до Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні, виписані ТзОВ «Оберек» покупцям (замовникам послуг) не зареєстровані в ЄРПН, чим порушено податкове законодавство України.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Оберек» виписано 11 податкових накладних на користь ТзОВ «Аргос СП» в один день, а саме -31.01.2014 року в сумі ПДВ 10000,0 грн., які відображено в податковій звітності ТзОВ «Оберек». Проте ТзОВ «Аргос СП» на момент проведення перевірки задекларував податковий кредит по податкових накладних ТзОВ «Оберек» на суму 47176,66 грн., які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, актом перевірки ТзОВ «Оберек» від 25.03.2014 року № 892/26-55-22-01/38903753 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин платника із постачальниками та покупцями (замовниками послуг) за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року.

Враховуючи вищезазначені порушення позивачем податкового законодавства та досліджені в судовому засіданні надані ТзОВ «Аргос СП» відповідні документи, суд приходить до висновку, що вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів без реального здійснення господарських операцій. Отже, під час розгляду справи встановлено відсутність факту реального отримання позивачем послуг від ТзОВ «Оберек», а тому Луцькою ОДПІ доведено порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 47177 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 47177 грн. Відтак податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від № 0008402202 від 02.09.2014 року є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання його протиправним та скасування слід відмовити повністю.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позов не вирішено на його користь. Крім того, позивачем сплачено відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, що становить 182,70 грн. та підтверджується платіжним дорученням № 1058 від 09 вересня 2014 року. У зв'язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, тому з ТзОВ «Аргос СП» на користь Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового Кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008402202 від 02.09.2014 року, відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 25, ідентифікаційний код 37204376) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 29 вересня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський