Ухвала

від 11.10.2016 по справі 803/1824/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/9538/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Аргос СП» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.09.2014 року № 0008402202, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70765,50 грн., в тому числі 47177,00 грн. за основним платежем і 23588,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що дослідивши та оцінивши встановлені обставини справи і надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, оскільки позивачем не доведено факту реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Оберек». Таким чином, під час розгляду справи встановлено відсутність факту реального отримання позивачем послуг від ТзОВ «Оберек», в зв'язку з чим правильним є висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 47177,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на вказану суму.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податковий орган не надав жодних доказів того, що первинні документи, якими оформлено здійснення господарських операцій з ТзОВ «Оберек», а саме акти виконаних послуг, податкові накладні та розрахункові (платіжні) документи, не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними. Тому, на думку позивача, віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених вказаному контрагенту в ціні наданих ним послуг, відповідає вимогам пп. ст. 198 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, працівники Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Аргос СП» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Оберек» за період з 01.01.2014 року до 30.04.2014 року, за результатами якої складено акт від 13.08.2014 року № 5537/03-18-22-02/37204376.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 47177,00 грн., в тому числі за лютий 2014 року на 28543,00 грн. і червень 2014 року на 18634,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на вказану суму.

На підставі даного акта перевірки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 року № 0008402202, яким ТзОВ «Аргос СП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70765,50 грн., в тому числі 47177,00 грн. за основним платежем і 23588,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

На підставі аналізу положень п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

ТзОВ «Аргос СП» стверджує, що в періодах, які перевірялись, воно здійснювало господарські операції з придбання послуг у ТзОВ «Оберек» на підставі укладеного між ними договору від 15.08.2013 року № 2, відповідно до умов якого ТзОВ «Оберек» (виконавець) зобов'язується за завданням ТзОВ «Аргос СП» (замовника) надати наступні послуги: кожного понеділка перевіряти дані щотижневих актів інвентаризації та протоколів засідань інвентаризаційних комісій за результатами проведених інвентаризацій товарних запасів на кожній з 6 автозаправних станцій (АЗС).

Факт реального виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме реальне надання послуг виконавцем та їх оплати замовником позивач надав суду копії звітів ТзОВ «Оберек» про супровід інвентаризацій по АЗС ТзОВ «Аргос СП» в жовтні 2013 року - січні 2014 року та актів надання послуг від 31.01.2014 року № № 3113, 3114, 3115, 3118 і 3121, копії виписаних ТзОВ «Оберек» податкових накладних від 31.01.2014 року № № 3114, 3113, 3115, 3118 і 3121 та копії платіжних дорученнь від 20.02.2014 року № 202, від 20.03.2014 року № 311 та від 14.04.2014 року № 399.

Однак колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дані документи не підтверджують належним чином реальність зазначених вище господарських операцій з таких підстав.

Так, всупереч п. п. 3.1, 3.2 зазначеного договору про надання послуг було передбачено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги, а також п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення, а наведені вище акти надання послуг складені в один день - 31.01.2014 року, хоч послуги надавалися виконавцем протягом жовтня-грудня 2013 року та в січні 2014 року. Також позивач не надав жодних пояснень та доказів того, в який спосіб здійснювався контроль за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, що було передбачено пп. 4.2.2 зазначеного договору.

Крім того, із вказаних актів не вбачається, в якому обсязі були надані передбачені договором послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що дані акти не розкривають суті господарських правовідносин між ТзОВ «Аргос СП» і ТзОВ «Оберек», складались не систематично у передбачені договором строки, а разово, що свідчить про те, що ці акти складені формально і не можуть вважатись належним доказом реального надання зазначених в них послуг.

Також колегія суддів враховує, що, як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.09.2014 року, отриманого суддею Волинського окружного адміністративного суду Мачульським В.В., ТзОВ «Оберек» зареєстроване, як юридична особа 12.09.2013 року.

Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, зазначений вище договір про надання послуг від 15.08.2013 року № 2 між ТзОВ «Аргос СП» та ТзОВ «Оберек» був укладений до державної реєстрації останнього, тобто з особою, яка не мала цивільної правоздатності, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення.

А відповідно до ч. 3 ст. 83 та ч. 1 ст. 84 Господарського кодексу господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації і може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації.

Також із зазначеного спеціального витягу встановлено, що до видів діяльності ТзОВ «Оберек» відносяться: інші спеціалізовані будівельні роботи (43.99); роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах (47.79); інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем (62.09); рекламні агентства (73.11); організація будівництва будівель (41.10).

Отже, надання послуг, передбачених зазначеним вище договором, не відповідало видам господарської діяльності ТзОВ «Оберек».

Крім того, колегія суддів також враховує акт від 25.03.2014 року № 892/26-55-22-01/38903753 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Оберек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2013 року до 28.02.2014 року, складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно з яким було встановлено відсутність даного підприємства за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13, яка є його податковою адресою та була вказана у договорі, укладеному з позивачем.

Також колегія суддів зазначає, що вказані у договорі про надання послуг та звітах про супровід інвентаризацій АЗС знаходяться на території Волинської області, а ТзОВ «Оберек» зареєстроване в м. Києві.

Однак позивач не надав жодних відомостей про те, хто безпосередньо з працівників чи посадових осіб ТзОВ «Оберек» здійснював надання послуг та складав ці звіти, а також місце і час їх складання, враховуючи, що на даних актах від виконавця послуг містяться прізвище та ініціали директора підприємства ОСОБА_2

Також суд встановив, що зазначені вище податкові накладні, виписані ТзОВ «Оберек», не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм, ТзОВ «Аргос СП» не мало права включати суми податку на додану вартість, вказані в цих податкових накладних, до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів без реального здійснення господарських операцій, в зв'язку з чим висновок податкового органу про порушення ТзОВ «Аргос СП» вимог податкового законодавства та як наслідок заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 47177 грн., є правомірним.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, яка є правонаступником Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, подала клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу, а саме в частині збільшення ТзОВ «Аргос СП» грошового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 28543,00 грн.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ТзОВ «Аргос СП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема, за лютий 2011 року в розмірі 28543,00 грн., а тому щодо нього може бути застосовано податковий компроміс.

Рішенням Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 23.04.2015 року № 6309/10/03-18-22-01 було погоджено застосування податкового компромісу щодо зазначеного грошового зобов'язання.

Також ТзОВ «Аргос СП» сплатило 5% даного грошового зобов'язання в розмірі 1427,15 грн. відповідно, що підтверджується наданим відповідачем витягом з облікової картки позивача.

Відповідно до п. 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно з ст. 113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

А відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 157 цього Кодексу суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про часткове закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін підлягає задоволенню.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Тому, оскільки судом першої інстанції було прийнято законну та обґрунтовану постанову, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі (примирення сторін), виникли після її прийняття, відповідно до ч. 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України таку постанову слід визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 113, п. 3 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 194, 196, п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 203, п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» залишити без задоволення.

Клопотання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі № 803/1824/14 - визнати нечинною та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 02 вересня 2014 року № 0008402202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28543,00 грн.

В решті постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 17.10.2016 року