Ухвала

від 24.09.2014 по справі 2а-8920/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/35094/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року

у справі № 2а-8920/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сінтафарм» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Сінтафарм»)

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Харківська ОДПІ Харківської області ДПС)

про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Компанія «Сінтафарм» звернулось у серпні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування наказу від 23.03.2012 року № 350 «Про призначення та проведення документальної виїзної позапланової перевірки» та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000050221 та № 0000060221 від 24.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року скасована в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ Харківської області ДПС № 0000050221, № 0000060221 від 24.04.2012 року. Прийнята в цій частина нова постанова, якою позовні вимоги ТОВ «Компанія «Сінтафарм» задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області ДПС № 0000050221, № 0000060221 від 24.04.2012 року. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012 року № 0000060221 та № 0000050221, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Харківська ОДПІ Харківської області ДПС підлягає заміні на її правонаступника Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дане рішення не оскаржено, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судового рішення, перевіряючи його законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу про проведення перевірки № 350 від 23.03.12 року відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по операціям з ПП «ОВД-Трейд» за червень 2011 року, ПП «Сапсан» за лютий 2011 року, квітень 2011 року, ТОВ «Сучасні системи» за вересень 2011 року, ПП «Хармарт» за червень 2011 року, ПП «Артанія» за лютий 2011 року - квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 723/234/36922342 від 30.03.2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000050221 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 645 338,00 гривень, у тому числі: за основним платежем - 645 337,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 гривня; № 0000060221 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 596 122,00 гривні, у тому числі: за основним платежем - 546 646,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 476,00 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач неправомірно задекларував суми витрат та податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ПП «Сапсан», ТОВ «Сучасні системи», ПП «Хармарт» та товарів у ПП «Артаніа».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пп. 7.7.1., пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати з метою оподаткування податком на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2011 року між позивачем («Довіритель») та ТОВ «Сапсан» («Повірений») було укладено договір доручення № 1, відповідно до умов якого та Додаткової угоди № 1 від 10.01.2011 року Довіритель доручає Повіреному, а останній бере на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок Довірителя наступні дії: проведення маркетингових досліджень та аналізу ринку постачальників продукції для фармацевтичної промисловості України Повірений здійснює згідно з завданнями Довірителя, які є додатком до цього договору; проведення переговорів з постачальниками для наступного укладення договорів між Довірителем та постачальниками на постачання для фармацевтичної промисловості України за найменуванням та цінами, узгодженими з довірителем.

Також судом встановлено, що завданнями позивача, які є відповідно Додатками № 1-3 до договору доручення № 1 від 04.01.2011 року, було визначено для ПП «Сапсан»: проведення досліджень сучасних ринків фармацевтичної упаковки, тенденцій її розвитку, на підставі проведеного аналізу здійснити вибір постачальників вагінального аплікатора та піпетки-дозатора (Додаток 1); вивчення якостей платифіліну гідротартрата та методів його виробництва, дослідження ринку їх постачальників та вибір оптимального постачальника (Додаток 2); вивчення якостей плівки ПВХ та методи її виробництва, ринку її постачальників та вибір оптимального постачальника (Додаток 3).

На виконання умов договору доручення Додатковою угодою № 2 від 23.02.2011 року сторони домовилися про розмір винагороди Повіреного в сумі 885 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 147 500,00 гривень, враховуючи великий обсяг проведених маркетингових досліджень, результатом яких стало укладення зовнішньоекономічних контрактів: Контракту № 02/11S від 21.02.2011 року з Компанією «Елм-Пластік ГмбХ» (Німечина); Контракту № SIN-03/11S від 21.02.2011 року з «Манфред Шегнер ГмбХ» (Німечина); Договір постачання № УК/04 від 22.02.2011 року з ТОВ «Клекнер Пентапласт Рус».

На виконання умов договору доручення Додатковою угодою № 3 від 29.04.2011 року сторони також домовилися, про розмір винагороди Повіреного в сумі 435 100,00 гривень, у тому числі ПДВ 72 516,67 гривень, за виконання дій, що призвели до укладення позивачем зовнішньоекономічного контракту № 19/04/11-01 від 19.04.2011 року з ТОВ «Біополюс» (м. Батумі, Грузія), вартістю 500 000,00 доларів США; 10% від об'єму поставки непластифіцированого полівінілхлориду (ПВХ) на суму 379 000,00 гривень контрагентом ТОВ «Клэкнер Пентапласт Рус» за Договором постачання № УК/04 від 22.02.2011 року, що склало 37 900,00 гривень (ПДВ 6316,66 гривень).

Факт виконання Повіреним договору доручення підтверджено наявними в справі та дослідженими судом апеляційної інстанції наступними документами: актами виконаних робіт; звітами повіреного за договором доручення; податковими накладними; укладеними позивачем зовнішньоекономічними контрактами; вантажно-митними деклараціями за вищенаведеними контрактами; платіжними дорученнями.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору № 07/11S від 25.05.2011 року ПП «Хармарт» («Продавець») зобов'язалося передати у власність ТОВ «Компанія «Сінтафарм» сировину, допоміжні та пакувальні матеріали в номенклатурі, кількості і за цінами зазначеними у специфікаціях та накладних, що є невід'ємною частиною даного договору. На виконання умов договору ТОВ «Компанія «Сінтафарм» заявками визначило перелік продукції, постачання якої було узгоджено сторонами специфікаціями на суму 21 105,40 гривень.

Факт виконання сторонами умов договору з постачання узгодженої продукції на загальну суму 119 768,76 гривень підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції та наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видатковими накладними; податковими накладними; платіжним дорученням; документами, що підтверджують якість товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що угода з придбання у ПП «Хармарт» товару була укладена позивачем з ціллю подальшої реалізації та отримання прибутку, що підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наявними в матеріалах справи договором, специфікаціями, видатковими та податковими накладними, довіреностями.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем («Довіритель» та ПП «Хармарт» («Повірений») було укладено договір доручення № 42011 від 25.05.2011 року, відповідно до умов якого та Додаткової угоди № 1 від 30.05.2011 року Довіритель доручає Повіреному, а останній бере на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок Довірителя наступні дії: проведення маркетингових досліджень та аналізу ринку постачальників продукції для фармацевтичної промисловості України Повірений здійснює згідно з завданнями Довірителя, які є додатком до цього договору; проведення переговорів з постачальниками для наступного укладення договорів між Довірителем та постачальниками на постачання продукції для фармацевтичної промисловості України за найменуванням та цінами, узгодженими з Довірителем.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що завданням позивача, яке є Додатком № 1 до договору доручення № 42011 від 25.05.2011 року, було визначено для ПП «Хармарт» проведення маркетингових досліджень та аналізу світового ринку та ринку СНГ виробників та постачальників стеарата магнію та стеарата кальцію, придатних для використання в фармацевтичній промисловості України та на підставі результатів маркетингових досліджень проведення аналізу та відбору таких постачальників, які відповідають наведеним у завданні критеріям: орієнтування на фармацевтичну промисловість, відповідність продукції поточній Європейської фармакопеї, наявність сертифікату ISO 9001:2000 маркетингу продуктів кальцію та магнію.

На виконання умов договору доручення Додатковою угодою № 2 від 30.06.2011 року сторони домовилися, про розмір винагороди Повіреного в сумі 607 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 101 166,67 гривень, враховуючи великий обсяг проведених маркетингових досліджень, результатом яких стало укладення Контракту № 29-06/2011 від 29.06.2011 року строком до 31.12.2016 року з Компанією «Witec GmbH» (Німеччина).

Факт виконання Повіреним договору доручення підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом апеляційної інстанції актом виконаних робіт, податковою накладною, звітом Повіреного про маркетингові дослідження міжнародних фармацевтичних ринків, контрактом, специфікаціями, вантажно-митною декларацією, документами про подальший рух придбаних за зовнішньоекономічним контрактом товарів, а саме: договорами купівлі-продажу товарів; додатковими угодами; видатковими накладними; податковими накладними; довіреностями на отримання товару; судовими рішеннями; платіжними дорученнями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість контракту з Компанією «Witec GmbH» (Німеччина) - 100 000,00 євро та вартість поставок за цим контрактом відповідно вантажно-митних декларацій, що містяться в матеріалах справи, значно перевищують витрати позивача на оплату послуг повіреного за договором доручення № 42011 від 25.05.2011 року.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору № 1 від 01.06.2011 року ПП «ОВД-Трейд» («Продавець») зобов'язалося передати у власність Покупця (ТОВ «Компанія «Сінтафарм») сировину, допоміжні та пакувальні матеріали в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в специфікаціях та накладних, що є невід'ємною частиною договору. На виконання умов договору ТОВ «Компанія «Сінтафарм» заявками визначило перелік продукції, постачання якої було узгоджено сторонами специфікаціями.

Факт виконання сторонами умов договору з постачання узгодженої продукції на загальну суму 800 000,00 гривень підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом апеляційної інстанції видатковими накладними, податковою накладною, платіжним дорученням, документами, що підтверджують якість товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що угода з придбання у ПП «ОВД-Трейд» товару була укладена позивачем з ціллю подальшої реалізації товару та отримання прибутку, що підтверджується наявними у справі та дослідженими судом апеляційної інстанції договором, специфікаціями, листами узгодження відвантаження, видатковими та податковими накладними, довіреностями.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2011 року позивачем було укладено договір № 01-11S постачання товарів з ПП «Артанія», яке зобов'язалося передати у власність Покупця (ТОВ «Компанія «Сінтафарм») сировину, допоміжні та пакувальні матеріали в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в специфікаціях та накладних, що є невід'ємною частиною договору. Також, судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Компанія «Сінтафарм» заявками визначило перелік продукції, постачання якої було узгоджено сторонами специфікаціями.

Факт виконання сторонами умов договору з постачання узгодженої продукції на загальну суму 717 616,39 гривень підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції видатковими та податковими накладними, документами, що підтверджують якість придбаного товару, платіжними дорученнями, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Компанія «Сінтафарм» та ПП «Артанія», документами, що підтверджують існування заборгованості «Артанія» перед ТОВ «Компанія «Сінтафарм», повідомленням ПП «Артанія» про відступлення права вимоги та актом звірки взаєморозрахунків, банківською випискою.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що угода з придбання у ПП «Артанія» товару була укладена позивачем з ціллю подальшої реалізації товару та отримання прибутку, що підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом апеляційної інстанції довідкою позивача про суми витрат на придбання товарів у ПП «Артанія» та економічну доцільність проведених господарських операцій, договором купівлі-продажу, договорами поставки, специфікаціями, видатковими та податковими накладними, довіреностями, документами постачання коричневих скляних трубних флаконів.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідно договору № 0109 від 01.09.2011 року, укладеному позивачем («Замовник») з ТОВ «Сучасні системи» («Виконавець»), останній зобов'язався виконати пошук нежитлового приміщення, розташованого в м. Харкові, що придатне для використання Замовником під аптечний склад, підготувати необхідний пакет документів для укладення договору оренди або договору купівлі-продажу, Виконавець зобов'язався надати Замовнику ріелторські та інформаційно-комерційні послуги. На виконання умов даного договору Виконавець здійснив пошук приміщень під аптечний склад, провів демонстрацію, надав пакет документів на декілька об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Примакова, 46, загальною площею 8991,7 кв.м та за тією ж адресою загальною площею 9372 кв.м, про що визначено в актах виконаних робіт. 29.09.2011 року на підставі виконаних робіт позивачем було укладено два договори про наміри укласти договори оренди нежитлового приміщення між ТОВ «Компанія «Сінтафарм» та ТОВ «Фіто-ліки».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що актами виконаних робіт за договором № 0109 від 01.09.2011 року визначена вартість виконаних робіт 597 400,00 гривень, у тому числі ПДВ 995 66,67 гривень, та ТОВ «Сучасні системи» видано податкові накладні. Також судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань щодо оплати виконаних послуг за цим договором ТОВ «Компанія «Сінтафарм» перерахувало ТОВ «Сучасні системи» часткову оплату - 106 866,00 гривень.

Судом апеляційної інстанції дослідженні надані позивачем оборотно-сальдові відомості складського обліку товару по рахунку « 281» за лютий-квітень, червень і вересень 2011 року та довідки про суми витрат на придбання товарів у 2011 році та економічну доцільність господарських операцій за договором з ПП «Артанія», про суми витрат на придбання послуг у ПП «Сапсан», ПП «Хармарт» та ТОВ «Сучасні системи» та встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

За вказаних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який дійшов вірного висновку, що долучені до матеріалів справи письмові докази (договори, видаткові та податкові накладні про придбання товарів, а також їх подальшу реалізацію, акти виконаних робіт та звіти повірених за договорами-доручення, податкові накладні про придбання відповідних послуг, платіжні документи про оплату отриманих послуг та товарів) спростовують висновки відповідача щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткові накладні мають всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документу відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 року, а тому мають юридичне доказове значення.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх та оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факти отримання позивачем товару від ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт», ПП «Артанія», а також від іноземних підприємств на підставі зовнішньоекономічних контрактів, що були укладені за допомогою дій повірених за договорами доручення з ПП «Сапсан» та «Хармарт», послуг від ПП «Сапсан», ПП «Хармарт», ТОВ «Сучасні системи» підтверджено дослідженими судом апеляційної інстанції видатковими накладними та актами виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи. Здійснення позивачем оплати отриманого товару та послуг підтверджуються дослідженими судом апеляційної інстанції банківськими виписками, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Факт того, що реальні наслідки угод настали для обох сторін правочинів, що сторони правочинів виконали умови угод купівлі-продажу, підтверджено дослідженими судом апеляційної інстанції первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача, які оформлені з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно в'язко до уваги те, що підставою для висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства стали виключно результати перевірок його контрагентів ПП «ОВД-Трейд» , ПП «Сапсан», ТОВ «Сучасні системи», ПП «Хармарт», ПП «Артанія» щодо порушення ними податкового законодавства.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що TOB Компанія «Сінтафарм» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно взято до уваги висновок судово-економічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 1698 від 27.05.2013 року, проведеної в рамках даної справи, згідно якого не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки Харківської ОДПІ № 723/234/36922342 від 30.03.2012 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Компанія «Сінтафарм» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по операціям з ПП «ОВД-Трейд» за червень і вересень 2011 року, ПП «Хармарт» за червень 2011 року, ПП «Артанія» за лютий-квітень 2011 року». До того ж, згідно зазначеного висновку експертизи дослідженими документами не підтверджено заниження суми податку на прибуток на 645 337,00 гривень та завищення податкового кредиту на 546 646,00 гривень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо нереальності проведення позивачем господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання та протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити заміну сторони у справі - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на її правонаступника - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі № 2а-8920/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) Н.Є. Маринчак Поміч (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно Паніотова В.Г.