Постанова

від 22.09.2014 по справі 823/2247/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року справа № 823/2247/14

м. Черкаси

11 год. 17 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю:

представника позивача - Плесюка О.С.,

представника відповідача -Бакалини В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Трейд Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Трейд Черкаси» подало позов, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області від 07.07.2014 № 0002002301;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області від 07.07.2014 № 0002012301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ «Макрос-ОПТ» та ТОВ «Січ Трейдінг» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем завищено податковий кредит всього на суму 834 817 грн. 24 коп. за вересень - грудень 2013 року, а також завищено витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 174 086 грн. 21 коп. за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. по правовідносинах з ТОВ «Макрос - ОПТ» та ТОВ «Січ Трейдінг», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Трейд Черкаси» зареєстроване як юридична особа 28.01.2004р., ідентифікаційний код 32835222.

Одними з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами та роздрібна торгівля пальним.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 03.06.2014р. №875 та направлення від 02.06.2014р. №387/23-01-22-06 згідно із п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями), на виконання постанови старшого слідчого ОВС ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Житомирській області Сокирко А.В. від 16.05.2014р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Трейд Черкаси» (далі - ТОВ «Регіон Трейд Черкаси»), код ЄДРПОУ 32835222 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Макрос - ОПТ», код ЄДРПОУ 37846050 та ТОВ «Січ Трейдінг», код ЄДРПОУ 38928542, за період з 01.05.2011р. по 15.05.2014р.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 18.06.2014р. №210/23-01-22-06/32835222 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Регіон Трейд Черкаси» вимог :

п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за IV квартал 2013 року на суму 793 076 грн. 38 коп.;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 834 817 грн. 24 коп., в т.ч. за вересень 2013 року в сумі 50 848 грн. 67 коп., жовтень 2013 року в сумі 373 620 грн. 17 коп., листопад 2013 року в сумі 195 060 грн. 25 коп. та грудень 2013 року в сумі 215 288 грн. 15 коп.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкасах винесені: податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014р. №0002002301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 043 521 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 834 817 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 208 704 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014р. №0002012301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 991 345 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 793 076 грн., за штрафними санкціями 198 269 грн. 00 коп.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд наголошує, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо буде встановлено, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Макрос - ОПТ» та позивачем укладено договір поставки № 16/09 від 16.09.2013р., за умовами якого ТОВ «Макрос - ОПТ» зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість. Відвантаження товару здійснюється транспортом замовника.

Перевіряючи реальність здійснення вказаної господарської операції, судом досліджено відомості, які містяться у видаткових накладних від 30.09.13 № 730, від 04.10.13 № 872, від 08.10.13 № 1131, від 08.10.13 № 873, від 11.10.13 № 926, від 11.10.13 № 927, від 15.10.13 № 947, від 16.10.13 № 948, а також податкових накладних від 30.09.13 № 100, від 04.10.13 № 14, від 08.10.13 № 227, від 08.10.13 № 15, від 11.10.13 № 32, від 15.10.13 № 52, від 16.10.13 № 53.

Суд погоджується з позицією контролюючого органу, що видаткові накладні не містять прізвищ осіб, які відвантажували та приймали товар, не містять номерів та дат довіреностей осіб, які уповноважені на прийняття від імені сторін товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про формальне складення зазначених первинних документів без фактичного руху товару.

Оплата позивачем вартості поставленого дизельного пального згідно платіжних доручень №1579 від 30.09.2013, №1586 від 02.10.2013, №1604 від 08.10.2013, №1602 від 08.10.2013, №1615 від 09.10.2013, №1605 від 08.10.2013, №1636 від 15.10.2013, №1625 від 11.10.2013, №1633 від 14.10.2013, №1624 від 10.10.2013, №1576 від 30.09.2013, №1586 від 02.10.2013, не є доказом фактичного здійснення господарських операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування витрат та податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

На переконання суду, товарно-транспортні накладні від 30.09.13 № 300913/5, від 04.10.13 № 041013/3, від 08.10.13 № 081013/5, від 09.10.13 № 091013/3, від 11.10.13 № 111013/4, від 12.10.13 № 121013/2, 15.10.13 № 151013/2, від 16.10.13 № 161013/4, не підтверджують транспортування дизельного пального від ТОВ «Макрос - ОПТ» до позивача виходячи з таких обставин.

Суд погоджується з позицією відповідача, що оформлення товарно-транспортних накладних на наступний день після оформлення видаткових накладних від 08.10.2013 № 873, від 11.10.2013 № 927 та відповідних податкових накладних, є доказом порушення позивачем положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки первинні документи складені до моменту в який повинна була здійснюватись господарська операція.

Крім того, судом встановлено, що 09.08.2012 між ОСОБА_4 та позивачем укладено договір оренди сідельного тягача DAF XF95.430, 2006 року випуску державний номерний знак НОМЕР_3, а також напівпричепа-цистерни-Е марки ПП ACERBI, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4.

Досліджуючи в судовому засіданні чи відбулось фактичне здійснення наведених господарських операцій, суд встановив, що Головавтотрансінспекцією позивачу видано ліцензію серії АД №064984 на здійснення внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, яка діє з 25.07.2012 необмежено. Крім того, управлінням Укртрансінспекції у Черкаській області до вказаної ліцензії на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_9 (термін дії з 26.10.2012 по 21.12.2013) видано ліцензійну картку на вантажний транспортний засіб DAF XF95.430, 2006 року випуску державний номерний знак НОМЕР_3, яка діє з 26.10.2012 необмежено.

Згідно наказу позивача №3 від 01.09.2012 зазначений транспортний засіб, а також напівпричеп-цистерна марки ACERBI, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 закріплено за водієм вантажного автомобіля ОСОБА_5.

У вищенаведених товарно-транспортних накладних відображено, що транспортування товару здійснював водій позивача ОСОБА_5 на вантажному автомобілі DAF XF95.430, державний номерний знак НОМЕР_3, з причепом державний номерний знак НОМЕР_4.

За даними акту перевірки позивач не надав до перевірки узгоджень маршрутів перевезення небезпечних вантажів, пояснивши, що зазначені узгодження діють три місяці, а тому відсутня необхідність їх збереження.

В той же час, представник позивача надав суду копії узгоджень маршрутів перевезення небезпечних вантажів термін дії яких з 05.09.2013 по 21.11.2013 та з 25.12.2013 по 25.02.2014. У зазначених узгодженнях відображено інформацію про вантажовідправників небезпечних вантажів серед яких ТОВ «Макрос - ОПТ» та ТОВ «Січ Трейдінг» відсутні.

Статтею 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено, що перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу; забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу; здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

В контексті наведеного суд зазначає, що здійснюючи господарські операції з іншими контрагентами позивач дотримувався встановленого порядку перевезення небезпечних вантажів. Однак, саме з контрагентами ТОВ «Макрос - ОПТ» та ТОВ «Січ Трейдінг» зазначеного порядку не дотримався, що свідчить про відсутність фактичного перевезення дизельного пального від вказаних контрагентів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Січ Трейдінг» та позивачем укладено договір поставки № 01/11-2 від 01.11.2013р., за умовами якого ТОВ «Січ Трейдінг» зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість. Відвантаження товару здійснюється транспортом замовника.

Документами, які на думку позивача підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з цим контрагентом є видаткові накладні від 05.11.13 № 12, 21.11.13 № 183, від 22.11.13 №30, від 29.11.13 № 95, від 03.12.13 № 113, від 04.12.13 № 182, від 13.12.13 № 363, від 16.12.13 №369; податкові накладні від 05.11.13 № 12, від 21.11.13 № 241, від 22.11.13 № 30, від 29.11.13 № 96, від 03.12.13 № 5, від 04.12.13 № 16, 13.12.13 №42, від 16.12.13 №47, а також платіжні доручення №1808 від 04.12.2013, № 1802 від 04.12.2013, №1806 від 03.12.2013, №1809 від 04.12.2013, № 1801 від 04.12.2013, №1741 від 12.11.2013, №1771 від 22.11.2013, №1756 від 20.11.2013, №1794 від 29.11.2013, №1798 від 03.12.2013, №1820 від 16.12.2013, №1815 від 12.12.2013, №1821 від 16.12.2013.

Для підтвердження транспортування товару за вказаним договором позивачем надано до перевірки товарно-транспортні накладні від 05.11.13 № 021450, від 21.11.13 № 013264, від 22.11.13 №013263, від 29.11.13 № 013263, від 02.12.13 № 013263, від 04.12.13 № 013263, від 13.12.13 № 013264 та від 16.12.13 № 013264.

У товарно-транспортній накладній від 05.11.13 № 021450 відображено, що транспортування товару здійснював ОСОБА_6 - водій ТОВ «ТК Дніпро» на замовлення позивача на вантажному автомобілі Даф державний номерний знак НОМЕР_10, з причепом державний номерний знак НОМЕР_11.

У решті товарно-транспортних накладних відображено, що транспортування товару здійснював ОСОБА_7 - водій фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на замовлення позивача на вантажному автомобілі Вольво державний номерний знак НОМЕР_7, з причепом державний номерний знак НОМЕР_8.

На думку суду зазначені видаткові та податкові накладні не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, оскільки містять аналогічні недоліки щодо особи, яка відвантажила товар, як і накладні ТОВ «Макрос - ОПТ». При цьому, рух грошових коштів на рахунках контрагентів не забезпечено фактичним переміщенням товарів.

Щодо товарно-транспортних накладних суд зазначає, що ці накладні від 22.11.2013, 29.11.2013, 02.12.2013 та 04.12.2013 складені під одним номером 013263, а накладні від 13.12.2013 та від 16.12.2013 під номером 013264. При цьому, в товарно-транспортних накладних від 13.12.2013 та 16.12.2013 відсутня інформація про особу, яка здійснювала приймання дизельного пального. Зважаючи на короткий проміжок часу між поставками дизельного пального наведені недоліки свідчать лише про документальне оформлення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Січ Трейдінг» без реального наміру купівлі-продажу дизельного пального.

Визначальною обставиною для вирішення даного спору, на думку суду також є те, що в своєму адміністративному позові позивач зазначив, що для перевезення дизельного пального використовував власні транспортні засоби та користувався послугами ФОП ОСОБА_8 Однак, на вимогу суду надати документи, які підтверджують договірні відносини з ФОП ОСОБА_8, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що з наведеним контрагентом позивач не мав жодних правовідносин та не укладав договорів перевезення небезпечних вантажів, так само як не укладав таких договорів з ТОВ «ТК Дніпро». Суперечливість зазначених відомостей, а також невідповідність порядку доставки товару умовам договору поставки № 01/11-2 від 01.11.2013р. (поставка товару не здійснювалась транспортом покупця) свідчить, що позивач, оформляючи договірні відносини з ТОВ «Січ Трейдінг» не мав на меті задоволення потреб у власній господарській діяльності, а лише організовував свою роботу з тим щоб зменшити податкове навантаження на підприємство шляхом завищення розміру витрат.

З огляду на викладене, в ході судового розгляду справи знайшло своє підтвердження правомірність посилання відповідача щодо відсутності у вказаних контрагентів необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та складських приміщень.

Суд критично оцінює посилання позивача на ту обставину, що він не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, оскільки сукупність встановлених в судовому засіданні обставин свідчить, що позивач був обізнаний про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Макрос - ОПТ» та ТОВ «Січ Трейдінг», а тому не мав права на відображення у податковому обліку витрат, які ним понесені по безтоварних операціях.

Суд не бере до уваги посилання позивача на первинні документи, що були надані ним для підтвердження подальшої реалізації дизельного пального, адже з наданих документів не можливо встановити походження самого товару (чи придбаний він саме у контрагентів позивача - ТОВ «Макрос - ОПТ» та ТОВ «Січ Трейдінг»), а з урахуванням тих обставин, що судом не встановлено реальності укладених угод між позивачем та його контрагентами, надані документи не можуть вважатися підтвердженням реальності господарських зобов'язань.

В силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що податковий орган довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 487 грн. 20 коп., а саме: 73 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням №330 від 22.07.2014 та 414 грн. 12 коп., що підтверджується платіжним дорученням №377 від 04.08.2014. А тому, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України в розмірі 4 384 грн. 80 коп. (4 872 грн. 00 коп. - 487 грн. 20 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю «Регіон Трейд Черкаси» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлений 23 вересня 2014 року.