Рішення

від 23.09.2014 по справі 911/397/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 911/397/14

за позовом Фірми «Інструменти» Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження», с.м.т. Кодра;

про стягнення 14 754,57 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Пільганчук Н.М. (довіреність б/н від 14.01.2014 року)

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Фірми «Інструменти» Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» (відповідач) про стягнення 14 754,57 грн.

Провадження у справі № 911/397/14 порушено ухвалою від 13.02.2014 року та призначено справу до розгляду на 04.03.2014 року.

В ході розгляду спору, 17.03.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про проведення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 18.03.2014 року суд дослідив матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін та встановив, що відповідач заперечує факт отримання товарно-матеріальних цінностей, вартість яких заявлена до стягнення в матеріалах справи. Відповідач зазначив, що на видатковій накладній № 425 від 18.07.2013 року підпис отримувача не належить уповноваженій особі ОСОБА_2, про що також свідчить доповідна записка останнього.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про необхідність призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підписів на документах, зокрема на видатковій накладній № 425 від 18.07.2013 року та довіреності № 151 від 17.07.2013 року, наданих в підтвердження факту прийняття уповноваженою особою відповідача поставленого позивачем товару згідно Договору № 083/0313/Т купівлі-продажу, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою від 18.03.2014 року у справі № 911/397/14 було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо належності підпису у видатковій накладній № 425 від 18.07.2013 року та довіреності № 151 від 17.07.2013 року ОСОБА_2 та зупинено провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертизи.

Матеріали справи № 911/397/14 повернулись з експертної установи без висновку експертизи з Повідомленням від 04.08.2014 року № 4703/4704/14-32 про неможливість проведення експертизи у зв'язку з ненаданням відповідачем витребуваних експертом та ухвалою суду від 28.04.2014 року вільних зразків підпису. Таким чином, експертиза не була проведена у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог експерта та суду та ненаданням ним необхідних проведення експертизи матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2014 року провадження у справі № 911/397/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 09.09.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 09.09.2014 року, представники сторін не з'явились. Відповідач не надав суду обґрунтованих пояснень щодо поважності причин невиконання вимог експертів. Також, відповідач не надав заперечень проти позову з врахуванням факту призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та її не проведення.

В судовому засіданні 09.09.2014 року розгляд справи відкладався до 23.09.2014 року.

В судовому засіданні 23.09.2014 року позивач позовні вимоги підтримав з врахуванням поданої до суду заяви № 25-ю від 20.01.2014 року про зменшення позовних вимог. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 13500,00 грн. 231,90 грн. 3% річних та пеню за період згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в сумі 892,85 грн.

Однак, відповідач в судове засідання 23.09.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не надав суду обґрунтованих пояснень щодо поважності причин невиконання вимог експертів. Також, відповідач не надав заперечень проти позову з врахуванням факту призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та її не проведення.

У зв'язку з чим, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджено матеріалами справи, між підприємством Фірма «Інструменти» Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач) та ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №083/031ЗЯ від 17.01.2013 року (надалі - Договір).

Згідно умов Додаткової угоди№1 від 17.01.2013 року, що є Додатком №1 до Договору позивач зобов'язався поставити на адресу відповідача Товар суму 45 074,70 грн., а відповідач зобов'язався прийняти зазначений Товар та оплатити його вартість.

Згідно умов п.5.2. Договору покупець здійснює оплату у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в розмірі 70% на підставі виставленого постачальником відповідного рахунку, та 30% протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Позивач зазначає, що ним виконані зобов'язання за Договором в повному обсязі, товар було поставлено відповідачу 18.07.2013 року, про що свідчить підпис уповноваженої довіреністю №151 від17.07.2013 року особи відповідача на видатковій накладній № 425 від 18.06.2013 року.

На підставі рахунку на оплату №80 від 17.01.2013 року відповідач здійснив часткову оплату товару: 28.03.2013 року в сумі 15 074,70 грн.; 02.07.2013 року в сумі 16 500,00 грн. Всього було сплачено 31 574,70 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду неоплаченим залишився товар на суму 13 500,00 грн., сплату яких відповідач гарантував в листі вих.№ 24/09/13.

Відповідач в ході розгляду спору заперечував посилаючись на неотримання товарно-матеріальних цінностей, вартість яких заявлена до стягнення в матеріалах справи, оскільки на видатковій накладній № 425 від 18.07.2013 року та довіреності № 151 від 17.07.2013 року підпис отримувача не належить уповноваженій особі ОСОБА_2

З метою встановлення відповідного факту у справі № 911/397/14 було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо належності підпису у видатковій накладній № 425 від 18.07.2013 року та довіреності № 151 від 17.07.2013 року ОСОБА_2.

Однак, призначена судом експертиза не була проведена по вині відповідача, який не забезпечив надання необхідних для проведення експертизи матеріалів, а саме, не надав вільні зразки підпису, що унеможливило проведення експертизи та встановлення обставин, на які посилається відповідач в запереченнях проти позову.

Таким чином, відповідач не скористався наданою судом можливістю довести належними доказами свої заперечення з посиланням на факт підробки підпису особи, яка отримала товар .

За таких обставин, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, з яких вбачається, що факт укладення Договору та Додаткової угоди сторонами не заперечується. Додатковою угодою №1 від 17.01.2013 року до Договору, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками, сторони погодили поставку товару на суму 45074,70 грн. та визначили перелік товару. За спірною видатковою накладною № 425 від 18.07.2013 року поставлено товар, який визначений у Додатковій угоді та на визначену сторонами суму.

Спірний товар, поставлений саме за видатковою накладною № 425 від 18.07.2013 року частково оплачений відповідачем, щодо решти товару позивачу надано гарантійний лист про оплату.

Таким чином, відповідач був обізнаний з фатом поставки йому товару за наведеною накладною та погодив відповідний правочин шляхом часткової оплати.

Відтак, заперечення відповідача щодо справжності підпису його представника на спірній накладній не спростовують факту поставки позивачем товару та його отримання відповідачем. Крім того, відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів за фактами підроблення чи фальсифікації відповідних первинних документів.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 13500,00 грн., тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати Товару позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 892,85 грн.

Відповідно до п. 9.3. Договору у випадку порушення строків оплати відповідач зобов'язувався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Кінцевою датою проведення розрахунку за поставлене обладнання по Договору є 25.07.2013 року, у зв'язку з чим, позивач нарахував пеню за період з 26.07.2013 року по, як зазначено в заяві про зменшення позовних вимог, 12.08.2013 року, що відповідає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди, що не перевищують шість місяців від дати прострочення зобов'язання, розрахунок є арифметично вірним. Таким чином, вимога про стягнення пені в сумі 892,85 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 26.07.2013 року по 20.01.2014 року в сумі 231,90 грн.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних проведений на фактичну суму заборгованості в розмірі, передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обгрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» (08010, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Кодра, вул. Ковпака, 2, код 35256333) на користь Фірми «Інструменти» Товариство з обмеженою відповідальністю (04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54-а, код 24772345) 13500,00 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. основного боргу, 892,85 (вісімсот дев'яносто дві) грн. пені, 231,90 (двісті тридцять оду) грн. 3% річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.