Постанова

від 29.09.2014 по справі 815/4141/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/4141/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року 11 год. 00 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

представника позивача Буценка С.В.

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ТОВ "ЮВВЄЛ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та визнання протиправним, незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ "ЮВВЄЛ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та визнання протиправним, незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 24.07.2014 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами, які були досліджені під час перевірки підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентом, їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкове повідомлення-рішення винесене неправомірно та воно підлягає скасуванню, окрім того зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, оскільки за результатами перевірки контрагента не було винесено податкове повідомлення-рішення, відтак, представник позивача просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 00000022230.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, письмових заперечень по справі не надавав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, в частині позовних вимог, з наступних підстав.

Як було встановлено під час розгляду адміністративної справи, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, на підставі Наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів Одеській області від 05.12.2013 року №140, відповідачем, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВВЄЛ» код ДРПОУ 33970385 щодо підтвердження взаємовідносин з ДП Ремонтно-будівельне управління №5 Одеського Міського ПБ Рембудтреста код за ЄДРПОУ 03331625 за червень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 3397/15-53-22-3/33970385 від 19.12.13 року (а.с. 9-22) та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022230 від 09.01.2014 року (а.с. 23).

Згідно висновків акту перевірки № 3397/15-53-22-3/33970385 від 19.12.13 року, відповідач зазначає про порушення позивачем абз. «а», «б» п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань всього у сумі 57583 грн., порушення абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту всього у сумі 53 13 7 грн. та порушення п. 198.1 п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит по ПДВ на суму 8333 грн, за червень 2013 року.

Суд зазначає, що фактично відповідач в основу порушень позивачем податкового законодавства поклав акт перевірки ДП РБУ №5 ОМПБ «Рембудтреста» від 30.10.2013 року №2339/15-53-22-3/3331625 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДП РБУ № 5 ОМПБ Рембудтреста код ЄДРПОУ - 3331625, щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Монолітбуд сервіс» ЄДРПОУ 38690825, ТОВ Будкантрівест» ЄДРПОУ 38781377 за період червень 2013 року.», яким встановлено непідтвердження господарських відносин між ДП РБУ № 5 ОМПБ Рембудтреста та його контрагентом.

Під час розгляду адміністративної справи до матеріалів справи були залучені копія

Відповідач, згідно акту перевірки № 3397/15-53-22-3/33970385 від 19.12.13 року, дійшов висновку, що між постачальником ТОВ «ЮВВЄЛ» та ДП РБУ №5 ОМПБ «Рембудтреста» проведеною перевіркою не можливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин на загальну суму ПДВ - 53137 грн.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Під час розгляду адміністративної справи, судом не було встановлено протиправних дій чи бездіяльності відповідача та встановлено, що перевірку позивача проведено правомірно , відтак, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватися певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них, документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо), реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, а) порядковий номер податкової накладної, б) дата виписування податкової накладної, в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг, г) податковий номер платника податку (продавця та покупця), г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку, д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг, е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг, є) ціна постачання без урахування податку, ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, и) вид цивільно-правового договору, і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Обов'язкове встановлення факту поставки, як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України з такої категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що між ТОВ «ЮВВЄЛ» та ДП РБУ № 5 ОМПБ «Рембудтреста» було укладено договори підряду від 14.06.2013 року № 10, від 16.05.2013 року № 17, від 13.06.2013 року № 24, від 26.06.2013 року № 25 про виконання електромонтажних робіт, вказані обставини не заперечувались сторонами. Представником позивача надано також договір підряду № 3-01/01А від 19.01.2013 року укладеного з Кифак О.Н., як з субпідрядником.

Під час розгляду адміністративної справи позивачем було надано суду відповідну первинну документацію на підтвердження господарських відносин відповідні договори підряду (в тому числі договір підряду № 3-01/01А від 19.01.2013 року укладеного з Кифак О.Н., як з субпідрядником), акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, рахунки, виписки по рахункам (а.с. 134-136, 143-145, 150-152, 161-163, 167-169, 173-178, 187-188).

Відтак, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів та їх переміщення (доставку) тощо. З наданих позивачем доказів судом вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були надані, а договори виконано сторонами в повному обсязі.

Таким чином, встановивши реальність операцій між позивачем та його контрагентом ДП РБУ № 5 ОМПБ Рембудтреста, дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту недопущенні порушень п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, та відповідно, про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000022230.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо безпідставного формування ТОВ «ЮВВЄЛ»» податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг підтверджені достатніми та належними доказами.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, під час розгляду адміністративної справи суд не знайшов доказів на підтвердження висновків відповідача викладених в акті перевірки № 3397/15-53-22- 3/33970385 від 19.12.2013 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЮВВЄЛ".

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 00000022230, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, беручи до уваги, що позивач не довів суду, а судом під час розгляду справи не було встановлено, протиправності дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЮВВЄЛ", суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюються у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та враховуючи сплату судового збору позивачем за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 182, 70 грн., суд вирішив стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Враховуючи, що судом вирішено відмовити позивачу у задоволені позовних вимог не майнового характеру, судовий збір сплачений позивачем за подання адміністративного позову не майнового характеру у розмірі 73, 08 грн. не підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24.09.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ "ЮВВЄЛ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним, незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 00000022230- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 09.01.2014 року № 00000022230.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВЄЛ" (код ЄДРПОУ 33970385) судові витрати у розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови підписаний суддею 29.09.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 09.01.2014 року № 00000022230.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВЄЛ" (код ЄДРПОУ 33970385) судові витрати у розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

29 вересня 2014 року