Постанова

від 25.09.2014 по справі 910/6963/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 910/6963/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМіщенка П.К., суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евровест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року у справі №910/6963/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" про визнання недійсним договору,- За участю представників: ТОВ "Евровест" - Горєва В.О.; ТОВ "Партнери" - Розпутенка Т.І.; ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" - Гуцала М.М.

В С Т А Н О В И В :

Розпорядник майна ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" звернувся до господарського суду м. Києва і з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 05.04.2012 року №БВ-023-12 (далі - Договір), укладеного між ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та ТОВ "Консалтингова компанія "Партнери", на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року).

Позов мотивовано тим, що ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року у справі №5011-50/5282-2012 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ"; останнє взяло на себе зобов'язання за Договором, в результаті чого відповідач став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; у справі №5011-50/5282-2012 не було прийнято постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які регулюють питання недійсності правочинів, застосовуються до банкрутства ТОВ "Консультаційне бюро НТТ".

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2014 року (Суддя Марченко О.В.) у справі №910/6963/14 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Авдеєв П.В., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" задоволено.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6963/14 скасовано і постановлено нове рішення, яким позов ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" задоволено.

Визнано недійсним договір на виконання №БВ-023-12 (договір купівлі-продажу цінних паперів) від 05.04.2012 року, укладений між ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та ТОВ "КК "Партнери".

Стягнуто з ТОВ "КК "Партнери" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, ЄДРПОУ 33302948) на користь ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 12-А, ЄДРПОУ 23530597) 1827 грн. в порядку повернення сплаченого позивачем судового збору.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом другої інстанції норм ст.ст. ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року), ст. 33, 34, 43 ГПК України, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6963/14, яким у задоволенні позову відмовлено.

На думку заявника касаційної скарги, апеляційний господарський суд під час прийняття оскаржуваної постанови, самостійно визначив причинно-наслідковий зв'язок між укладенням оскаржуваного договору та настанням неплатоспроможності позивача, взагалі не спираючись на докази на підтвердження таких міркувань.

Крім того, не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Евровест" також звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою із проханням скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року.

23.09.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Евровест" до Вищого господарського суду України подано заяву про відмову від касаційної скарги в порядку ч. 1 ст. 111 6 ГПК України.

Відповідно до приписів 111 6 ГПК України, особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.

З огляду на те, що ТОВ "Консалтингова компанія "Партнери" також звернулось до суду касаційної інстанції зі скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року та з урахуванням приписів наведеної норми, колегія суддів касаційної інстанції, порадившись на місці, дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Евровест" про відмову від касаційної скарги в порядку ч. 1 ст. 111 6 ГПК України, оскільки постанову господарського суду оскаржено іншою стороною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду даного спору судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.

05.04.2012 року між ТОВ "КК "Партнери" (продавець) та ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- продавець за посередництвом брокера як своєї уповноваженої особи продає і зобов'язується передати у власність покупця, а покупець придбає і зобов'язується прийняти від сторони продавця та оплатити цінні папери на умовах визначених Договором (п.1.1 Договору);

- під цінними паперами розуміються акції українських емітентів, а саме: акції прості іменні; емітент ПАТ "ЗНВКІФ "Альтаір Інвест" за кодом ЄДРПОУ 35372341, номінальною вартістю 1000 грн. у кількості 4928 штук, загальна номінальна вартість цінних паперів становить 4928000 грн. (п.1.2 Договору);

- сума Договору: за згодою сторін вартість цінних паперів, які є предметом Договору та зазначені в п.1.2 Договору становить 7000000 грн. (п.1.3 Договору);

- оплата цінних паперів здійснюється покупцем у безготівковій формі протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту зарахування акцій на його рахунок в цінних паперах шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості акцій згідно з п.1.3 Договору безпосередньо на банківські рахунки продавця, зазначені в розділі 6 Договору (п.2.2 Договору);

- право власності на акції виникає у покупця з моменту зарахування акцій на його рахунок у цінних паперах в зберіганні покупця. Факт і момент передачі акцій підтверджується випискою зберігача про обіг цінних паперів на такому рахунку та засвідчується складанням акта приймання-передачі цінних паперів, який підписується уповноваженими представниками продавця, покупця та брокера (п.2.5 Договору);

- покупець зобов'язаний здійснити розрахунки з продавцем згідно з умовами, визначеними Договором (п.п.3.2.1 п.3.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань за Договором (п.5.1 Договору).

На виконання умов Договору 10.04.2012 року сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт приймання-передачі цінних паперів та припинення правочину.

Пунктом 3 вказаного акта встановлено, що передачею акцій в сумі 7000000 грн. продавець повністю виконав свої зобов'язання перед покупцем за Договором.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року порушено провадження у справі №5011-50/5282-2012 про банкрутство TOB "Консультаційне бюро "НТТ", тобто наведений Договір був укладений в період менше ніж за рік до моменту порушення провадження у справі про банкрутство TOB "Консультаційне бюро "НТТ" (фактично за 21 день до порушення справи про банкрутство).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що у справі №5011-50/5282-2012 TOB "Консультаційне бюро "НТТ" банкрутом не визнавалось, отже, триває процедура розпорядження майном в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року).

Звертаючись із позовом, розпорядник майна TOB "Консультаційне бюро "НТТ", просив визнати недійсним Договір на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року), оскільки боржник взявши на себе зобов'язання за вказаним Договором, в результаті став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що визначені ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року) підстави для визнання недійсним Договору відсутні, а позивачем не подано до суду підтвердження того, що саме внаслідок взятих на себе зобов'язань за Договором TOB "Консультаційне бюро "НТТ" стало неплатоспроможним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та визнаючи, на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року), недійсним Договір №БВ-023-12 купівлі-продажу цінних паперів від 05.04.2012 року, укладений сторонами у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що наведений договір укладений в період за один рік до порушення справи про банкрутство боржника, придбавши цінні папери за спірним Договором, у боржника виникло зобов'язання по оплаті придбаних цінних паперів, ціна яких є значно нижчою від ринкової, сума договору штучно завищена та складає 7000000 грн., що значно перевищує номінальну вартість вищезазначених акцій (4928000 грн.) (а.с.99-104), грошові обороти боржника за останні 4 роки були в рази менші вартості даного договору, що у сукупності призвело до значного погіршення фінансового стану боржника, неможливості залучення інвестицій та додаткового фінансування, що в свою чергу призвело до неможливості розрахуватися з ВАТ "Гідромеханізація", яке в подальшому стало ініціюючим кредитором в справі про банкрутство TOB "Консультаційне бюро "НТТ".

Однак із такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

У частині першій статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вже встановлено судами, звертаючись із даним позовом, розпорядник майна ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" вважає, що Договір слід визнати недійсним саме зі спеціальних підстав, що передбачені у статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року).

Частиною першою статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року) встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, зокрема, боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення уповноважений, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Відповідно до п. 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка діє з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки, як попередньо встановлено, справа про банкрутство позивача №5011-50/5282-2012 порушена ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року, до набрання чинності нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", знаходиться на стадії розпорядження майном, процедура проходить, в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року, то колегія суддів вважає неправомірним застосування до спірних правовідносин приписи ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року), у якості спеціальних підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Крім наведеного, слід відзначити, що визнання правочинів недійсними, на підставах, які визначені у ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після 19.01.2013 року), може відбуватись лише в межах справи про банкрутство, про що зазначено безпосередньо у наведеній нормі, а не у позовному провадженні, як помилково вважає апеляційний господарський суд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, що встановлені у ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових актів попередніх інстанцій, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року про скасування попереднього судового рішення та задоволення позовних вимог - помилковою і такою, що була прийнята за неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після 19.01.2013 року) до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року).

За таких підстав, враховуючи правильність остаточних висновків господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року про відмову у задоволенні позову у справі №910/6963/14 поданого розпорядником майна TOB "Консультаційне бюро "НТТ", з підстав передбачених у ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів касаційної інстанцій дійшла висновку, що прийняте рішення судом першої інстанції має бути залишено в силі, з мотивів наведеній у цій постанові.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Евровест" про відмову від касаційної скарги відмовити.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евровест" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі №910/6963/14 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/6963/14 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 12-А, ЄДРПОУ 23530597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Партнери" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, ЄДРПОУ 33302948) судовий збір у сумі 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп., сплачений за подання касаційної скарги, відповідно до квитанції №78 від 01.09.2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (01030, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 12-А, ЄДРПОУ 23530597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евровест" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 51-Б, ЄДРПОУ 32162185) судовий збір у сумі 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп., сплачений за подання касаційної скарги, відповідно до квитанції №107 від 13.08.2014 року.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук