Постанова

від 08.09.2014 по справі 818/2205/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 р. Справа №818/2205/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Іуткіна І.С.,

представника позивача - Садикова В.В.,

представника відповідача - Федорченка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтех" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтех» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ в м.Сумах) від 16 вересня 2013р. №0000372202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45 150,00 грн., у тому числі: 36 120,00 грн. - за основним платежем, 9 030,00 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, на підставі направлення від 13.08.2013р. № 119 та наказу №148 від 13.08.2013р. ДПІ у м.Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Газтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Укрбудтрансервіс» (код 36495398) по податку на додану вартість за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011 p., з TOB «ХЕСК» (код 35777085) по податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011p., з ТОВ «Мир-Інвест» (код 34366756) по податку на додану вартість за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р.

За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт від 27.08.2013р. №448/2202/13996024/48 (а.с.19-41, І том).

Як свідчить з Акту перевірки, податковим органом в ході проведеної перевірки було встановлено порушення Товариством п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зроблено висновок про завищення Товариством від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ на загальну суму 3117,00 грн. за червень 2011р., а також встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 36 120 грн., у т.ч.: за серпень 2011р. у сумі 13 305 грн., за вересень 2011р. - 16 378 грн., за серпень 2012р. - 6 437 грн.

З урахуванням порушень виявлених в ході перевірки, позивачу було підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36 120,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 9 030,00 грн.

Слід зазначити, що підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки ДПІ у м.Сумах про нікчемність правочинів (фінансово- господарських операцій) між ТОВ «Газтех» та контрагентами-постачальниками, зокрема:

- ТОВ «Укрбудтрансервіс» (код 36495398),

- TOB «ХЕСК» (код 35777085),

- ТОВ «Мир- Інвест» (код 34366756).

Відповідач стверджує про неможливість включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості товару придбаного у зазначених постачальників.

Крім того, на переконання ДПІ у м. Сумах, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента через його відсутність за місцезнаходженням або ліквідацію, так само, як і висновки податкових органів викладені в актах перевірки цих контрагентів, є достатніми підставами для того, щоб вважати господарські операції не реальними, здійсненими без наміру настання правових наслідків, з метою надання податкової вигоди у вигляді формування штучного податкового кредиту.

При цьому, ДПІ у м. Сумах посилається на наступні обставини.

1) Відносно нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ХЕСК» відповідач посилається на матеріали перевірки, що надійшли на адресу Ново-Водолазької Міжрайонної ДПІ Харківської області, а саме, акт № 81/23-0-33/35777085 від 30.01.2012 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ХЕСК» з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Асцелла», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Інвестюгагротранс», ПП «КФ Руал» 42-89, ІІ том).

На підставі висновків вказаного акту встановлено, що ТОВ «ХЕСК» займається посередництвом в торгівлі, не має власних виробничих потужностей та транспортних засобів, а тому не може проводити реальну підприємницьку діяльність, тому всі угоди, укладені між ТОВ «ХЕСК» та його контрагентами є нікчемними.

На підставі цієї інформації ДПІ у м. Сумах зроблено висновок, що ТОВ «ХЕСК» не мало реальної можливості придбавати товар та постачати його, а тому всі правочини, що мали місце між позивачем та ТОВ «ХЕСК», є нікчемними на підставі ч. 5 ст. 203, ч.1, ч.2, ст. 215, ст. 216 ЦК України.

2) Відносно нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Укрбудтрансервіс», ДПІ у м.Сумах посилається на матеріали перевірки, що надійшли на адресу ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська, а саме, на акт № 1284/22-5/36495398 від 31.05.2012р. (а.с.90-113, ІІ том), в якому йдеться про відсутність ТОВ «Укрбудтрансервіс» за юридичною адресою: вул.Абхазька, 4 кв.104, м.Дніпропетровськ. Крім того, встановлено неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом ТОВ «Укрбудтрансервіс», а саме: ТОВ «Іст Енд Траст», що пов'язано з фіксацією факту відсутності вказаного підприємства за юридичною адресою. Щодо іншого контрагента ТОВ «Укрбудтрансервіс», а саме - ТОВ «Агростройперспектива» зроблено висновок про неможливість виконання ним операцій, у зв'язку з відсутністю транспорту, складських приміщень та недостатності людських ресурсів.

На підставі цієї інформації ДПІ у м.Сумах зроблено висновок, що ТОВ «Укрбудтрансервіс» не мало реальної можливості придбавати товар та постачати його, а тому всі правочини між позивачем та ТОВ «Укрбудтрансервіс» є нікчемними на підставі ч. 5 ст. 203, с. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України.

3) Відносно нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Мир-Інвест», ДПІ у м.Сумах посилається на акт Лівобережної МДПІ Дніпропетровської обл. (а.с.12-41, ІІ том) від 08.01.2013р. №57/22/34366756 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мир-Інвест» по взаємовідносинам з ПНВП «ТЕХНІКА», ТОВ «ЛІГА», ТОВ «ДИДАКТИКА», ТОВ «ФЕРІТ Д», ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС». В акті йдеться про відсутність ТОВ «Мир-Інвест» за юр.адресою, а також зазначається про неможливість виконання ним операцій, у зв'язку з відсутністю транспорту, складських приміщень.

На підставі цієї інформації відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Мир- Інвест» не мало реальної можливості придбавати товар та постачати його, а тому всі правочини між позивачем та ТОВ «Мир-Інвест» є нікчемними на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч.2, ст. 215, ст. 216 ЦК України.

Отже, з урахуванням викладеного, на підставі Акту перевірки від 27.08.2013р. ДПІ у м.Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372202 від 16.09.2013р. (а.с.42, І том), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45 150,00 грн., у тому числі: 36 120,00 грн. - за основним платежем, 9 030,00 грн. - за штрафними санкціями.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, вважаючи його неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Так, позивачем було надано до справи докази того, що Товариство дійсно мало реальні фінансово-господарські взаємовідносини з вищезазначеними контрагентами, отримувало та оприбутковувало на власний склад товар, який використовувався для виготовлення продукції власного виробництва, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку (рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки, податкові накладні, товарно-транспортні документи, документи внутрішнього складського обліку, журнали реєстрації довіреностей, акти на списання ТМЦ в процесі виготовлення власної продукції) технічною документацією (сертифікати якості та паспорта на продукцію, що придбавалась; технічна документація на продукцію власного виробництва), документами кадрового обліку (накази про прийняття на роботу осіб, відповідальних за придбання та доставку ТМЦ, договори про повну матеріально відповідальність, тощо).

В порушення правових норм, що встановлюють вимоги до оформлення акту перевірки, останній не містить чіткого викладення змісту порушень податкового законодавства у взаємовідносинах між Товариством та постачальниками, а також жодного первинного документу, що свідчить про таке порушення.

Навпаки, сам відповідач, ДПІ у м. Сумах, в Акті перевірки від 27.08.2013 р. підтверджує наявність у позивача необхідних первинних документів, що свідчать про реальність виконання господарських операцій, а саме: податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних поручень на перерахування грошових коштів, товарно-транспортних накладних, тощо.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, містить загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування» та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі наданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З Акту перевірки від 27.08.2013 р., вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та : плачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою пля позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має п: кументальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На момент проведення операцій між позивачем та контрагентами, а також на момент перевірки, останні не були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість не були анульовані у тановленому чинним законодавством порядку.

Податковий орган в Акті перевірки від 27.08.2013 р. не навів належних доказів того, що вказані операції по придбанню ТМЦ мали фіктивний чи безтоварний характер.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності інших осіб.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. Отже, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час проведення перевірки податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцями.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку.

Крім того, посилання в Акті перевірки від 27.08.2013р. на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Податковим кодексом України органам державної податкової служби України не надано повноважень додо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

В той же час, надані позивачем первинні документами бухгалтерського обліку : рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки, податкові накладні, товарно-транспортні документи, документи внутрішнього складського обліку, журнали реєстрації довіреностей, акти на списання ТМЦ в процесі виготовлення власної продукції, технічна

документація (сертифікати якості та паспорта на продукцію, що придбавалась; технічна документація на продукцію власного виробництва), документи кадрового обліку (накази про прийняття на роботу осіб, відповідальних за придбання та доставку ТМЦ, договори про повну матеріально відповідальність, тощо) (а.с.43 - 248 , І том) свідчать про те, що правочини позивача з ТОВ «ХЕСК», ТОВ «Укрбудтрансервіс» та ТОВ «Мир-Інвест» мали реальний характер та спричинили реальні зміни майнового стану Товариства позивача.

Відповідно ч.І ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, відповідно, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Сумах від від 16 вересня 2013р. №0000372202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45 150,00 грн., у тому числі: 36 120,00 грн. - за основним платежем, 9 030,00 грн. - за штрафними санкціями, є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтех" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (Покровська площа, 2, м. Суми, 40000, код 38724743 ) від 16 вересня 2013 року № 0000372202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45 150,00 грн., у тому числі: 36 120,00 грн. - за основним платежем, 9 030,00 грн - за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтех" (вул. Кіровоградська, 2, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 13996024) судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15.09.2014р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець