Постанова

від 29.09.2014 по справі 6532/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 вересня 2014 р. справа №2а-6532/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.

за участю:

представника позивача - Агічеєва О.А.,

представника відповідача - Красовський В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Великобурлуцький сироробний завод" (далі - ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Вовчанська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2010 року №0000072301/0 та №0000082301/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року по справі №К/9991/13697/11 касаційну скаргу Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було задоволено частково, Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 по справі №2-а-6532/10/2070 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

03.07.2014 року в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа та 04.07.2014 року була прийнята до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки про завищення валових витрат та податкового кредиту позивачем у зв'язку із закупівлею молока у ПП «Агродом» є неправомірними, адже порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певних господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, закупівля молока у ПП «Агродом» фактично мала місце, всі відповідні документи належним чином оформлені, а випадки, коли вони мали несуттєві недоліки в частині підпису, не є порушеннями з боку позивача і не вплинули на податкові зобов'язання позивача та його контрагента.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на обліку в Вовчанській ОДПІ.

На підставі направлень, керуючись положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2009 року, фахівцями Вовчанській МДПІ в період з 04.03.2010 року по 15.04.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №488/23-05507436 від 22.04.2010 року, яким встановлено порушення ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод", а саме відповідно до документів наданих на перевірку (укладені договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировині; подорожні листи, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки, платіжні доручення, посвідчення на відрядження водіїв, акти заліку зустрічних взаємних вимог, головна книга, дані синтетичного та аналітичного обліку) в період з лютого по грудень 2009 року позивач вчиняв правочини з придбання у ПП «Агродом» (код ЄДРПОУ 35192280) молочної сировини за договором поставки № 08-09 від 30.01.09 та молока на переробку на давальницьких умовах.

Відповідач відмовився визнавати названі правочини такими що відбулись, бо ПП «Агродом» поставляло молочну сировину Публічному АТ «Великобурлуцький сироробний завод» придбану від ПП «СГ-Тріумф-2009». За наявною у відповідача інформацією, податковий орган вважає ПП «СГ-Тріумф-2009» фіктивною фірмою, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2010 року по справі № 2а-1813/10/0570 визнано запис про проведення державної реєстрації ПП «СГ Тріумф 2009» недійсним через порушення закону, яке допущено при створенні юридичної особи, що не можна усунути з моменту реєстрації підприємства, тобто з 25.02.2009 року. Вказаною постановою визнано недійсним свідоцтво ПП «СГ-Тріумф-2009» платника податку на додану вартість №100220207, виданого Слов'янською ВДПІ з 03.04.2009 року. З наведених підстав податковий орган приходить до висновку про відсутність здійснення господарських взаємовідносин між ПП «Агродом» та позивачем за період з лютого по грудень 2009 року.

Також, відповідач не визнає поставку молока позивачу за наявності висновку спеціаліста Науково дослідного експертно криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 14.04.10 № 179, в якому зазначено, що в договорі № 08 09 від 30.01.09, в видаткових накладних № РН-0000048 від 29.05.09, № РН 00000000000026 від 28.08.09, № РН-0000000000050 від 30.10.09 про поставку молока на загальну суму 6 568 628,37 грн., в податкових накладних № 13 від 01.02.09, № 14 від 28.02.09, № 48 від 29.05.09, № 15 від 30.06.09, № 18 від 31.07.09, № 25 від 08.08.09, № 39 від 30.10.09 про поставку молока на загальну суму 13 318 727,31 грн., в видаткових накладних №РН-0000000000051 від 15.10.09, № РН-0000000000052 від 27.10.09, № РН-0000000000053 від 30.10.09 і в податкових накладних № 41 від 27.10.09, № 40 від 15.10.09, № 42 від 30.10.09 про поставку молока на переробку на давальницьких умовах на загальну суму 108 256,00 грн., підпис від імені керівника підприємства ПП «Агродом» ОСОБА_3 вчинені не ОСОБА_3, а іншою особою. Крім наведеного, ПП «Агродом», у виписаних ним податкових накладних, у розділі «Місцезнаходження продавця», не вірно зазначило своє місцезнаходження та написало свою назву підприємства російською мовою.

В запереченнях проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, відповідач посилався на матеріали кримінальної справи, порушеної проти директора Приватного підприємства «Агродом» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Остаточно відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що в порушення п.п. 5.1.1 п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п. 5.6.1 п.5.6, п.п. 5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) за рахунок завищення скоригованих валових витрат, детальний опис яких наведено у п.3.1.2 акту перевірки, підприємством за 2009 рік занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 644277 грн., у тому числі: за 1-й квартал 2009 року податкове зобов'язання завищене на 725793 грн. за 2-й квартал 2009 року податкове зобов'язання занижене на 150149 грн.. за 3-й квартал 2009 року податкове зобов'язання занижене на 1684420 грн., за 4-й квартал 2009 року податкове зобов'язання завищене на 464499 грн. В порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/'97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) за рахунок завищення податкового кредиту за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень та жовтень 2009 року, детальний опис яких наведено у п.3.2.2 акту перевірки, підприємством станом на 31.12.2009 року завищено суму від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 декларації з ПДВ) в сумі 2033711 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 133452 грн. в т.ч. за травень 2009 року в сумі 13665 грн. за серпень 2009 року в сумі 16785 грн., за листопад 2009 року в сумі 103002 грн.

За наслідками акту перевірки №488/23-05507436 від 22.04.2010 року Вовчанською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2010 року №0000072301/0 та №0000082301/0, якими визначено суму податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки молока від 30.01.2009 року №08-09, де ПП «Агродом» постачальник (статус платника - платник податку на прибуток на загальних підставах), а Публічне АГ «Великобурлуцький сироробний завод» - покупець, постачальник поставляє, а покупець приймає у власність молочну сировину та сплачує за неї. Ціна на молоко визначається протоколом узгодження ціни. Розрахунки за молоко здійснюються у безготівковій формі. По узгодженості сторін допускаються інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством України. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується поставляти молочну сировину та надавати покупцю щомісячно довідки ветеринарної служби про ветеринарно-санітарне благополуччя поголів'я. Згідно з пунктом 3.2 договору покупець поряд з іншими умовами зобов'язаний здійснювати вивіз молочної сировини власними або залученими транспортними засобами. Договір діє з моменту підписання, тобто з 30.01.2009 року до 31.12.2009 року.

На виконання вимог договору, ПП «Агродом» за період з лютого по грудень 2009 року реалізувало позивачу молочну сировинну 1 та 2 ґатунку, несортове молоко (базис) в кількості 6927024,00 кг на загальну суму 13375390,87 грн., в тому числі ПДВ 2229231,82 грн., на що продавцем ПП «Агродом» були виписані наступні податкові накладні № 13 від 01.02.09, № 14 від 28.02.09, № 16 від 11.03.09, № 48 від 29.05.09, № 15 від 30.06.09, № 18 від 31.07.09, № 25 від 08.08.09, № 39 від 30.10.09, видаткові накладні від 01.02.09 № РН-0000014; від 28.02.09 №РН-0000015; від 31.03.09 №РН-0000016; від 29.05.09 №РН-0000048; від 30.06.09 №РН-0000018; від 31.07.09 №РН-0000010; від 28.08.09 №РН-0000000000026; від 30.10.09 №РН- 0000000000050.

За вказаним договором, між сторонами існував господарський спір з поставки ПП «Агродом» молока позивачу. Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.04.2010 року по справі №20/40, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2010 року, за позовом ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» до ПП «Агродом» про стягнення 252130,80 грн. встановлено , що 30 січня 2009 року між ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» (далі-Покупець) та ПП «Агродом» (далі-Постачальник) було укладено договір поставки молока №08-09 (далі-Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник постачає, а Покупець приймає у власність та оплачує молочну сировину на умовах Договору. На виконання умов Договору позивачем були здійснені платежі за молоко у безготівковій формі, в тому числі в період з 05.11.09 по 17.11.09 на загальну суму 510000,00 грн. За зазначений період, тобто з 05.11.09 по 17.11.09 відповідач поставив позивачу молоко лише на суму 257869,20 грн. 18 грудня 2009 року позивач на адресу відповідача направив претензію № 1009 з вимогою в строк до 27.12.2009 року допоставити молоко на суму 250606,02 грн., або в цей же строк повернути перераховані кошти. Але зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді. Оскільки відповідач у визначений претензією строк не поставив позивачеві молоко, отримавши від позивача попередню оплату в сумі 252130,80 грн., в силу наведеної норми він зобов'язаний повернути позивачеві дану суму. Свої позовні вимоги позивач підтвердив наявними в матеріалах справи договором молока №08-09 від 30.01.2009 року, претензією №1009 від 18.12.2009 року, копіями платіжних доручень, товарно-транспортними накладними на перевезення молочної сировини.

Також між позивачем та ПП «Агродом» був укладений договір на переробку молока на давальницьких умовах №28-09 від 31 березня 2009 року, де ПП «Агродом» - замовник, а Публічне АГ «Великобурлуцький сироробний завод» виконавець - поставляє для переробки на давальницьких умовах на адресу молоко коров'яче (сир), далі по тексту «Сировина», відповідне ДСТУ 3662-97, а Виконавець приймає давальницьку сировину, переробляє його і виробляє готову молочну продукцію (сир, твердий сир), далі «Продукція», згідно умов цього Договору та прийнятої виробничою програмою підприємства.

На виконання вимог договору №28-09 від 31 березня 2009 року, ПП «Агродом» за період з лютого по грудень 2009 року поставило позивачу молоко коров'яче незбиране в кількості 15108 кг на загальну суму 108256,00 грн., в тому числі ПДВ 18042,67 грн., на що продавцем ПП «Агродом» були виписані видаткові накладні №РН-0000000000051 від 15.10.09, № РН-0000000000052 від 27.10.09, № РН-0000000000053 від 30.10.09 і податкові накладні № 41 від 27.10.09, № 40 від 15.10.09, № 42 від 30.10.09.

Сторонами по справі, до матеріалів адміністративної справи, копії названих первинних документів не були надані у зв'язку з їх знищенням за закінченням трьох річного терміну зберігання, про що свідчить акт позивача від 28 січня 2013 року. Проте суд встановив, що сторони визнають їх наявність у позивача в 2010 році, через це відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у суду не виникає сумнівів щодо наявності названих первинних документів у позивача.

Транспортування молока здійснював позивач на своєму транспорті. Кожна ТТН має відмітку про проходження лабораторних досліджень в контрольно-виробничій лабораторії позивача, а також відомості про якісні та кількісні показники придбаного продукції. Свідоцтва про реєстрацію ТЗ, що є власністю позивача та зазначені в товарно-транспортних накладних (реєстраційні № автомобілів: 34343ХА, 34142 ХА, 34141 ХА, 34144 ХА, 34149ХА, 34153 ХА, 41379 ХА, 31905 ХА, 31878 ХА, 34154 ХА, 12407 ХА, 34152 ХА, 31878 ХА, 18453 ХА) знаходяться в матеріалах адміністративної справи.

Ветеринарні свідоцтва ПП «Агродом» про благополучність поставленого щодо заразних хвороб тварин серія БП-20 №069687 від 14.02.09, серія БП-20 №069684 від 03.03.09, серія БП-20 №069685 від 06.04.09, серія БП-20 № 069686 від 07.05.09, серія БП-20 № 069683 від 06.06.09, серія АІ-12 №170509 від 12.06.09, серія №БП-20 №069682 від 05.07.09, серія АІ-12 №170547 від 07.07.09, серія БП-20 №069681 від 04.08.09, серія АІ-12 №170600 від 05.08.09, серія АІ-12 №275177 від 05.11.09 також містяться в матеріалах адміністративної справи.

Окрім цього, позивач надав до матеріалів адміністративної справи свідоцтво про атестацію контрольно-виробничої лабораторії ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» № 100-2778/2008 від 12.02.2008 року.

Згідно наявних матеріалів справи, позивач повністю розрахувався з ПП «Агродом» за поставлену продукцію про що свідчать копії платіжних доручень.

Свідченням використання в господарській діяльності придбаного молока у ПП «Агродом» є бухгалтерська інформація про рух сировини (молока), яка знаходиться в матеріалах адміністративної справи, за цією довідкою вбачається рух сировини за бухгалтерськими проводками по рахункам 201, 631, 644, 23, 202, 204, 1, 91, 26.

Позивач, на вимогу суду не надав первинні та товаросупровідні документи на реалізацію готової продукції з придбаного молока у ПП «Агродом» за підстав їх знищення за закінченням терміну зберігання акт №б/н від 28.01.2013 року, проте в якості доказу використання молока ПП «Агродом» в своїй господарській діяльності позивачем було надано «Звіт про рух товарів по контрагентам за період з 01.02.09 до 31.12.09», який відображає найменування, кількість та ціну відвантаженої покупцям готової продукції. Загальна сума реалізації цієї продукції складає 45762403,00 (з ПДВ) грн. Позивач зазначає, а суд з цим твердженням погоджується, що за бухгалтерським обліком підприємства, суму реалізації готової продукції із молока придбаного у ПП «Агродом» із загальної кількості придбаної продукцією в 2010 році виділити не можливо, оскільки в процесі виробництва готової продукції немислимо виділити партію із поставленої сировини конкретного постачальника. Проте, доказом реалізації готової продукції контрагентам та її сплати останніми є наявність банківських виписок у позивача, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи, за якими суд встановив - суму та дату сплати коштів за поставлену позивачем продукцію, також визначив номера та дати первинних документів за якими було проведена поставка готової продукції.

Відповідно до п.5.1, 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, на який зроблене посилання в акті та в запереченнях відповідача, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані позивачем до перевірки видаткові та товарно-транспортні накладні відповідають вимогам 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ідентифікують юридичну особу-постачальника - ПП «Агродом», містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Посилання відповідача на порушення позивачем пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку суд не бере до уваги, як такі, що не відповідають обставинам справи, адже жодний з наведених документів не містить зовнішніх ознак порушень законодавства, встановленого порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, договірної або фінансової дисципліни.

Обов'язок проведення експертних досліджень підписів або встановлення осіб, які підписали первинні документи з боку постачальника, на позивача чинним законодавством не покладений.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на який зроблене посилання в акті, податковому повідомленні-рішенні №0000072301/0 від 13.05.2010 року та в запереченнях відповідача, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані ПП «Агродом» на момент перевірки були в наявності, що не заперечується відповідачем. Вони також містять всі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що відповідачем також не спростовано.

Обставина, що особистий підпис на цих податкових накладних виконаний невстановленою особою, суд вважає порушенням законодавства з боку ПП «Агродом», однак вона сама по собі не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Виходячи з цього, якщо продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, то за таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Оскільки судом встановлено, що ПП «Агродом» перебувало в державному реєстрі та було належним чином зареєстроване як платник ПДВ, позивач мав всі законні підстави для включення спірних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Крім того, виходячи з пояснень представників відповідача, судом встановлено, що ПП «Агродом» по усіх виписаних ним на адресу позивача податкових накладних повністю включило суми ПДВ до складу своїх податкових зобов'язань.

Посилання відповідача на п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №165 як на підставу недійсності зазначених податкових накладних є помилковим. Цим пунктом встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. При цьому в пункті 2 Порядку зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Отже, мова йде виключно про особу як платника ПДВ - постачальника, а не про посадових осіб, які підписують податкові накладні.

Підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Оскільки позивач та його контрагент були зареєстровані як платники ПДВ, відповідно до п.п.7.2.6.п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, позивач має всі законні підстави отримати право на податковий кредит по зазначених податкових накладних, і відповідні нарахування ПДВ з цього приводу є безпідставними.

Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПП «Агродом» з ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» та встановлення відповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Окремо суд зазначає, що з метою перевірки наявність або відсутність обставин, якими відповідач обґрунтовує заперечення, ухвалами від 04 липня 2014 року та від 17 вересня 2014 року суд зобов'язав суб'єкта владних повноважень надати всі наявні докази в обґрунтування заперечень в оригіналах та копіях, засвідчених печаткою та підписом уповноваженою особою, зокрема копію вироку в межах кримінальної справи, порушеної проти директора ПП «Агродом» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, а в разі відсутності вироку надати довідку про стан розгляду вказаної кримінальної справи.

Під час розгляду справи, представником відповідача було надано лист №504/20-40-09-05 від 23.06.2014 року за підписом начальника 1-го відділу КР слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому повідомлялось, що у слідчому управлінні ФР ГУ Міндоходів у Харківській області відсутня інформація щодо кримінальної справи за ознаками ч.3 ст.212 КК України за обвинуваченням ОСОБА_3. Окрім цього, представником відповідача було надано лист Державної фіскальної служби України, гідно якого у Головному слідчому управлінні фінансових розслідувань відсутні вироки суду по кримінальних провадженнях, які розслідувались слідчими податкової міліції.

Таким чином, відповідач не надав суду докази наявності порушеної кримінальної справи проти директора ПП «Агродом» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України або наявності вироку суду.

Проте, в матеріалах адміністративної справи знаходиться копія постанови слідчого з ОРД СВ ПМ ДПА в Донецькій області Чабанова Ю.В. від 24 березня 2010 року про припинення кримінальної справи, за якою вбачається, що в результаті проведеного комплексу оперативно-розшукових заходів за час провадження досудового слідства не було виявлено доказів безтоварності (фіктивності) фінансово-господарських операцій, проведених ПП «Агродом», ПП «СГ-Тіумф-2009», що описані в довідці Управління боротьби з відмиванням доходів отриманих злочинним шляхом ДПА в Донецькій області № 4/32/236209326 від 25.01.09. Таким чином, під час досудового слідства не здобуто докази, які свідчать про створення (придбання) ОСОБА_5 суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Агродом», ПП «СГ-Тріумф-2009» з метою прикриття незаконної діяльності, як не здобуто доказів про легалізацію (відмиванню) грошових коштів отриманих злочинним шляхом за участю даних СПД. Таким чином, в діях ОСОБА_5, засновника ПП «Агродом», відсутні як суб'єктивна, так і об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого статтями 205, 209 Кримінального кодексу України. На підставі викладеного, кримінальну справу №180-569/2 стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочинів передбачених статтями 205, частини другої 2, статті 209 частини 3 Кримінального кодексу України закрити.

Також в матеріалах адміністративної справи знаходиться копія постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі №4-с-27/10, якою скасовано постанова начальника слідчого відділу ПМ Харківської ОДПІ від 30 липня 2010 про порушення кримінальної справи №16100025 за фактом умисного ухилення службовими особами Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» за ознаками складу злочину, передбаченого статті 212 частини 3 Кримінального кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» згідно акту №488/23-05507436 від 22.04.2010 року фахівцями Вовчанської МДПІ встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень Вовчанської МДПІ від 13.05.2010 року №0000072301/0 та №0000082301/0 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що Вовчанська МДПІ не мала належних підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідач не мав підстав для визначення ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 13.05.2010 року №0000072301/0 та №0000082301/0.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, 61010) на користь Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» (код за ЄДРПОУ 05507436, 62602 Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, рахунок № 26005010320601 в Публічному АТ «Альфа-Банк» МФО 300346) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30.09.2014 року.

Суддя Біленський О.О.