Рішення

від 12.09.2014 по справі 911/2788/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2014 р. Справа № 911/2788/14

За позовом приватного підприємства «Техновент-систем», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс», Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород

про стягнення 33988,08 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача - Воронов П.О., наказ №1-к від 02.10.2006

Відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою б/№ від 23.06.2014 (за вх. суду №2635/14 від 23.06.2014) звернулось приватне підприємство «Техновент-систем» (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс» (далі - Відповідач) про стягнення 33988,08 грн, з яких 29821,61 грн основного боргу, 683,31 грн 3% річних, 3483,16 грн інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару за видатковими накладними.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2014 порушено провадження у справі №911/2788/14 та призначено її розгляд на 25.07.2014 о 10:20 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2014 у зв'язку з неявкою Відповідача розгляд справи відкладено на 09.09.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2014 на підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №911/2788/14 за клопотанням Відповідача б/№ від 09.09.2014 (вх. суду №18727/14 від 09.09.2014) продовжено по 23.09.2014.

В судовому засіданні 09.09.2014 згідно з ст.77 ГПК України оголошено перерву до 12.09.2014.

У відзиві №343 від 12.09.2014 (за вх. суду №19196/14 від 12.09.2014) на позовну заяву Відповідач позовні вимоги визнає, однак зазначає, що прострочка щодо оплати вартості товару розпочалась з 20.12.2013, у зв'язку з чим підлягають перерахуванню 3% річних та інфляційні втрати, з чим Позивач погодився в судовому засіданні 12.09.2014.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується його підписом на бланку перерви від 09.09.2014, явка Відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

У період з серпня 2013 року по вересень 2013 року Позивачем передано у власність Відповідача фасонні елементи та повітроводи (далі - товар) на загальну суму 29821,61 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними №РН-0000040 від 15.08.2013, №РН-0000050 від 06.09.2013, рахунками-фактурами №СФ-0000071 від 07.08.2013, №СФ-0000087 від 27.08.2013 та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №1170 від 09.08.2013, №1387 від 06.09.2013, копії яких містяться в матеріалах позовної заяви.

Однак, як вбачається з доданої до матеріалів справи банківської довідки №58 від 24.07.2014 з рахунку Позивача, відкритого в публічному акціонерному товаристві «Прокредит Банк», за загальний період з 07.08.2013 по 23.07.2014, Відповідач в порушення своїх зобов'язань оплату отриманого товару не здійснив, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 29821,61 грн заборгованості.

Факт наявності заборгованості у вказаному розмірі Відповідачем визнано в судовому засіданні, а також додатково засвідчено актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.07.2014 за період з 07.08.2013 по 25.07.2014, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Як передбачено ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 1 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, внаслідок чого між ними фактично виникли правовідносини щодо поставки товару, регулювання яких здійснюється відповідно до норм глави 54 ЦК України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що Відповідач оплату поставленого товару не здійснив, станом на день подачі позову основна заборгованість складала заявлений розмір, суд вважає, що Позивач правомірно звернувся до суду, а отже, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 29821,61 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 683,31 грн 3% річних та 3483,16 грн інфляційних втрат.

Як зазначено в ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з заяви б/№ від 24.07.2014 (за вх. суду №14820 від 24.07.2014) про уточнення позовних вимог, Позивач здійснював розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за отриманий товар по кожній спірній видатковій накладній окремо: за видатковою накладною №РН-0000040 від 15.08.2013 - на суму заборгованості 15966,72 грн за період з 16.08.2013 по 31.05.2014; за видатковою накладною №РН-0000050 від 06.09.2013 - на суму заборгованості 13854,89 грн за період з 06.09.2013 по 31.05.2014.

Однак, в судовому засіданні Позивач погодився з твердженнями Відповідача, викладеними у відзиві №343 від 12.09.2014 (за вх. суду №19196/14 від 12.09.2014) на позовну заяву, в якому останній керуючись положеннями ч.2 ст.530 та ст.253 ЦК України, зазначив, що оскільки Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вих. №26 від 12.12.2013 про сплату заборгованості до 20.12.2013 (копія якої міститься в матеріалах справи), а поставка товару відбувалась без узгодження строків їх оплати, Позивач встановив термін виконання Відповідачем спірного грошового зобов'язання і прострочка щодо оплати вартості товару розпочалась з 20.12.2013.

Враховуючи кінцевий термін виконання Відповідачем обов'язку по оплаті товару, періоди та суми прострочки по кожній спірній видатковій накладній, погоджений сторонами період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд здійснив розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу №РН-0000040 від 15.08.2013 15966.72 20.12.2013 - 31.05.2014 163 3 % 213.91 1.105 1676.51 №РН-0000050 від 15.08.2013 13854.89 20.12.2013 - 31.05.2014 163 3 % 185.62 1.105 1454.76 Оскільки, за розрахунком суду, з урахуванням погодженого терміну прострочки, вірні суми 3% річних та інфляційних втрат відповідно складають 399,53 грн та 3131,27 грн, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 683,31 грн 3% річних та 3483,16 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумах, що обраховані судом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 29821,61 грн основного боргу, 399,53 грн 3% річних та 3131,27 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем визнаними в повному обсязі, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В інших вимогах позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 20589354) на користь приватного підприємства «Техновент-систем» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 5, офіс 1, код 34575324) 29821,61 грн (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять одну гривню шістдесят одну копійку) основного боргу, 399,53 грн (триста дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят три копійки) 3% річних, 3131,27 грн (три тисячі сто тридцять одну гривню двадцять сім копійок) інфляційних втрат та 1793,83 грн (одну тисячу дев'яносто три гривні вісімдесят три копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших вимогах у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено " 29" вересня 2014 року

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.