Ухвала

від 24.09.2014 по справі 814/4152/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— У Х В А Л А  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4152/13-а Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І., суддів: Жук С.І., Лук'янчук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.09.2013 р. № 54, –                                        ВСТАНОВИЛА: У вересні 2013 року СТОВ "Відродження" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірне рішення є протиправним та винесено з порушенням норм діючого законодавства. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області від 17.09.2013 р. №54. Не погоджуючись з даною постановою суду пенсійний орган подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" зареєстровано Управлінням Пенсійного фонду України в Баштанському районі як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 17 вересня 2013 року пенсійним органом прийнято рішення №54 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким позивачу нараховано пеню в розмірі 11628,36грн. за період 13.07.2012по 23.08.2013р. Вказане рішення отримано Позивачем 25.09.2013р. В оскаржуваному рішенні зазначено та підтверджено представником пенсійного органу, що пеню нараховано за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків з посиланням на п.2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням п. 7 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутня жодна заборгованість по сплаті страхових внесків. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". За змістом пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки єдиний внесок. На підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 17.06.2012р. (чинної на момент винесення спірного рішення) ч. 9 ст. 106 вказаного Закону виключено на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. Отже твердження пенсійного органу щодо нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій, які він вважає такими, що виникли до 1 січня 2011 року, є хибним. В ході судового розгляду встановлено, що станом на 13 липня 2012р. у позивача відсутня жодна заборгованість по сплаті страхових внесків. Проте пенсійним органом помилковим віднесено заборгованість по виконанню рішення №64 від 02.07.2012р. (сплаті штрафних санкцій) до заборгованості на яку нараховується пеня, згідно чинного законодавства. За змістом абз. 5 п.7 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Водночас, посилання пенсійного органу на абз. 6 п. 7 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не може бути прийнято з огляду на таке. Вказана норма передбачає збереження повноважень начальника управління ПФУ щодо застосування фінансових санкцій до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011р. У даному випадку штраф було накладено Управлінням Пенсійного фонду України в Баштанському районі 02.07.2012р., а відтак положення п.7 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не підлягають застосуванню. Також не сприймаються доводи пенсійного органу, що штраф було накладено в зв'язку з існуванням заборгованості по сплаті страхових внесків, які належно було сплатити до 1 січня 2011 року, оскільки ця заборгованість до 1 січня 2011 року вже була погашена, що як зазначено вище, не заперечувалось відповідачем. Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, – УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі № 814/4152/13-а – залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Головуючий:                                                                              О.І. Шляхтицький Суддя:                                                                                         С.І. Жук Суддя:                                                                                         О.В. Лук'янчук