Ухвала

від 23.09.2014 по справі 802/2075/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2075/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОСС" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "САМОСС" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності ТОВ "САМОСС" з єдиного податку з юридичних осіб було складено акт № 32/15/38394829 від 17.04.2014 року, на підставі якого 06.05.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011521503. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмову заяву, з якої вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2014 року ТОВ "САМОСС" подало податкову декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, у якій визначило суму єдиного податку, що підлягає сплаті за податковий (звітний) квартал, в розмірі 119269,86 грн. (а.с. 10-12). Згідно платіжного доручення № 147 від 31.01.2014 року, товариство сплатило єдиний податок за ІV квартал 2013 року в сумі 73356,76 грн. (а.с. 9).

20.02.2014 року позивачем подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року (а.с. 13-15), якою зменшило грошові зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на суму 45913,10 грн.

Таким чином, самостійно задекларовані грошові зобов'язання ТОВ "САМОСС" зі сплати єдиного податку за ІV квартал 2013 року становили 73356,76 грн., і були повністю сплачені (виконані) 20.02.2014 року.

17.04.2014 року Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку юридичної особи ТОВ "САМОСС" за ІV квартал 2013 року, за результатами якої складено акт № 32/15/38394829 від 17.04.2014 року. В акті зазначено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб протягом строків, передбачених п. 295.3 ст. 295 ПК України. Так, на думку відповідача, граничним терміном сплати єдиного податку було 19 лютого 2014 року, тоді як датою сплати позивачем податкових зобов'язань є 20 лютого 2014 року. Відтак, тривалість затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання становить 1 день і має наслідком відповідальність, встановлену п. 126.1 ст. 126 ПК України.

З урахуванням наведеного 06.05.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011521503, яким до ТОВ "САМОСС" застосовано штраф за платежем "єдиний податок з юридичних осіб" у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань, а саме в розмірі 4591,31 грн. (а.с. 8).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої-шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пунктом 296.3 статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої-шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем самостійно виявлено помилку, допущену при розрахунку, яка полягала в тому, що у податковій декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року від 30.01.2014 року було невірно визначено суму податку до сплати за податковий (звітній) квартал в розмірі 119269,86 грн., хоча така сума становила 73356,76 грн.

Разом з тим, у зв'язку із самостійним виявленням вказаної помилки та з метою її виправлення, 20.02.2014 року на підставі ст. 50 ПК України ТОВ "САМОСС" подало уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, в якій зменшило суму задекларованого податку на 45913,10 грн.

При цьому єдиний податок, що підлягав сплаті за ІV квартал 2013 року позивачем було сплачено в належному розмірі ще 31.01.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зменшивши раніше задекларовану суму єдиного податку на суму 45913,10 грн. згідно з уточнюючою декларацією від 20.02.2014 року, ТОВ "САМОСС" повністю виконало свої грошові зобов'язання зі сплати цього податку за вищевказаний податковий (звітній) період 20 лютого 2014 року.

Крім того, згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У ході розгляду справи встановлено, що останнім днем для подачі декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року було 09 лютого 2014 року (40 календарних днів від 01.01.2014 року). Водночас цей день є вихідним (неділя). Відтак, з урахуванням положень п. 49.20 ст. 49 ПК України, останній день строку подання вищезазначеної податкової декларації переносився на операційний (банківський) день, що настає за вихідним, тобто на 10 лютого 2014 року.

Таким чином, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України останнім днем сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань є 20.02.2014 року, а отже висновок акту камеральної перевірки про наявність порушення товариством терміну сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з єдиному податку за ІV квартал 2013 року є безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач сплатив узгоджену суму грошових зобов'язань з єдиного податку за ІV квартал 2013 року ще 31.01.2014 року та не допустив порушення термінів їх сплати, визначених згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 295.3 ст. 295 ПК України. Відтак, правових підстав для притягнення його до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України немає.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.