Рішення

від 15.09.2014 по справі 179/778/14-ц

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/778/14-ц

провадження № 2/179/322/14

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Новік Д.І.

при секретарі - Кривошлик І.Ю.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Сипало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс - Агро» про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у квітні 2014 року звернулась до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідністю агрофірма «Олімпекс - Агро» про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,250 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222384000:01:001:0005, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 018187, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010412301734 від 11 жовтня 2004 року. Між нею та відповідачем 22 листопада 2005 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 5 років зі сплатою орендної плати за кожен календарний рік, який діяв з 24 листопада 2005 року до 12 березня 2012 року. На підставі взаємної згоди сторін щодо дострокового припинення дії договору оренди, шляхом його розірвання 12 березня 20012 року вона та відповідач підписали Угоду про розірвання договору оренди, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за № 122230004001781 та вони в підтвердження досягнутої згоди про дострокове припинення договору оренди 12 березня 2012 року підписали акт приймання-передачі спірної земельної ділянки, відповідно до якого відповідач повернув, а вона прийняла в натурі земельну ділянку розміром 5,250 га, яка належить їй та місцезнаходження якої було визначено відповідно до плану (схеми), який міститься в Державному акті на право власності на земельну ділянку. Повернення земельної ділянки з оренди здійснювалось за участю представника Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, при цьому на момент підписання акту приймання-передачі на земельній ділянці були відсутні будь-які посіви сільськогосподарських культур або незавершене виробництво (виконані сільськогосподарські роботи) які б належали відповідачу. Таким чином, з моменту підписання угоди про припинення договору оренди земельної ділянки 12 березня 2012 року та повернення за актом приймання-передачі земельної ділянки відповідач - ТОВ агрофірма «Олімпекс-Агро» втратив право користування цієї земельної ділянки. Незважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки між нею та відповідачем було припинено 12 березня 2012 року, відповідач у період з 20 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року самовільно, не маючи на це жодних підстав, посіяв на земельній ділянці кукурудзу. Такі обставини свідчать на порушення прав власника, якому було нанесено збитків у вигляді прямої майнової шкоди, яка згідно розрахунку, проведеного відповідно до законодавства, а саме до п. 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2007 року за № 963, становить 13 036 гривень 80 копійок, які вона просить суд стягнути на її користь, а також сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

В судове засіданні представник позивача - ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2013 року (а.с. 18-19, 20) з'явився позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити посилаючись на обставини та правові підстави, вказані в позовній заяві.

Представник відповідача - Сипало М.А., що діє на підставі довіреності від 28.04.2014 року (а.с. 30) в судове засідання з'явилась, позовні вимоги не визнала, до суду надала письмові заперечення (а.с. 36-40), просила в задоволені з підставі вказаних в запереченнях відмовити, посилаючись на те, що земельна ділянка відповідачем у вказаний період з 20 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року не використовувалась та представником самостійно проведено розрахунок спричинених збитків, в той час як відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок …» від 25 липня 2007 року за № 963 проводиться відповідними уповноваженими державними органами, а також відсутні підстави для визначення розміру шкоди, оскільки вчинення відповідачем правопорушення зафіксовано не було та до відповідальності він не6 притягувався. Крім того, представник відповідача - Кайнога Є.В., що діє на підставі довіреності від 28.04.2014 року (а.с. 31), будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання 15 вересня 2014 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак був присутнім в раніше проведених судових засіданнях та підтримував заперечення надані представником відповідача Сипало М.А.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та надані представниками докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16) на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,250 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222384000:01:001:0005, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 018187, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010412301734 від 11 жовтня 2004 року (а.с. 12).

Між позивачкою та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро» (а.с. 2829) 22 листопада 2005 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 5 років зі сплатою орендної плати за кожен календарний рік, який діяв з 24 листопада 2005 року до 12 березня 2012 року (а.с. 7-8).

На підставі взаємної згоди сторін щодо дострокового припинення дії договору оренди, шляхом його розірвання 12 березня 20012 року позивач та відповідач підписали Угоду про розірвання договору оренди, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за № 122230004001781 (а.с. 9) та сторони в підтвердження досягнутої згоди про дострокове припинення договору оренди 12 березня 2012 року підписали акт приймання-передачі спірної земельної ділянки, відповідно до якого відповідач повернув, а позивач прийняла в натурі земельну ділянку розміром 5,250 га, яка належить їй та місцезнаходження якої було визначено відповідно до плану (схеми), який міститься в Державному акті на право власності на земельну ділянку (а.с. 9).

Повернення земельної ділянки з оренди здійснювалось за участю представника Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, при цьому на момент підписання акту приймання-передачі на земельній ділянці були відсутні будь-які посіви сільськогосподарських культур або незавершене виробництво (виконані сільськогосподарські роботи) які б належали відповідачу.

Таким чином, з моменту підписання угоди про припинення договору оренди земельної ділянки 12 березня 2012 року та повернення за актом приймання-передачі земельної ділянки відповідач - ТОВ агрофірма «Олімпекс-Агро» втратив право користування цієї земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Незважаючи на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 12 березня 2012 року, відповідач самовільно у період з 20 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року, не маючи на це жодних правових підстав, посіяв на належній позивачу земельній ділянці кукурудзу.

Цей факт встановлено на підставі акту від 15 червня 2012 року (а.с. 14), складеного комісією у складі головного агронома Магдалинівського управління агропромислового розвитку Коваль О.М., землевпорядника Личківської сільської ради Живодьор Н.М., депутата сільської ради Халецького І.В. та представника ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» агрономом відділення Личкове Пасічник В.В.

Вказаний акт затверджено в.о. Личківського сільського голови Білан Т.П.

В акті вказано, що земельна ділянка № 436 площею 5,250 га. засіяна кукурудзою, зовнішні межові знаки, які ідентифікують земельну ділянку /визначають її зовнішні межі/, у зв'язку з проведенням сільськогосподарських робіт /посіву кукурудзи/ знищено і підлягають відновленню. Посіви, з пояснень ОСОБА_3, їй не належать, а належать ТОВ агрофірма «Олімпекс - Агро». На земельних ділянках, які межують з земельною ділянкою позивача також посіяна кукурудза.

Вказані обставини підтверджуються підписом в акті представника ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» Пасічник В.В.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За ст. ст. 317, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому право власності є непорушним, ніхто не бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Даний договір є двостороннім, він не стосується прав та обов'язків всіх власників земельних ділянок, а зобов'язує лише позивача і відповідача до виконання його умов, оскільки тільки вони є сторонами договору.

Згідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003р. № 963-1У, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування /оренду/ або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, в тому числі і за самовільне зайняття земельних ділянок;

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки проведено відповідно до п. 4 Методики, затвердженої Постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки складає 5,250 га (а.с. 13), середній дохід по Дніпропетровській області з 1 га. 776 грн., коефіцієнт функціонального використання земель 1, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель в 2012 року, згідно листа Державного агентства земельних ресурсів України від 12 січня 2012 року № 355/22/6-12 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» - 3,2. Після виконання арифметичних дій множення вказаних чисел, шкода заподіяна позивачу складає 13 036 гривень 80 копійок, відповідно до того, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки = площа самовільно зайнятої земельної ділянки Х середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3 Х коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 Х коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки. Так, 5,250 га Х 776 гривень з 1 гектара Х 1 Х 3,2 = 13 036 гривень 80 копійок.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також приймає до уваги і той факт, що земельна ділянка в період з 20 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року використовувалась самовільно саме відповідачем, оскільки вказані обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме актом обстеження земельної ділянки (а.с. 14), копіями з матеріалів цивільної справи № 179/893/13-ц, провадження № 2/179/379/13 позовних заяв ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, а саме стосовно використання ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» земельної ділянки позивачки в період з 20 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року і вказані в них обставини та пояснення представників сторін в судовому засіданні з цього приводу покладені в основу рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2013 року, яке набрало законної сили 09 грудня 2013 року (а.с. 61-63, 64-67, 68-69, 70-71, 80-84, 89-91) доказуванню не підлягають, відповідно до ст. 60 ЦПК України.

В той час як представниками відповідача в судовому засіданні зворотного наданням відповідних доказів не доведено і їх посилання на «Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства» затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України за № 132 від 25 лютого 2013 року є необґрунтованими, так як він прийнятий після виникнення спірних правовідносин, при цьому Методикою, затвердженою Постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963 виключного переліку осіб, які можуть здійснювати розрахунки спричиненої матеріальної шкоди не визначено, при цьому передбачено право особи (землевласника), права якої порушено на звернення до уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування і визначення розміру шкоди, при цьому землевласники, згідно даної Методики не позбавлені права на самостійне визначення спричиненої їм майнової шкоди, внаслідок самовільного зайняття їх земельної ділянки іншою особою.

Таким чином, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді справи, у їх сукупності та аналізуючи приведені норми законодавства щодо їх застосування до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог позивача щодо відшкодування на її користь внаслідок самовільного використання саме відповідачем належної їй земельної ділянки спричиненої майнової шкоди в розмірі 13 036 гривень 80 копійок.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

Згідно ст. 88 ЦПК України із відповідача стягнути на користь позивача понесені ним документально підтверджені судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 317, 321, 386, 626, 1166, 1172 ЦК України, ст. 211 Земельного Кодексу України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 58-61, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпєкс-Агро» (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Леніна, 10, код ЄДРПОУ 30195842) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - 13 036 гривень 80 копійок та сплачений судовий збір за подачу позову в розмірі 243 гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: суддя Д.І. Новік