Постанова

від 29.01.2007 по справі 26/406

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/406

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29.01.07 р.                                                                             Справа № 26/406

Постановлена у нарадчий кімнаті 29 січня 2007 р. о 14 год. 25 хв.    

По справі    №  26/406                                                                                           

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової  К.Г.

При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за  позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю “Маріупольська                       енергетична компанія”   (м. Маріуполь)

до відповідачів:    Жовтневої міжрайонної  Державної податкової інспекції у                           м. Маріуполі  (м. Маріуполь)

Головного управління Державного казначейства   України  у  Донецькій області   (м. Маріуполь)                  

про    стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за грудень 2005 р., січень, березень 2006 р.  у сумі 17447 грн.   

Товариство з обмеженою відповідальністю “Маріупольська енергетична компанія”   (м. Маріуполь) звернулось   до господарського суду Донецької області  з адміністративним позовом  до Жовтневої міжрайонної  Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (м. Маріуполь), далі за текстом “ДПІ”, та  Головного управління Державного казначейства   України  у  Донецькій області   (м. Маріуполь), далі за текстом “УДК”, про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за грудень 2005 р., січень, березень 2006 р.  у сумі 17447 грн.   

Позивач посилається на наступне.  

Позивачем були подані до ДПІ податкові декларації  з ПДВ за грудень 2005 р., січень, березень 2006 р. разом з якими були подані розрахунки бюджетного  відшкодування. Згідно цих документів, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” підлягало відшкодуванню на рахунок позивача  4291 грн., 3489 грн.. 9667 грн. відповідно у загальній сумі 17447 грн. В супереч вимог п.п. 7.7.5 -7.7.8 п. 7.7 ст. 7 зазначеного закону, ДПІ через 30 днів після подачі цих декларацій не направила до  органів казначейства висновки на відшкодування позивачу зазначених сум.  ДПІ були проведені перевірки за наслідками яких підтверджені зазначені суми, які підлягають відшкодуванню.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.

При проведенні позапланової перевірки  правильності заявлених до відшкодування сум ПДВ були направлені запити на проведення зустрічних перевірок  контрагентів позивача. Під час цих перевірок встановлено,  що по ланцюгу постачальників позивача є підприємство ПП „Нуменор”, яке знято з  податкового обліку 09.02.2006 р. за рішенням власника. Також були направлені запити на проведення зустрічних перевірок  ТОВ „Асткон”, філії № 2 „Металоцентр”, ТОВ  „Сав ВАТС” відповіді на які не отримані. Відповідно до п. 1.8 ст.1  Закону України “Про податок на додану вартість”, право на бюджетне відшкодування виникає  лише при надмірній сплаті суми податку до бюджету. При встановленні факту існування  в ланцюгу постачальників підприємств-посередників, знятих з податкового обліку платників податків неможливо встановити надмірну сплату ПДВ до бюджету.

УДК проти позову заперечує посилаючись на наступне.

Згідно п. 4 сумісного наказу ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001 р., органи Державного казначейства України здійснюють відшкодування ПДВ за висновками податкових органів або за рішенням суду. УДК не порушувало прав позивача на відшкодування заявленої у позові суми. Органи Державного казначейства  не проводять перевірок правильності заявленої до відшкодування суми ПДВ, а необхідні висновки з даного приводу складають податкові органи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Маріупольська енергетична компанія”   (м. Маріуполь) є суб'єктом підприємницької діяльності, ЕДРПОУ 24654953, зареєстровано  виконкомом Маріупольської  міської ради Донецької області про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 07.02.1997 р. за № 1274 120 0000 004369.

Згідно податкової  декларації з ПДВ, далі за текстом “декларація”, за                        грудень 2005 р.  (подана до ДПІ 20.01.06 р. про що свідчить відповідна відмітка ДПІ),  сума ПДВ має від'ємне значення і складає 15668  грн.,  сума що підлягає відшкодуванню складає 4291 грн., сума податкового кредиту попереднього звітного періоду складає 4350 грн., сума сплаченого у попередньому звітному періоді ПДВ складає 4291 грн. Згідно декларації позивача за листопад 2005 р. сума ПДВ має від'ємне значення  та складає 4373 грн.

ДПІ в Жовтневому районі м. Маріуполя було проведено позапланову документальну перевірку за наслідками якої складено довідку  від 09.03.2006 р.                    № 368/23-711-4/24654953 “Про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Маріупольська енергетична компанія” (код ЄДРПОУ 246549505810) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р.”. Перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 р. – 4291 грн., порушень не встановлено.

Згідно податкової  декларації з ПДВ  за   січень 2006 р.  (подана до ДПІ                  18.02.06 р. про що свідчить відповідна відмітка ДПІ),  сума ПДВ має від'ємне значення і складає 177 грн.,  сума що підлягає відшкодуванню складає 3489 грн., сума податкового кредиту попереднього звітного періоду складає 15668 грн., сума сплаченого у попередньому звітному періоді ПДВ складає 3489 грн. Згідно декларації позивача за грудень 2005 р. сума ПДВ має від'ємне значення  та складає 15668  грн.

ДПІ в Жовтневому районі м. Маріуполя було проведено позапланову документальну перевірку за наслідками якої складено довідку  від 11.04.2006 р.                    № 576/23-711-1/24654953 “Про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Маріупольська енергетична компанія” (код ЄДРПОУ 246549505810) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.01.2006 р. по 31.01.2006 р.”. Перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування за січень 2006 р. – 3489 грн., порушень не встановлено.

Згідно податкової  декларації з ПДВ  за   березень  2006 р.  (подана до ДПІ                  20.04.06 р. про що свідчить відповідна відмітка ДПІ),  сума ПДВ має позитивне значення і складає 3563 грн.,  сума що підлягає відшкодуванню складає 9667  грн., сума податкового кредиту попереднього звітного періоду складає 10036 грн., сума сплаченого у попередньому звітному періоді ПДВ складає 9667  грн. Згідно декларації позивача за лютий  2006 р. сума ПДВ має від'ємне значення  та складає 10036 грн.

ДПІ в Жовтневому районі м. Маріуполя було проведено позапланову документальну перевірку за наслідками якої складено довідку  від 20.06.2006 р.                    № 929/23-711-2/24654953 “Про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Маріупольська енергетична компанія” (код ЄДРПОУ 246549505810) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.03.2006 р. по 31.03.2006 р.”. Перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування за березень 2006 р. – 9667 грн., яка може бути відшкодована після встановлення факту надмірної сплати, порушень не встановлено.

Правомірність визначення сум, які підлягають відшкодуванню по наведеним деклараціям підтверджені доданими до матеріалів справи податковими накладними, ПДВ по яким включений до податкового кредиту, платіжними документами, які підтверджують сплату позивачем  ПДВ у ціні товару продавцям товару, реєстрами податкових накладних.

Відмовляючи у наданні висновку на відшкодування позивачу зазначених сум ДПІ посилається на наступне. Під час перевірки було встановлено, що позивач придбав комплектуючі до залізничних вагонів-цистерн у ТОВ „Аква Сервіс”. Це підприємство є посередником та придбало цю продукцію у  ТОВ „Інфра Донецьк”, яке також є посередником продукції  та придбало товар у ПП „Нуменор”. Згідно відповіді ДПІ у  Куйбишевському районі м. Донецька ПП „Нуменор” знято з податкового обліку 09.02.2006 р. за рішенням власника. Таким чином, при проведенні перевірки підтвердження сум ПДВ по ланцюгу встановлено, що у ланцюгу постачальників є ліквідоване підприємство.  Також  для підтвердження  сум ПДВ по ланцюгу були направлені запити до ДПІ у Київському районіі м. Донецька  на проведення зустрічної перевірки ТОВ „Асткон” з  взаємовідносин з  ТОВ „Аква-Сервіс” та до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва для проведення зустрічної перевірки  Філії № 2 „Метало центр” „Сав ВАТС” ТОВ СавВАТС” з питань взаємовідносин з ТОВ „Аква Сервіс”. Відповіді на ці запити не отримані. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” право на бюджетне відшкодування виникає лише при встановлені факту надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Дане посилання не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Статтею  19  Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.8. ст.. 1 Закону України Про податок на додану вартість”, бюджетним відшкодуванням вважається - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість”, у редакції Закону  України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, передбачено наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.пп 7.7.1)

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п.7.7.2)  

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. (п.п. 7.7.4)

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.(п.п. 7.7.5.)

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.(п.п. 7.7.6.)

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.(п.п. 7.7.7.).

П.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 також встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до  п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит Згідно з п. 7.5. ст.. 7  вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” також встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). (п.п. 7.2.3.)

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.(п.п. 7.2.6.)

П. 1.3. ст.. 1 також визначено, що платником податку вважається  особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2  ст.. 2, платником податку є:

будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. П.п. 2.3 встановлені випадки у яких особа зобов'язана зареєструватися у якості платника ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. ст.. 4  Закону України “Про податок на додану вартість”,  база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. а) п.п 10.1. ст.. 10  цього закону, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є  платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Таким чином,  Законом України “Про податок на додану вартість”, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця  товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність  на платника податку – покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) об'єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку платником податку – продавцем товарів (послуг).

До податкового кредиту звітного періоду  відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав ці товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом  України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.  Ст.. 7 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку  до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у ДПІ були відсутні підстави для ненадання висновку щодо відшкодування заявленої у позові суми бюджетного відшкодування.

В супереч вимогам п.п. 7.7.5 та п.п. 7.7.6 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ДПІ не прийняла рішення за наслідками перевірки яким зменшила суму бюджетного відшкодування та не направила до органів Державного казначейства України висновок на відшкодування позивачу заявлених у позові сум.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення  з коштів Державного бюджету України з рахунку відкритого на ім'я  Головного управління Державного казначейства   України  у  Донецькій області   бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за грудень 2005 р. у сумі  4291 грн., січень 2006 р. у сумі 3489 грн., березень 2006 р.  у сумі 9667 грн. у загальній сумі 17447 грн. підлягають  задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, на користь позивача підлягають стягненню з коштів Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 174 грн. 47 коп.

Враховуючи викладене та,  керуючись 19, 67 Конституції України, Законами України “Про податок на додану вартість”,  

ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями   Кодексу адміністративного судочинства, суд, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України рахунку відкритого на ім'я  Головного управління Державного казначейства   України  у  Донецькій області (м. Донецьк)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маріупольська енергетична компанія”   (м. Маріуполь)  бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за грудень 2005 р. у сумі  4291 грн., січень 2006 р. у сумі 3489 грн., березень 2006 р.  у сумі 9667 грн. у загальній сумі 17447 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маріупольська енергетична компанія”   (м. Маріуполь)    витрати по сплаті судового збору  у сумі  174 грн. 47 коп.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано  05 лютого 2007 р.

Суддя                                                                                              Наумова  К Г.