Постанова

від 16.06.2014 по справі 804/4772/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р. Справа № 804/4772/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі - судді Неклеса О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗІС» про припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів (далі - ДПІ у Жовтневому районі, позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗІС» (далі - ТОВ «БАЗІС», відповідач), в якій просить припинити юридичну особу - ТОВ «БАЗІС».

В обґрунтування позову ДПІ у Жовтневому районі зазначила, що ТОВ «БАЗІС» перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі як платник податків та інших обов'язкових платежів, проте згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою: вул. Шевченка, буд. 9, кв. 26, м. Дніпропетровськ, що є підставою для припинення юридичної особи.

Частиною 11 статті 35 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що особа повідомлена належним чином. Відповідач не надав до суду заперечень проти позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд доходить висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «БАЗІС» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 07.02.2008 р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, взяте на облік платників податків в органах державної податкової служби.

Положеннями п. 45.2. ст. 45 ПК України встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «БАЗІС» (ідентифікаційний код 35738156), з якого вбачається, що 15.03.2013 р. державним реєстратором Подольською Н.Р. внесено інформацію за № 12241430009041323 щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Відповідно п. 20.1.37 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 67.2 статті 67 ПК України, контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Звернення суб'єкта владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що звернення контролюючих органів з позовами, що передбачені, зокрема, нормами пункту 67.2 статті 67 ПК України, повинно відповідати покладеним на податкові органи функціям.

Положеннями підпункту 19-1.1.1 ст. 19-1 ПК України закріплено, що контролюючі органи виконують такі функції: зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

У відповідності до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 ПК України. До таких способів належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

А отже, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами пункту 67.2 статті 67 ПК України, повинно бути зумовлено виконанням цими органами функцій щодо податкового контролю.

Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення контролюючого органу із позовом на підставі норм пункту 67.2 статті ПК України повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежним визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.

Підстави припинення юридичної особи передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

З цього приводу суд зазначає, що вказана вище норма не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, разом з тим, зазначає, що подання такого позову контролюючим повинно бути обумовлено виконанням покладеного на нього обов'язку.

Із положень ст. 20, ст. 21, ст. 67 ПК України випливає, що контролюючі мають право звертатися до суду з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих випадках, коли звернення до суду із позовом зумовлено необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Таким чином, суд вважає, що припинення юридичної особи є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушення податкового законодавства або його припинення, а не засобом забезпечення обліку платника податків. Контролюючі органи вправі звертатися з вимогою про припинення юридичної особи у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до контролюючих органів податкових декларацій та інших документів фінансової звітності, згідно із вимогами законодавства.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у рішенні від 16.10.2012 р. по справі № 21-281а12 за позовом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до Управління державної реєстрації Донецької міської ради, державного реєстратора Кагарлицької РДА в Київській області Лавренюк Лесі Петрівни, треті особи - ТОВ «Торговий дім «Агроресурси», Кагарлицька ОДПІ в Київській області, про визнання дій протиправними, визнання запису неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд також дійшов висновку, що наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням не є свідченням провадження платником податків діяльності, спрямованої на ухилення від оподаткування, а відтак не може бути матеріально-правовою підставою заявленої податковим органом вимоги щодо припинення юридичної особи ТОВ «БАЗІС».

За таких обставин, суд зазначає, що посилання позивача на наявність у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, як на підставу для припинення юридичної особи відповідача, є безпідставними.

Поряд з цим, представником позивача на вимогу надано довідку № 110 від 21.05.2014 р., з якої вбачається, що остання податкова звітність ТОВ «БАЗІС» була надана 19.02.2014 р. - за 2013 р. з податку на прибуток, тобто річний строк для подання звітності не був порушений.

Таким чином, контролюючим органом не доведено того, що відповідач здійснював діяльність з порушенням вимог податкового законодавства, а відсутність суб'єкта господарювання за місцем реєстрації (на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог) не є беззаперечним доказом провадження таким суб'єктом діяльності з порушенням законодавства у сфері оподаткування.

Отже, навні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач - ТОВ «БАЗІС» здійснює підприємницьку діяльність, що відповідає меті створення суб'єкта господарювання, надає податкову звітність, заборгованості перед бюджетами не має, що підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 11.02.2014 р. та довідкою № 110 від 21.05.2014 р. про подання відповідачем останньої податкової звітності за 2013 р. 19.02.2014 р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем належних доказів в обґрунтування позову суду не надано.

У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи, що позивачем не надано до суду належних доказів в обґрунтування своєї правової позиції, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та припинення юридичної особи - ТОВ «БАЗІС».

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 183 2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя О.М. Неклеса