Ухвала

від 25.09.2014 по справі 826/9539/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9539/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Симиренківські сади" про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість в сумі 229 905 грн., яка виникла на підставі акту перевірки № 57/26-57-22-04-09/6324242229 від 02 серпня 2013 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002022204 від 26 листопада 2013 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 229 905 грн.

У зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу на адресу боржника було надіслано податкову вимогу за №1525-25 від 03.06.2014 року на суму 228 386,53 грн., яка була отримана відповідачем 10.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Відповідно до п.п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням № 108/26-57-25-01-10 від 04.06.2014 року позивачем вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Симиренківські Сади".

Позивачем надіслано лист про виділення майна у податкову заставу від 04.06.2014 року №6059/10/26-57-25-01-31.

До матеріалів справи позивачем надано лист на запит відповідача №6059/10/26-57-25-01-31 від 04.06.2014 року, яким повідомлено про відсутність майна у ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Симиренківські Сади" (код за ЄДРПОУ 32424229).

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається виключно на п.п. 20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми Податкового кодексу України слідує, що законодавець чітко встановив підстави для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку, а саме: 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг; 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу; 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

При цьому мова йде про відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що податкова вимога була надіслана контролюючим органом засобами поштового зв'язку на адресу платника податків 03.06.2014 року.

Відтак, останній календарний день 60-денного строку припадає на 04.08.2014 року, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.