Ухвала

від 18.09.2014 по справі 826/15877/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15877/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочнік" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2013 року № 6826552201 та № 672552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 15 квітня 2013 року по 03 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт № 574/22-4/37202012 від 10 червня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність у Україні», пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 19 095 860,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 13 485 397,00 грн.

На підставі Акту перевірки, 01 липня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 6826552201 за платежем податок на прибуток на загальну суму 28 643 790,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 9 547 930,00 грн. та № 6726552201 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20 228 096,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 6 742 699,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 33.3 ст. 33 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

В силу абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, якщо податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, то покупець має право включити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту тільки за умови подання разом з декларацією за відповідний звітний період заяви із скаргою на постачальника, при цьому відповідна заява зі скаргою на постачальника подається з податковою декларацією у тому звітному періоді у якому платник включив суму податку на додану вартість за відповідними накладними до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (Продавець) та ТОВ "Молочнік" (Покупець) укладено Договір купівлі продажу №09-01-12 від 09 січня 2012 року.

Згідно Специфікацій до вищевказаного Договору за № 1 від 25 січня 2012 року, № 2 від 05 жовтня 2012 року, № 3 від 09 жовтня 2012 року, № 4 від 15 жовтня 2012 року, предметом Договору є товар - нерафінована соняшникова олія.

Так, на підтвердження факту реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано копії специфікацій та додаткову угоду, видаткові та видаткові накладні, акти приймання - передачі товару.

Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 Договору № 09-01-12 від 09 січня 2012 року та складених до нього специфікацій, умовами поставки є EXW - термінал ТОВ "Евері" м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117; термін поставки: 656,800 тон - до 31 березня 2012 року та 10566, 960 тон - до 30 листопада 2012 року; в актах приймання - передачі, місцем приймання - передачі товару зазначено термінал ТОВ "Евері" м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Згідно Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, поставка на умовах EXW (Франко завод) свідчить про те, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують факт здійснення ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" передачі товару позивачу, а саме: олії соняшникової нерафінованої за договором № 09-01-12 від 09 січня 2012 року на терміналі ТОВ "Евері" з якого в подальшому позивач мав можливість здійснити подальше транспортування даного товару.

Крім того, позивачем надано банківські виписки по особовим рахункам ТОВ "Молочнік" на підтвердження проведення оплати за Договором з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" № 09-01-12 від 09 січня 2012 року.

Судом встановлено, що реалізація ТОВ "Молочнік" товару, отриманого від ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", здійснювалася на експорт за договорами комісії, укладеними з комісіонером ТОВ "ЮГЕКОТОП" № 0901К від 09 січня 2012 року та № 2008К від 20 серпня 2012 року, предметом яких є здійснення ТОВ "ЮГЕКТОП" від власного імені та за рахунок позивача за обумовлену винагороду однієї чи декількох зовнішньо економічних угод.

Так, пунктами 2.2 вищезазначених Договорів (які є аналогічними) встановлено, що при оформленні вантажно-митної декларації в якості відправника зазначається ТОВ "ЮГЕКТОП", та в якості особи відповідальної за фінансове врегулювання - ТОВ "Молочнік".

Як вбачається з додатків до Договорів № 0901К від 09 січня 2012 року та № 2008К від 20 серпня 2012 року, товар надається на умовах EXW (Франко завод) в ємкостях ТОВ "Еворі" для подальшої реалізації на експорт на умовах FOB - порт Миколаїв, Україна.

Судом встановлено, факт передачі від позивача до ТОВ "ЮГЕКТОП" товару для реалізації на експорт, а саме: олії соняшникової нерафінованої, підтверджується, актами приймання товару за якістю та кількістю.

Так, на виконання укладених із ТОВ "Молочнік" договорів комісії № 0901К від 09 січня 2012 року та №2008К від 20 серпня 2012 року, ТОВ "ЮГЕКОТОП" укладено зовнішньоекономічні контракти на поставку товарів (олія соняшникова нерафінована врожаю 2011 року) з Orexim Limited (71 Brunswick str., Edinburgh, EH75HS United Kingdom), копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт здійснення реалізації отриманого товару за зовнішньоекономічними контрактами, здійснення його митного оформлення та перерахування отриманих коштів позивачу підтверджується звітами комісіонера по валюті та вантажно-митними деклараціями, де в графі 9 в якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено ТОВ "Молочнік".

Тобто, вищевказані документи підтверджується факт подальшої передачі отриманого від ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" на терміналі ТОВ "Евері" товару, а саме: олії соняшникової нерафінованої, безпосередньо з зазначеного терміналу ТОВ "ЮГЕКТОП" для подальшої реалізації від власного імені та за рахунок позивача за зовнішньоекономічними контрактами та факт здійснення відповідної реалізації.

Крім того, позивачем надано банківські виписки по особовим рахункам ТОВ "Молочнік" на підтвердження проведення оплати за правочинами з ТОВ "ЮГЕКТОП" № 0901К від 09 січня 2012 року та № 2008К від 20 серпня 2012 року та звіти комісіонера по валюті за вищевказаними договорами.

Відповідачем у свою чергу не надано доказів, що ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених з контрагентами угод.

Крім того, відповідачем взято до уваги матеріали Актів перевірки податковими органами контрагентів позивача, однак в даному випадку належним доказом може бути виключно вирок суду щодо даних юридичних осіб.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість у період господарських правовідносин з ТОВ "Молочнік".

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між придбанням товару у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" та його подальшою реалізацією ТОВ "ЮГЕКТОП" з метою отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження податку на прибуток, оскільки позивачем доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентами у період, що перевірявся.

Також, судом встановлено, що до складу податкового кредиту за листопад місяць 2012 року позивачем включено ПДВ за податковими накладними № 12774 від 28 вересня 2012 року виписаної ТОВ " Лідер-Продукт" та №558 від 30 вересня 2012 року, виписаної ТОВ "Молочний Торговий Союз", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, разом з декларацією з податку на додану вартість за листопад 2012 року, позивачем було подано Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» з скаргою на ТОВ "Лідер-Продукт" та ТОВ "Молочний Торговий Союз" щодо порушення ними порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: невнесення зазначених податкових накладних до ЄРПН.

Вищенаведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками №5 та № 8 до неї, скаргами контрагентів - продавців ТОВ "Лідер-Продукт" та ТОВ "Молочний Торговий Союз".

Враховуючи те, що позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість за листопад 2012 року було подано Додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» з скаргою на ТОВ "Лідер-Продукт" та ТОВ "Молочний Торговий Союз" щодо порушення ними порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у позивача були наявні правові підстави для включення до податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними № 12774 від 28 вересня 2012 року, виписаною ТОВ " Лідер-Продукт" та №558 від 30 вересня 2012 року, виписаною ТОВ "Молочний Торговий Союз".

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами та задоволення позовних вимог ТОВ "Молочнік".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Натомість, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність своїх дій та рішень.

Водночас, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 19.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.