Постанова

від 26.09.2014 по справі 826/11379/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2014 року 14:00 № 826/11379/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості з Державного бюджету України з відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Аскоп-Україна») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач 1, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач 2, ГУ ДКС України у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1 219 069,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» № 0000431530 від 22.07.2014р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 100 632,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 316,00 грн., стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 219 069,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм податкового законодавства безпідставно не підтверджено заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму ПДВ, оскільки фактична оплата позивачем податку на додану вартість до бюджету в сумі, що перевищує заявлену до відшкодування суму ПДВ, підтверджується відповідними митними деклараціями та платіжними дорученнями.

Висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних даних, оскільки доводи податкового органу ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для непідтвердження позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у його задоволенні, вважаючи оскаржуване рішення обґрунтованим та таким, що винесене у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідач 2 не прибув в судове засідання, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Подав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що у даному випадку, Головне управління несе відповідальність за своїми зобов'язаннями та ніяких порушень прав та законних інтересів позивача не допускало, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Аскоп-Україна» зареєстроване у 2000 році в Дніпровській районній в м. Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 17.04.2011 року №10671050001001430. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30579869.

ТОВ «Аскоп-Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.04.2000 року за № 04335 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав 20.05.2014 року до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, якій присвоєний реєстраційний номер № 9028727602 від 20.05.2014 року.

В рядку 23.1 даної податкової декларації ТОВ «Аскоп-Україна» заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1 219 569,00 грн.

Разом з податковою декларацією ТОВ «Аскоп-Україна» відповідно до вимог п.200.7, п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Дніпровського району ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.06.2014 року № 1170, направлення від 23.06.2014 року № 934 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Аскоп-Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника в банку у сумі 1 219 569 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за квітень 2014 року (вх. № 9028727602 від 20.05.2014 року).

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2014 року № 3799/26-53-15-01/30579869.

З акту вбачається, що позивачем до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року та додатками, в якій сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларована на рахунок платника в банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди (березень 2014 року) та складає 1 219 569,00 грн.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.2, ст. 198, п.200.1, п. 200.4, п. 200.14 ст.200, п.201.6, ст. 201 розділу V Податкового кодексу України підприємством завищено суму податкового кредиту в розмірі 101 132 грн. за березень 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ заявленої до відшкодування на рахунок платника в банку по декларації за квітень 2014 року на 101 132 грн.

На підставі викладених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 року №0000431530, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 101 132 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 566,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а суму бюджетного відшкодування, заявлену ним з ПДВ, вважає заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З акту вбачається, що в ході проведення перевірки відповідачем встановлено постачальників - суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит та здійснюють операції з позивачем, а саме: ТОВ «Нексус-Україна» (код ЄДРПОУ 37464659), ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» (код ЄДРПОУ 20757277), ТОВ «Титан Ексім» (код ЄДРПОУ 37325010), ТОВ «Берта-Грейн» (код ЄДРПОУ 37698194).

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності, а саме завищення податкового кредиту за березень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 101 132,22 грн. по здійсненню господарських операцій з вище зазначеними контрагентами.

Відповідач вказує на те, що позивачем завищено суму податкового кредиту за березень 2014 року на суму ПДВ 21 914,67 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Нексус-Україна» (код ЄДРПОУ 37464659). Такий висновок зроблено у зв'язку з отриманням акту ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 26.05.2014 року № 151/21-03-22-06/37464659 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нексус-Україна» (код ЄДРПОУ 37464659) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за березень, квітень 2014 року.

Як видно з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ТОВ «Нексус-Україна» ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорі купівлі-продажу №24/03/14 від 24.03.2014 року, відповідно до умов якого ТОВ «Нексус-Україна» зобов'язується передати в установлені даним договором строки сою врожаю 2013 року у власність ТОВ «Аскоп-Україна», а ТОВ «Аскоп-Україна» зобов'язується прийняти даний товар та сплати за нього кошти.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, постачальником виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, виставлені рахунки-фактури, акти виконаних робіт.

На виконання умов договору купівлі-продажу сої ТОВ «Нексус-Україна» у березні 2014 року поставлено ТОВ «Аскоп-Україна» сою в кількості 23,480 тон на суму 131 488,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в розмірі 21 914,67 грн., що підтверджуються видатковою накладною № РН-0000001 від 31.03.2014 року, товарно-транспортною накладною серії ПЗО № 009087 від 29.03.2014 року та податковою накладною № 1 від 31.03.2014 року.

Вартість вказаного товару була оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 247 від 01.04.2014 року.

Відповідно до умов п. 3.1 зазначеного Договору приймання-передача сої здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INCOTERMS 2000). Поставка сої здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник товару ТОВ «Аскоп-Україна», одержувач товару - ПАТ «Херсонський КХП» в квоту ПП «Блок Баг Сістемс» для ТОВ «Аскоп-Україна».

При цьому, між ТОВ «Аскоп-Україна» та ПП «Блок Баг Сістемс» укладений договір № 696/09/13 від 05.09.2013 року на надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого ПП «Блок Баг Сістемс» взяло на себе зобов'язання по наданню комплексу послуг з організації виконання робіт про прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванні товарного насіння сої. Надання зазначених послуг здійснюється з використанням перевантажувальних потужностей ПАТ «Херсонський КХП», що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 для приймання, зберігання і відвантаження на судна зерна в Херсонському морському торгівельному порту.

Згідно з пунктом 2 Договору купівлі-продажу передбачені якісні показники товару.

При прийманні товару ПАТ «Херсонський КХП» здійснював зважування доставленого товару по кожному транспортному засобу окремо, встановлював у власній лабораторії його кількісні та якісні показники та визначав залікову вагу такого товару, що підтверджується відповідними актами приймання сільгосппродукції.

Разом з тим, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем взято за основу акт ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 26.05.2014 року № 151/21-03-22-06/37464659 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нексус-Україна» (код ЄДРПОУ 37464659) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за березень, квітень 2014 року.

Відповідно до акту та пояснень відповідача, зустрічну звірку ТОВ «Нексус-Україна» провести було неможливо у зв'язку з тим, що підприємство станом на 26.05.2014 року згідно інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Взявши до уваги акт ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 26.05.2014 року № 151/21-03-22-06/37464659, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Нексус-Україна» за податковою адресою та як наслідок відсутністю підтверджуючих первинних документів щодо взаємовідносин із контрагентами, податковим органом зроблено висновок про те, що між позивачем та контрагентом здійснювались операції, не обумовлені економічними причинами, тобто цілями ділового характеру.

Однак, досліджуючи зазначений акт, суд зазначає, що перевірку обставин здійснення господарських операцій ТОВ «Нексус-Україна» з його контрагентами податковим органом у порядку, передбаченому Податковим кодексом України фактично не здійснено, бухгалтерські та податкові документи ТОВ «Нексус-Україна» не досліджувались, а тому суд критично ставиться до таких тверджень відповідача.

Крім того, відповідач стверджує про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 77195,02 грн., згідно податкової накладної виписаної ТОВ «Берта-Грейн» (код ЄДРПОУ 37698194) у зв'язку з отриманням акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 19.06.2014 року №94/14-4-22-02/37698194 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берта-Грейн» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Аскоп-Україна» та ТОВ «Берта-Грейн» був укладений договір купівлі-продажу №27/02/14 від 27.02.2014 року, відповідно до умов якого ТОВ «Берта-Грейн» зобов'язується передати в установлені даним договором строки сою врожаю 2013 року у власність ТОВ «Аскоп-Україна», а ТОВ «Аскоп-Україна» зобов'язується прийняти даний товар та сплатити за нього кошти.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, постачальником виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, виставлені рахунки-фактури, акти виконаних робіт.

На виконання умов договору купівлі-продажу сої ТОВ «Берта-Грейн» у березні 2014 року поставлено ТОВ «Аскоп-Україна» сою в кількості 91,569 тон на суму 463 170,06 грн., в тому числі податку на додану вартість в розмірі 77 195,02 грн., що підтверджується видатковими накладними № 21 від 21.03.2014 року, № 22 від 21.03.2014 року, № 23 від 23.03.2014 року та товарно-транспортними накладними № 112635 від 20.03.2014 року, № 112649 від 20.03.2014 року, № 112641 від 22.03.2014 року.

Також ТОВ «Берта-Грейн» виписано позивачу податкові накладні № 27 від 21.03.2014 року на суму ПДВ 24 341,71 грн., № 28 від 21.03.2014 року на суму ПДВ 26 950,17 грн. та № 29 від 23.03.2014 року на суму 25 903,15 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 224 від 25.03.2014 року.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору, приймання-передача сої здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INCOTERMS 2000). Поставка сої здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник товару ТОВ «Аскоп-Україна», одержувач товару - ПАТ «Херсонський КХП» в квоту ПП «Блок Баг Сістемс» для ТОВ «Аскоп-Україна».

При цьому, як уже встановлено судом, між ТОВ «Аскоп-Україна» та ПП «Блок Баг Сістемс» укладений договір № 696/09/13 від 05.09.2013 року на надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого ПП «Блок Баг Сістемс» взяло на себе зобов'язання по наданню комплексу послуг з організації виконання робіт по прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванні товарного насіння сої. Надання зазначених послуг здійснюється з використанням перевантажувальних потужностей ПАТ «Херсонський КХП», що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 для приймання, зберігання і відвантаження на судна зерна в Херсонському морському торгівельному порту.

Згідно з пунктом 2 Договору купівлі-продажу передбачені якісні показники товару.

При прийманні товару ПАТ «Херсонський КХП» здійснював зважування доставленого товару по кожному транспортному засобу окремо, встановлював у власній лабораторії його кількісні та якісні показники та визначав залікову вагу такого товару, що підтверджується відповідними актами приймання сільгосппродукції.

При проведенні перевірки відповідачем 1 отримано акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 19.06.2014 року №94/14-4-22-02/37698194 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берта-Грейн» (код ЄДРПОУ 37698194) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2014 року.

В той час, до матеріалів справи відповідачем 1 не додано вказаного акту, що унеможливлює встановити обставини, які послужили такому висновку відповідача 1.

В матеріалах справи наявний лише лист відповідача від 02.06.2014 року №1211/7/26-53-15-01, адресований ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів про проведення зустрічної звірки.

На вказаний лист ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів надало відповідь, в якому повідомилено, що станом на 10.06.2014 року ТОВ «Берта-Грейн» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, однак інформації щодо декларування ТОВ «Берта-Грейн» сум ПДВ за перевіряємий період повідомлено не було.

На підтвердження реальності операцій з придбаним у зазначених контрагентів товаром, позивачем подано суду первинні документи по його подальшій реалізації.

Зокрема, надано копію зовнішньоекономічного контракту № 1/13 від 04.01.2013 року, укладеного з Компанією «Glarn Invest LLP» (Великобританія), умовами якого передбачено поставку сої для промислової переробки та додаткові угоди до нього; копію інвойсу № 1/13-14-1 від 06.05.2014 року; копії платіжних виписок від 14.05.2014 року та від 16.05.2014 року, з яких вбачається надходження на рахунок коштів в іноземній валюті; копію митної декларації № 508040000/2014/001473 від 12.05.2014 року.

Окрім цього, відповідач зазначив, що під час перевірки встановлено, що ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» (код ЄДРПОУ 20757277) не включено суму податку на додану вартість у розмірі 1 122,53 грн. до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року, в той час, як позивачем віднесено вказану суму до складу податкового кредиту за березень 2014 року.

Разом з тим, судом встановлено, що між ТОВ «Аскоп-Україна» та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Далі ЛТД» укладений договір зберігання № 13/01-031 від 01.01.2013 року, згідно умов якого ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» надає послуги по зберіганню продуктів глибокої заморозки, що потребують спеціальних режимів зберігання, передані йому ТОВ «Аскоп-Україна» та зобов'язується повернути даний товар в цілості.

На виконання умов даного договору ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» в березні 2014 року були надані позивачу послуги з приймання товару, сортування товару, відвантаження товару, з ведення обліку товарів на складі, з оренди складів-холодильних сховищ на загальну суму 6 735,15 грн., в тому числі, податку на додану вартість в розмірі 1 122,53 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13/03/14 від 13.03.2014 року.

Вартість вказаних послуг була оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 244 від 27.03.2014 року.

Підприємством ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» виписані позивачу податкові накладні № 54202 від 13.03.2014 року на суму ПДВ 713,00 грн., № 54203 від 13.03.2014 року на суму ПДВ 189,84 грн., № 54204 від 13.03.2014 року на суму 219,69 грн.

За результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» та на підставі податкових накладних, виданих ним, ТОВ «Аскоп-Україна» віднесено до податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Суд зазначає, що твердження відповідача про безпідставність віднесення позивачем вказаних сум до податкового кредиту жодним чином не підтверджені документально, у письмових запереченнях відповідача зазначено лише про невключення ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» сум ПДВ до податкових зобов'язань, однак на підтвердження таких відомостей не надано відповідних доказів.

Також, відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту за березень 2014 року суму ПДВ - 400,00 грн. по здійсненню господарських операцій з ТОВ «Титан Ексім» (код ЄДРПОУ 37325010).

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Аскоп-Україна» (Замовник) та ТОВ «Титан Ексим»(Експедитор) укладено договір № 13/77 від 10.09.2013 року на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору, Експедитор зобов'язується забезпечити транспортно-експедиційне обслуговування вантажів Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за встановленою платою. Вид послуги Експедитора: організація перевезення вантажів Замовника.

Згідно ч.І ст. 932 Цивільного кодексу України Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

На виконання умов даного договору ТОВ «Аскоп-Україна» надано ТОВ «Титан Ексим» заявку на транспортно-експедиційне обслуговування, яку прийнято Експедитором та виконано, що підтверджується заявкою № П-27/3-1 від 27.03.2014 року, товарно-транспортною накладною № 189 від 28.03.2014 року, видатковою накладною на товар № 22 від 28.03.2014 року, рахунком-фактурою № 2019093 від 28.03.2014 року, актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 2019093 від 28.03.2014 року.

Вартість вказаних послуг була оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 432 від 12.05.2014 року на суму 2400 грн.

Підприємством виписана позивачу податкова накладна № 166 від 31.03.2014 року, на підставі якої ТОВ «Аскоп-Україна» віднесло до податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за березень 2014 року в розмірі 400,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Титан Ексим» (код ЄДРПОУ 37325010), а також суму ПДВ - 500,00 грн. по здійсненню господарських операцій із СПД ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), оскільки останніми не задекларовано дані суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Разом з тим, відповідач на підтвердження зазначеного не надано суду відповідних належних доказів, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність вказаних тверджень. В той час, позивачем надані всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.200.1., 200.2., 200.3. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1. ст.200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1., п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно з п.203.1. ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, сума ПДВ, вказана у податковій накладній, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі у місяці, наступному за місяцем її виписки (але не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту їх виписки), відображається у складі податкового кредиту платника податку - покупця товарів/послуг у звітному періоді виписки такої податкової накладної.

Законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, актів прийняття-передачі, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунки-фактури, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача.

Податкові накладні відповідають вимогам встановлених чинним законодавством до первинних документів, всі податкові накладні, видані контрагентами, зареєстровані ними в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягами із зазначеного Реєстру від 31.07.2014 року та не заперечується відповідачем (п. 3.13 акту перевірки), а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем 1, відтак мали право на складання податкових накладних, а ТОВ «Аскоп-Україна» мало право на віднесення до податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно матеріалів справи, підприємства ТОВ «Нексус-Україна», ТОВ «Берта-Грейн» та ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» задекларували свої податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Аскоп-Україна», що підтверджується копіями декларацій з ПДВ та додатків №5 до них зазначених підприємств за березень 2014 року та копіями квитанцій про відправку їх на адресу податкових органів.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що податковий орган зробив безпідставний висновок про відсутність декларування зазначеними підприємствами своїх зобов'язань з ПДВ та протиправно зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму в розмірі 100 632,00 грн.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року у справі № К/9991/74156/12.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини, суд приходить до висновку про помилковість зазначених в акті перевірки висновків відповідача та, як наслідок, протиправність прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1 219 069,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А також додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.12 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається зі встановлених вище обставин справи, ДПІ у Дніпровського району ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Аскоп-Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника в банку у сумі 1 219 569 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за квітень 2014 року(вх. № 9028727602 від 20.05.2014 року) - 04.07.2014 року.

Отже, з зазначеної дати відповідач повинен був подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В той час, як визначено у п.200.14 вказаної статті, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, із вказаних вище положень податкового законодавства передбачено обов'язок контролюючого органу (відповідача-1) надати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість в розмірі, що підтверджено за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, а саме на суму 1 118 437,00 грн., в 5-и денний строк з моменту закінчення проведення перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, заявляючи до бюджетного відшкодування суму сплаченого податку на додану вартість, реалізовував надане йому податковим законодавством право та діяв у спосіб, передбачений законом.

Разом з тим, органом державної податкової служби відповідного висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надано не було.

Таким чином, податковим органом було порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в розмірі, заявленої позивачем з бюджету.

В той же час, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, визначено в Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 року. (далі - Порядок №39).

Відповідно до п.6 Порядку №39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст.73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

При цьому, в абз.2 п.7 Порядку №39 вказано, що орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість. Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 01.07.2011 р. в електронній формі з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» і «Про електронні документи та електронний документообіг» і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії.

В п.8 та абз.2 п.9 Порядку №39 врегульовано, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою. На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, виходячи зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана вимога позивача є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача-1 та відповідача-2 та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги і цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і допущення бездіяльності.

Натомість, вимоги позивача знайшли своє належне обґрунтування в частині позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість , що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0000431530 від 22.07.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко