Постанова

від 30.09.2014 по справі 2/147-д

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" вересня 2014 р. Справа №2/147-Д

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.09р.

у справі № 2/147-Д (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Укрспецпостачсервіс-2006", м.Житомир

до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Житомир

про розірвання договору та стягнення 59400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04 серпня 2009 року у справі №2/147-Д частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Укрспецпостачсервіс - 2006» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення 59400,00грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49500,00грн. збитків, 9900,00грн. штрафу, 594,00грн. витрат на оплату державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення 49500,00грн. збитків, 9900,00грн. штрафу, 594,00грн. судових витрат та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- договір купівлі - продажу від 04.08.2006р. підприємець ОСОБА_1 з відповідачем не укладав та не мав наміру його укладати, він є нікчемним згідно ч.2 ст.215 ЦК України, а тому даного договору фактично не існує;

- судом не взято до уваги висновок експерта від 09.02.2007р., з якого вбачається, що спочатку на бланку договору було вчинено підпис відповідача, а лише потім нанесено текст договору;

- неодноразово звертався з питанням щодо підроблення вказаного договору до правоохоронних органів, проте вказане питання по суті не вирішено.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.09.2009р. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 25.02.2010р. провадження у справі №2/147-Д зупинено в зв`язку з надісланням матеріалів справи до прокуратури Житомирської області.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. справа №2/147-Д передана до Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. прийнято справу №2/147-Д для подальшого здійснення апеляційного провадження.

08.09.2014р. до Рівненського апеляційного господарського суду від Житомирського МВ УМВС України в Житомирської області надійшла копія постанови слідчого від 15.07.2014р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12013060380000924.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. поновлено апеляційне провадження у справі №2/147-Д та призначено розгляд апеляційної скарги на 30 вересня 2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Укрспецпостачсервіс - 2006» у запереченнях від 03.11.2009р. на апеляційну скаргу, вважаючи оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Однак, від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, з посиланням на сімейні обставини. Проте, судом відмовлено у задоволенні заяви останнього, оскільки зазначені у ній обставини належними доказами не підтверджені.

Слід вказати, відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання повноважного представника, яке це передбачено нормами ст.28 ГПК України.

Крім того, надіслана позивачу ухвала суду від 15.09.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження повернута підприємством зв`язку на адресу суду з відміткою - "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з абз.3 п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, яким ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслана у встановленому порядку та своєчасно, не перешкоджає перегляду справи, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 04 серпня 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Укрспецпостачсервіс - 2006» (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) укладений договір купівлі - продажу (далі - договір), згідно п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити обладнання, визначене пунктом 1.2. цього договору покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити обладнання, поставлене за п.1.3. цього договору (а.с.26-27).

Згідно п.1.2. договору обладнанням, яке поставляється за цим договором є офсетна листова машина «ADAST DOMINANT-724» - вартістю 46620,00грн. та копіювальна рама - вартістю 2880,00грн. на загальну суму 49500,00грн.

У пункті 1.3. договору сторони визначили, що обладнання, вказане у п.1.2. цього договору повинно бути укомплектоване, в робочому стані та придатне для використання з гарантійним терміном експлуатації 12 місяців.

Відповідно до п.2.1. договору обладнання, вказане в п.1.2. цього договору, повинно бути поставлене покупцю на протязі сорока п`яти діб з моменту підписання цього договору за адресою: м. Житомир, вул. Вінницька, 23, тобто доставка мала бути здійснена до 21.09.2006р.

Обов`язок продавця передати обладнання покупцеві вважається виконаним у момент вручення обладнання покупцеві за місцем отримання обладнання, вказаному у п.2.1. цього договору (п.2.2. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за порушення продавцем строків, вказаних у п.2.1. цього договору, постачання обладнання, вказаного у п.1.2. цього договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості недопоставленого обладнання, вказаного у п.1.2. цього договору.

Згідно п.6.2. договору у випадку порушення термінів поставки товару, вказаних у п.2.1. цього договору, покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір з повідомленням про це продавця.

У пункті 7.2 договору сторони встановили термін дії останнього - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що 04.08.2006р. підприємець ОСОБА_1 виставив ТзОВ «Виробничо - комерційна фірма «Укрспецпостачсервіс - 2006» рахунок №61 від 04.08.2006р. на суму 49500,00грн. (а.с.24).

На виконання умов договору, вказаного рахунку позивач згідно платіжного доручення №14 від 14.08.2006р. перерахував на рахунок відповідача кошти за обладнання в сумі 49500,00грн. (а.с.20).

Однак, порушуючи свої договірні зобов`язання, відповідач як у визначений договором строк, так і пізніше не здійснив поставку передбаченого договором товару.

28.09.2006р. позивач надіслав відповідачу лист №3 від 27.09.2006р., яким повідомив останнього про розірвання договору купівлі-продажу від 04.08.2006р. Даний лист відповідач отримав 11.10.2006р., що підтверджується його підписом у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.21-23).

За наведених обставин, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Укрспецпостачсервіс - 2006», посилаючись на ст.ст.6, 550, 551, 598, 610, п.1, 3 ч.1 ст.611, ч.1, 3 ст.612, ч.1 ст.615, ч.1, 3 ст.624, ч.1, 3 ст.651, ст.ст.627, 662, 663, 693 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, звернулося з позовом до суду про розірвання договору та стягнення з відповідача 49500,00грн. збитків, 9900,00грн. штрафу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 04.08.2009р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49500,00грн. збитків та 9900,00грн. штрафу. Припинено провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору купівлі-продажу від 04.08.2006р., згідно якого підприємець ОСОБА_1 зобов`язався поставити обладнання, визначене пунктом 1.2. цього договору, ТзОВ «Виробничо - комерційна фірма «Укрспецпостачсервіс - 2006», а останнє зобов`язалося прийняти та оплатити обладнання.

Нормами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку №61 від 04.08.2006р. на суму 49500,00грн., згідно платіжного доручення №14 від 14.08.2006р. перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 49500,00грн.

Однак, відповідач, порушуючи п.2.1. договору, не виконав свої договірні зобов`язання щодо поставки позивачу у строк до 21.09.2006р. обумовленого в договорі обладнання.

Частиною 3 ст.612 ЦК України встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Під збитками, в даному випадку, розуміється сума в розмірі 49500,00грн., перерахована згідно вказаного вище платіжного доручення позивачем на рахунок відповідача.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що позовні вимоги в частині стягнення 49500,00грн. збитків є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу обладнання, вказаного у договорі.

Згідно п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що за порушення продавцем строків, вказаних у п.2.1. цього договору, постачання обладнання, вказаного у п.1.2. цього договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості недопоставленого обладнання, вказаного у п.1.2. цього договору.

Перевіривши заявлену позивачем до стягнення суму штрафних санкцій, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 9900,00грн.

Щодо вимоги позивача на рахунок розірвання договору купівлі-продажу, судова колегія, з врахуванням норм чинного законодавства, зазначає наступне.

Пунктом 1 ч.1 ст611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

У пункті 6.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів постачання товару, вказаних у п.2.1. договору, покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, з повідомленням про це продавця.

Судом встановлено, що позивач листом №3 від 27.09.2006р. повідомив відповідача про розірвання договору купівлі-продажу від 04.08.2006р., у зв`язку з порушення останнім строків поставки обладнання (а.с.21).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав вказаний лист 11.10.2006р., про що свідчить підпис останнього, поставлений на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.22, 23).

З урахуванням норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір від 04.08.2006р. розірваний у односторонньому порядку 11.10.2006р., а тому висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у даній справі в частині розірвання договору, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, є правомірним.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі на рахунок того, що договір купівлі - продажу від 04.08.2006р. між сторонами не укладався та є нікчемним, так як укладений без волевиявлення відповідача, оцінюються судом критично, оскільки з договору вбачається наявність підписів сторін та відтиски їх печаток, що свідчить про волевиявлення з боку сторін.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту визнання недійсним договору купівлі - продажу від 04.08.2006р. у судовому порядку.

Доводи скаржника щодо неврахування місцевим господарським судом висновку експерта від 09.02.2007р., з якого вбачається, що спочатку на бланку договору від 04.08.2006р. було вчинено підпис відповідача, а лише потім нанесено текст договору, спростовуються постановою слідчого СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 15.07.2014р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013060380000924 від 08.03.2013р., оскільки з останньої вбачається, що вказане кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю у діяннях невідомої особи складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 та ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України.

При цьому слід зазначити, що позивач у даній справі вказаний договір виконав - кошти в сумі 49500,00грн. згідно платіжного доручення №14 від 14.08.2006р. перерахував на рахунок відповідача, а останній, їх отримавши, товар не поставив.

Статтею 43 ГПК України встановлено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, в першу чергу, відповідача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він будує свої заперечення на позов.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2009р. слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 04.08.2009р. у справі №2/147-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Житомир - без задоволення.

2. Справу №2/147-Д повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.