Постанова

від 24.12.2014 по справі 2/147-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 2/147-Д Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача не з'явилися; від відповідача Туловський Л.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Туловського Леоніда Валентиновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.08.2009 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі№ 2/147-Д Господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрспецпостачсервіс-2006" доФізичної особи - підприємця Туловського Леоніда Валентиновича пророзірвання договору та стягнення 59 400,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрспецпостачсервіс-2006" (далі - ТОВ "ВКФ "Укрспецпостачсервіс-2006", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Туловського Леоніда Валентиновича (далі - ФОП Туловський Л.В., відповідач) про розірвання договору купівлі - продажу 04.08.2006 року, укладеного між сторонами у справі, та стягнення 49500,00 грн збитків та 9900,00 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу щодо поставки оплаченого товару.

Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про фіктивність договору купівлі-продажу з огляду на відсутність у нього намірів укладати цей договір. ФОП Туловський Л.В. зазначив, що цей договір підроблений гр. Котвицьким В.Б., якому відповідач залишив чисті аркуші паперу с власним підписом та печаткою, що підтверджується висновком експерта від 09.02.2007 року, відповідно до якого встановлена така послідовність виконання реквізитів документа в графі "Приватний підприємець Туловський Л.В.": перший був виконаний підпис, другим - лінія бланку договору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.08.2009 року (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 49500,00 грн збитків, 9900,00 грн - штрафу, провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору припинено відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 року матеріали справи були надіслані до прокуратури Житомирської області, а апеляційне провадження у справі зупинено згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Постановою слідчого СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 15.07.2014 року кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за №12013060380000924 від 08.03.2013 року, було закрите, у зв`язку з відсутністю у діяннях невідомої особи складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 та ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року (судді: Гулова А.Г. Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.08.2009 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення відповідача, перевіривши згідно ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 04.08.2006 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі - продажу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов`язувався поставити обладнання: офсетну листову машину "ADAST DOMINANT-724" вартістю 46620,00 грн та копіювальну раму вартістю 2880,00 грн протягом сорока п`яти діб з моменту підписання цього договору за адресою: м. Житомир, вул. Вінницька, 23, тобто до 21.09.2006 року, а покупець (позивач) зобов'язувався прийняти та оплатити обладнання до 21.08.2006 року.

Суди з'ясували, що 14.08.2006 року відповідно до платіжного доручення № 14 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти за обладнання в сумі 49500,00 грн.

Відповідач обладнання позивачу не поставив, гроші за товар не повернув, в зв'язку з чим 28.09.2006 року позивач надіслав відповідачу лист № 3, в якому повідомив про розірвання договору купівлі-продажу від 04.08.2006 року. Лист про розірвання договору відповідач отримав 11.10.2006 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 49500,00 грн збитків та 9900,00 грн штрафу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки обладнання у строк, встановлений договором, у зв'язку з чим виконання зобов'язання втратило для покупця інтерес, тому він відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків у розмірі 49500,00 грн, які позивач зазнав у зв'язку з оплатою вартості обладнання, а також -сплати відповідно до ч.ч. 1 ст. 549 ЦК України 9900,00 грн штрафу в розмірі 20 % вартості непоставленого товару, що передбачено п. 6.1 договору. В частині вимог про розірвання договору суд припинив провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору. Суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України договір вже є розірваним з 11.10.2006 року, у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору з огляду на порушення відповідачем зобов'язання, що передбачено у п. 6.2 договору.

Доводи відповідача щодо фіктивності та підроблення договору суди відхили, як такі, що не знайшли свого підтвердження, враховуючи закриття кримінального провадження та виконання позивачем договору щодо перерахування відповідачу коштів в сумі 49500,00 грн згідно платіжного доручення № 14 від 14.08.2006 року.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами норм ч. 3 ст. 203 ЦК України з огляду на неврахування судами обставин відсутності у відповідача внутрішньої волі на укладення договору суд касаційної інстанції, не бере до уваги, враховуючи презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Твердження відповідача про порушення ч. 4 ст. 35 ГПК України Вищий господарський суд України також відхиляє, оскільки відповідно до змісту цієї статті для господарського суду обов'язковими є лише вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Обставини, встановлені досудовим слідством в рамках кримінального провадження, не є для господарського суду обов'язковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Туловського Леоніда Валентиновича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.08.2009 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі № 2/147-Д- без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.