Рішення

від 22.09.2014 по справі 906/1029/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2014 р. Справа № 906/1029/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Комбаров О.О.- дов. від 03.03.2014р.

від відповідача: Наконечний О.М.- дов. б/н від 03.07.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Корм" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" (с.Малинівка, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 72042,02 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 72042,02грн., з яких 60032,20грн.- основного боргу, 6116,61грн. інфляційних, 997,89ггрн. 3% річних, 4895,32грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.08.2014р.

Ухвалою суду від 12.08.2014р. розгляд справи відкладено на 22.09.2014р.

22.09.2014р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що строк оплати товару не настав, тому просить суд відмовити в задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку, якою підверджує, що основний заборг відповідача не змінився та становить 60032,20грн.(а.с. 84)

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2013р. між ТОВ "Фаворит-Корм" (продавець, позивач) та ТОВ "Полісся Агро Сервіс" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 05/03-2 (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався передати у певні строки або строк відповідачу у власність товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його за встановленою вартістю.

Продавець поставляє покупцю товар окремими партіями. На кожну партію товару оформляється окрема Специфікація (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, товаром є шрот соняшниковий та/або макуха соняшникова та/або шрот соєвий та/або макуха соєва та/або висівки пшеничні та/або дробина пивна суха (далі-товар), якість якого повинна відповідати вимогам п. 2.5 Договору.

27.12.2013р. сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію № 27-12-1 до Договору, відповідно до п.1 якої позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача шрот соняшниковий у кількості 31,740 тонн загальною вартістю 64432,20грн.(а.с.15 ).

Відповідно до п. 5.3 Договору, термін оплати вказується в Специфікації, на кожну відвантажену партію товару.

Пунктами 3 та 4 Специфікації від 27.12.2013 р. сторони обумовили, що покупець зобов'язується сплатити 100% вартості товару по факту поставки товару на склад покупця. Поставка покупцеві товару за даною Специфікацією здійснюється за домовленістю сторін на склад покупця: с.Малинівка, Житомирська область.

28.12.2013р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято партію товару в кількості 31,740тонн. на загальну суму 64432,20грн., що підтверджується накладною №187 від 28.12.2013р. (а.с. 16).

Відповідач оплату поставленого товару виконав частково на суму 4400,00грн., внаслідок чого на день звернення з позовом до суду має місце заборгованість в розмірі 60032,20грн.

Відповідно до п. 9.3 Договору, у разі невиконання покупцем умов оплати товару за цим Договором, він на вимогу продавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування, за кожен день прострочення.

Згідно вищевказаного пункту договору, відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки нараховано пеню в сумі 4895,32 грн. за період з 30.12.2013 р. по 29.06.2014 р. (а.с. 10).

В порядку ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6116,61грн. інфляційних та 997,89грн. 3% річних (а.с. 9, 10).

Відповідач щодо позову заперечує. Вважає, що договором не визначено строк оплати товару, а вимога щодо оплати поставленого товару, в порядку ст. 530 ЦК України, позивачем не пред'являлась, тому строк виконання зобов'язання боржником не настав і позов пред'явлено передчасно.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки товару, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Відповідач факт отримання товару на суму 64462,20 грн. не оспорив.

Згідно матеріалів справи, відповідач провів часткову оплату вартості отриманого товару. Остання оплата покупцем була здійснена 13.06.2014р. в сумі 5000,00грн., з яких, за поясненнями представника позивача, 4400,00 грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості товару, отриманого по накладній № 187 від 28.12.2013 р.

В результаті неналежного виконання покупцем свого обов'язку, має місце заборгованість в сумі 60032,20грн.

Щодо заперечень відповідача, які грунтуються на обставинах ненастання строків проведення розрахунків, то суд вважає їх безпідставними.

Так, дійсно договір містить норму, якою визначено, що термін оплати вказується у спеціфікації.

Пункт 3 Специфікації № 27/12-1 від 27.12.2013 р. до договору обумовлює зобов'язання покупця в частині оплати товару фактом поставки товару на його склад.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, яка регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб'єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже умова, яку сторони прописали у п. 3 Специфікації щодо оплати товару по факту його поставки є тотожною нормам, які містить ст. 692 ЦК України.

Застосування положень ч. 2 ст. 530 ЦК України до даних правовідносин, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, є необгрунтованим.

Як наголошувалось вище факт поставки товару на склад покупця має місце, отже виходячи з норм ст. 692 ЦК України відповідач повинен провести оплату отриманого товару на наступний день після отримання, тобто 29.12.2013р. Таким чином, з 30.12.2013 р. має місце прострочка в оплаті отриманого товару.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 60032,20грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за несвоєчасно проведені розрахунки, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6116,61грн. інфляційних та 997,89грн. 3% річних.

З розрахунку інфляційних вбачається, що їх позивач нараховує за період січень - квітень 2014 року на суму заборгованості 64432,20грн., що становить 4135,55грн., та за червень 2014 на суму заборгованості 60032,20грн., що становить 1981,06 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, судом встановлено, що за період січень - квітень 2014 інфляційні нарахування є обґрунтованими та арифметично вірними. Однак, при нарахуванні інфляційних за червень 2014р. позивачем помилково застосовано індекс інфляції 103,3%, в той час як за повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у червні 2014 року порівняно з травнем становив 101,0 %.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних за червень 2014р. на суму заборгованості 60032,20грн., які становлять 600,32грн.

Таким чином стягненню підлягають інфляційні в сумі 4735,87грн. ( 4135,55грн. + 600,32грн.).

В частині стягнення 1380,74грн. (6116,61грн.- 4735,87 грн.) суд відмовляє за безпідставністю.

Водночас, перевіривши розрахунок 3% річних за період з 30.12.2013 по 15.06.2014р. на суму заборгованості 64432,20грн., та з 17.06.2014р. по 09.07.2014р. на суму заборгованості 60032,20грн., суд вважає їх обґрунтованими, арифметично вірними та такими, які підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені в розмірі 4895,32 грн. господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 9.3 Договору, у разі невиконання покупцем умов оплати товару за цим Договором він на вимогу продавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування, за кожен день прострочення.

Перевіривши, наданий позивачем, розрахунок пені, суд встановив, що її нараховано за період з 30.12.2013р. по 15.06.2014р. на суму заборгованості 64432,20грн. та з 17.06.2014р. по 29.06.2014р. на суму заборгованості 60032,20грн., яка склала 997,89грн. Вказаний розрахунок є правомірним, а тому заявлена до стягнення пеня в розмірі 997,89грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 70661,28 грн., з яких: 60032,20грн. основного боргу; 4895,32 пені, 997,89грн. 3% річних та 4735,87грн. інфляційних.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро Сервіс" (11642, Житомирська область, Малинський район, сільрада Малинівська, комплекс будівель і споруд №4, ідентифікаційний код 37869497)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Корм" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мануйлова,22, оф. 208, ідентифікаційний код 37214613)

-60032,20грн. основного боргу;

- 4735,87 грн. інфляційних;

-997,89грн. 3% річних;

- 4895,32грн. пені;

- 1791,98 судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.09.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу