Рішення

від 29.09.2014 по справі 907/728/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.2014 Справа № 907/728/14

За позовом державного підприємства "Перечинське лісове господарство", м.Перечин

до відповідача 1 управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, м.Ужгород

до відповідача 2 Свалявського районного відділу (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, м.Свалява

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ "Золота Долина", м.Свалява

про визнання права власності на п"ять комплектів металевих мостів ТММ-3 придбаних згідно договору купівлі - продажу №149 від 22.04.2013 року, укладеного з ТОВ "Золота Долина" (код 30242635) та вилучених у кількості десяти складових частин під час обшуку, проведеного 27.06.2014 року працівниками відповідача

Головуючий суддя Івашкович І.В.

представники:

позивача - ОСОБА_1, адвокат, представництво на підставі договору про надання правової допомоги АБВД 12-2/15 від 15.12.2012р.

відповідача 1 - Яблонський О.О., довіреність №20/41 від 04.03.14

відповідача 2 -Яблонський О.О., довіреність №1 від 18.09.14

третьої особи - не з"явився

Суть спору: державне підприємство "Перечинське лісове господарство", м.Перечин звернулось з позовом до відповідача 1 управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, м.Ужгород, до відповідача 2 Свалявського районного відділу (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, м.Свалява (залучено до участі у справі ухвалою від 28.08.14), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Долина", м. Свалява, про визнання права власності на п"ять комплектів металевих мостів ТММ-3, придбаних згідно договору купівлі - продажу №149 від 22.04.2013 року, укладеного з ТОВ "Золота Долина" (код 30242635) та вилучених у кількості десяти складових частин під час обшуку, проведеного 27.06.2014 року працівниками відповідача.

Позов обгрунтовано з посиланням на ті обставини, що на підставі ухвали слідчого судді Свалявського районного суду у справі №306/1870/14-к (провадження №1-кс/306/198/14), якою надано дозвіл на проведення обшуку на території ДП "Перечинське лісове господарство", старшим слідчим Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області під час проведеного обшуку вилучено у позивача десять частин металевих мостів ТММ-3, про що складено протокол обшуку від 27.06.2014р. Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим СВ Свалявського РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області здійснюється кримінальне провадження за фактом відмови посадовими особами КП Райагробуд повертати майно - металеві мости ТММ-3, строк зберігання яких згідно договору від 15.01.2009р. закінчився, та дане правопорушення внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Позивач стверджує, що вилучені 5 комплектів мостів металевих ТММ-3 придбані ним у власність у ТОВ "Золота Долина" на підставі договору купівлі-продажу №149 від 22.04.2013р. за накладною №14 від 29.04.2013р.

Посилаючись на конституційні засади щодо гарантування кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини згідно зі ст. ст. 8, 19, 22, 24, 64 Конституції України, а також закріплені у ст. ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України принципи непорушності права власності та недопустимості протиправного позбавлення або обмеження права власності, позивач обгрунтовує необхідність звернення до суду за захистом свого права власності на вказане майно у зв"язку із його вилученням слідчим органом.

В обгрунтування правових підстав звернення з даним позовом посилається на норми ст. ст. 16, 392, 328, 330, 388 Цивільного кодексу України. При цьому наголошує, що відповідачем, який вилучив належне позивачу майно, право власності позивача на це майно не визнається.

Звертає увагу на положення ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. При цьому зазначає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

Уповноваженим представником позивача подано заяву Вих. №ЗР№АБВД 12-12/12-107 від 11.09.14, згідно з якою заявлено про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача 1 УМВС України в Закарпатській області. Заява позивача про відмову від позову в частині вимог до відповідача прийнята судом.

Відповідач 2 Свалявський районний відділ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області подав письмовий відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги вважає безпідставними. При цьому зазначає, що відповідачем відповідні дії щодо вилучення спірного майна проведено в межах досудового слідства у кримінальному провадженні №12013070150000608 від 12.04.2013р. Постановою слідчого СВ Свалявського районного відділу (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області від 04.07.2014р. вилучене спірне майно визнано речовим доказом та приєднано до кримінального провадження. Стверджує, що майно - 10 частин металевих мостів ТММ-3, вилучене під час проведення обшуку за адресою: с.Сімер, вул. Будівельників,7, Перечинського району, яке визнане речовими доказами, підпадає під дію норм ч.1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України. Зазначає, що питання про долю речових доказів та документів вирішується згідно зі ст. ст. 171-174, п.12 ч.1 ст. 368 цього Кодексу. Посилається при цьому на пп.4 п.56 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010р. №51/401/649/471/23/125.

Відповідач 2 наголошує, що ним право власності позивача на спірне майно не оспорюється. Вилучене майно перебуває на зберіганні як речовий доказ на підставах, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України. Наведене позивачем нормативно-правове обгрунтування його вимог не можна застосовувати до правовідносин, що виникли між ним і відповідачем 2.

У процесі судового розгляду уповноваженим представником позивача позов в частині вимог до відповідача 2 підтримано в повному обсязі. Наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обгрунтування та підтвердження доданими документальними доказами. Не погоджуючись з доводами відповідача 2, наголошує, що при проведенні обшуку та вилучення спірного майна саме у позивача, яким на правомірних придбано це майно у власність, слідчим тим самим не визнавалось право власності позивача. Відтак, оскільки позивач не є учасником кримінального провадження, в межах якого вилучено його майно, посадові особи позивача не є ні підозрюваними або обвинуваченими, то для подальшого вирішення долі вилучених металевих мостів та їх повернення позивачу він має право звернутися з позовом про визнання права власності на це майно в будь-який момент.

Уповноваженим представником відповідача 2 підтримано заперечення проти позову. Наголошено, що орган досудового розслідування, який в межах наданих згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України повноважень вчиняв відповідні процесуальні дії щодо вилучення майна в межах кримінального провадження, жодним чином не може вважатися відповідальною особою за цивільним позовом про визнання права власності на вилучене майно.

Заслухавши доводи представників сторін, вивчивши та проаналізувавши встановлені на підставі поданих сторонами доказів фактичні обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, передбачено визнання права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, визнання наявності правовідносин тощо, про що також можуть заявлятися позовні вимоги.

Спосіб захисту права власності шляхом визнання права власності застосовується у речово- правових відносинах .

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що спірне майно - 10 частин металевих мостів ТММ-3 вилучено під час проведення старшим слідчим СВ Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області на території ДП "Перечинське лісове господарство" (с.Сімер вул. Будівельників,7, Перечинського району) обшуку, що пітверджено протоколом обшуку від 27.06.2014р.

Обшук та вилучення вказаного майна здійснено на підставі ухвали слідчого судді Свалявського районного суду від 27.06.2014р. по справі №306/1870/14-к (провадження №1-кс/306/198/14), винесеної за результатами розгляду клопотання старшого слідчого СВ Свалявського РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області, поданого в межах кримінального провадження №12013070150000608 від 12.04.2013р.

Згідно з винесеною слідчим СВ Свалявського РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області постановою від 04.07.2014р. про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження вилучені під час обшуку 10 частин металевих мостів (ТММ-3) визнано речовими доказами і приєднано до кримінального провадження №12013070150000608 від 12.04.2013р.

Вилучення у позивача спірних мостів металевих та визнання їх речовими даказами в межах кримінального провадження підпадає під регламентацію норм Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

За приписами ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України врегульовано порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Зокрема, відповідно до ч.12 ст.100 КПК України встановлено, що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, спірні правовідносини з приводу вилучення у позивача майна - металевих мостів ТММ-3 за своєю правовою природою не вважаються речово-правовими та не підпадають під дію цивільно-правових норм, а є такими, що виникли у зв"язку із вчиненням органом досудового розслідування процесуальних дій в межах кримінального провадження. Вказані правовідносини регламентуються нормами кримінального процесуального законодавства.

Відтак, орган досудового розслідування, яким відповідно до КПК України здійснено процесуальні дії щодо вилучення у позивача майна, не може вважатися особою, якою в розумінні ст. 392 Цивільного кодексу України заперечується право власності позивача на спірні металеві мости.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги заявлено необгрунтовано та задоволенню не підлягають.

В задоволенні позову до відповідача 2 слід відмовити повністю.

Оскільки позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача 1 і така відмова прийнята судом, провадження у справі в частині вимог до відповідача 1 підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову в частині вимог до відповідача Свалявського районного відділу (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області відмовити.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області припинити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 01.10.14

Суддя Івашкович І.В.