Рішення

від 23.09.2014 по справі 915/1308/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 915/1308/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Кошевенко-Писарєв Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Енгельса, 25, код ЄДРПОУ 20881066)

про: стягнення 40534,09 грн., -

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» 40534,09 грн., з яких: 37548,23 грн. основного боргу та 2985,86 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товару від 18.02.2014р. в частині оплати товару.

09.09.2014р. за вх.№16403/14 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 23.09.2014р. не з'явився, 09.09.2014р. за вх.№16398/14 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке у судовому засіданні судом задоволено.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути позовну заяву за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні в порядку ст. 75 ГПК України - за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

18.02.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» (Покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу товару, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця будівельні матеріали (надалі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору товар за договором передається партіями. Найменування, бажану кількість товару, бажаний строк передачі кожної партії заявляється Покупцем у відповідній усній Заявці

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору Покупець оплачує вартість товару після його отримання. Оплата партії товару проводиться Покупцем протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення такої оплати.

За п.6.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» березня 2014р., а в частині розрахунків - до остаточного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

На виконання укладеного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 37548,23 грн., що підтверджується видатковими накладними №131 від 26.02.2014р. на суму 10500 грн.; №143 від 06.03.2014р. на суму 14809,73 грн.; №147 від 10.03.2014р. на суму 12238,50 грн.; довіреністю від 26.02.2014р.

Оплату вказаного товару відповідачем не здійснено.

Іншого відповідачем не доведено.

29.04.2014р. позивачем вручено відповідачу претензію про сплату боргу у розмірі 37548,23 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем придбаного товару стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товару від 18.02.2014р. в частині оплати товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 37548,23 грн.

Жодних доказів погашення наявного боргу відповідач до суду не надав. Так само відповідачем не надано і відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень проти передання йому у власність товару тощо.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 37548,23 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 2985,86 грн. пені за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині оплати товару - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.7.1 договору, вимог ст.ст. 536, 549-552, 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України.

При цьому господарський суд приймає до уваги розрахунок пені, наданий позивачем до суду в додатку до позовної заяви, вважає його обґрунтованим, з огляду на що приходить до висновку про підставність та необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 2985,86 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Енгельса, 25, код ЄДРПОУ 20881066) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 37548 (тридцять сім тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 23 коп. боргу, 2985 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 86 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 29 вересня 2014 року.

Суддя Ю.С. Бритавська