Постанова

від 18.11.2014 по справі 915/1308/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 915/1308/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 2653 від 29.10.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 5008 від 10.11.2014р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014р.

по справі № 915/1308/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка»

про стягнення 40 534,09 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У серпні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» 37 548,23 грн. основний боргу та 2 985,86 грн. пені, вказуючи на прострочення відповідачем сплати за договором купівлі-продажу від 18.02.2014р., укладеного між сторонами.

Позов обґрунтований приписами ст.ст. 525,526,610,625,655,692 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014р. (суддя Бритавська Ю.С.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 37 548,23 грн. боргу, 2 985,86 грн. пені та 1 827 грн. судового збору. Суд першої інстанції, посилаючись на норми зобов'язального права, дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та доведеність обставин, на які посилається позивач, належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі сторона посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме: справу розглянуто судом за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" (Покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу товару, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця будівельні матеріали (надалі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору товар за договором передається партіями. Найменування, бажану кількість товару, бажаний строк передачі кожної партії заявляється Покупцем у відповідній усній Заявці

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору Покупець оплачує вартість товару після його отримання. Оплата партії товару проводиться Покупцем протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення такої оплати.

За п.6.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" березня 2014р., а в частині розрахунків - до остаточного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

На виконання укладеного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 37 548,23 грн., що підтверджується видатковими накладними №131 від 26.02.2014р. на суму 10 500 грн.; № 143 від 06.03.2014р. на суму 14 809,73 грн.; №147 від 10.03.2014р. на суму 12238,50 грн.; довіреністю від 26.02.2014р.

Встановлено, що всупереч домовленості відповідачем не виконано обов'язку щодо оплати вказаного товару.

29 квітня 2014 року позивачем було особисто подано відповідачеві претензію, з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість 30 травня 2014 року.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді, що стало причиною звернення до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів оплати за отриманий товар відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 37 548,23 грн., що підлягає стягненню.

Щодо стягнення з відповідача пені, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

За п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ «Ремпобуттехніка» пені у розмірі 2 985,86 грн.

Доводи скаржника щодо процесуальних порушень, допущених судом, через неповідомлення відповідача про час та місце судового розгляду спору, спростовуються матеріалами справи, а саме поштовим повідомленням про вручення ухвали про порушення провадження у справі (а.с. 25), який отримав її 26.08.2014р. Тобто ця ухвала отримана відповідачем за 14 днів до засідання суду, внаслідок чого відповідач мав змогу вчасно підготувати та надати суду усі необхідні, на його думку, документи та прийняти міри для забезпечення явки його представника в судове засідання. Але, ці дії відповідачем вчинені не були.

Крім того, матеріали справи свідчать, що суд відкладав розгляд справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд прийняв всі передбачені ГПК України міри для сприяння в участі відповідача у розгляді справи та доведення ним суду своєї позиції та правомірно, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача розглянув справу за відсутністю його представника в порядку ст. 75 ГПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Твердження апелянта відносно порушення судом першої інстанції норм матеріального права взагалі не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки скаржник жодним чином не визначив, які саме норми суд першої інстанції порушив.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014р. по справі № 915/1308/14 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.11.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Н.В. Ліпчанська