Постанова

від 30.09.2014 по справі 915/563/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р.Справа № 915/563/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 29.09.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тодорович І.К. (директор)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка

на рішення господарського суду Миколаївської області від 11 червня 2014 року

у справі №915/563/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технологічний Центр "Земля і Люди"

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка

про стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ НТЦ "Земля і Люди" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПСП ім. Т.Г. Шевченка про стягнення 57840,00 грн. основного боргу, 2403,80 грн. інфляційних втрат, 7244,11 грн. пені, 1143,81 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11 червня 2014 року у справі №915/563/14 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 57840 грн. основного боргу та 1539,72 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у зв'язку з визнанням такого боргу відповідачем та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, у зв'язку з неможливістю встановлення дати початку їх обрахування.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, ПСП ім. Т.Г. Шевченка звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору, з посиланням при цьому на порушення судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права та не повне з'ясування обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача (ПСП ім. Т.Г. Шевченка) у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 19.08.2014р.

Представник позивача (ТОВ НТЦ "Земля і Люди") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач не погоджується з апеляційною скаргою ПСП ім. Т.Г. Шевченка, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПСП ім. Т.Г. Шевченка за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2013 року між ТОВ НТЦ "Земля і Люди" (виконавець, позивач) та ПСП ім.Т.Г. Шевченка (замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №10/07-13, предметом якого є надання послуг по збиранню урожаю 2013 року зернових, технічних та масляних культур чотирма комбайнами позивача марки Case 1666, на площах відповідача, що розташовані на території Первомайського району Миколаївської області.

Відповідно до п.3.5 договору замовник зобов'язався провести оплату по факту виконаних послуг відповідно до рахунку виконавця протягом 30-ти банківських днів з дня його отримання.

10 липня 2013 року між ПСП ім. Т.Г. Шевченка та ТОВ НТЦ "Земля і люди" було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 10/07-13 від 10.07.2013 р., відповідно до якої встановлено загальну ціну послуг за збирання озимої пшениці на площі 500 га у розмірі 150000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем було надано на користь відповідача послуги по збиранню озимої пшениці на площі 192,8 га, про що свідчить акт прийому передачі виконаних робіт від 22.07.2013р. на загальну суму 57840,00 грн. (а.с.11).

Відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг №10/07-13 від 10.07.2013 року та додаткової угоди до нього , в частині оплати отриманих послуг, належним чином не виконав, оплату за надані послуги по збиранню озимої пшениці не здійснив.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ НТЦ "Земля і Люди"до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву ПСП ім. Т.Г. Шевченка на позов, останній визнає позов частково та підтверджує наявність за собою заборгованості за спірним договором у розмірі 57840 грн.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ НТЦ "Земля і Люди" в частині стягнення з відповідача 57840 грн. основного боргу.

Щодо стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.5 договору замовник зобов'язався провести оплату по факту виконаних послуг відповідно до рахунку виконавця протягом 30-ти банківських днів з дня його отримання.

Апеляційний господарський суд зазначає, що сторонами не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України на підтвердження факту і дати отримання відповідачем відповідного рахунку на суму 57840 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту пропущення відповідачем 30-ти денного строку оплати рахунку, як то передбачено умовами п.3.5 спірного договору, а отже відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно неправомірного стягнення з відповідача 1539,72 грн. судового збору, оскільки вказані твердження не обґрунтовані та суперечать вимогам ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одеський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11 червня 2014 року у справі №915/563/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 02 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош