Рішення

від 25.09.2014 по справі 907/695/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2014 Справа № 907/695/14

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Свалявської районної спілки споживчих товариств, м. Свалява Закарпатської області (далі - Свалявська райспоживспілка ) до Свалявської міської ради, м. Свалява Закарпатської області (далі - Свалявська міськрада ) про визнання недійсним рішення Свалявської міської ради від 20.05.14 за № 935 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" (далі - оспорюване рішення )

представники:

позивача - Турок М.І., представник за дорученням;

відповідача - Бомбушкар Е.С., Бусько О.В., представники за довіреністю

Позивач звернувся до суду, а представник його у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, вважаючи, що відповідач з прийняттям оспорюваного рішення порушив набуте на законних підставах право позивача на користування земельною ділянкою площею 0,45 га розташованою у АДРЕСА_1, неправомірно визнавши таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий Свалявській районній спілці споживчих товариств (серія ІІ-ЗК №001893 від 28.12.1995 року), та передавши вказану земельну ділянку до земель запасу міської ради.

Відповідач письмовим відзивом та його представники у ході судового розгляду проти позову заперечують, вважаючи, що оспорюване рішення прийнято відповідно до закону та у зв'язку з набуттям іншими фізичними особами права власності на нерухоме майно (торговий павільйон), що розміщене на спірній земельній ділянці.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення учасників процесу, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним оспорюваного рішення.

При цьому суд виходив з наступного.

Спірні відносини сторін виникли внаслідок прийняття відповідачем - Свалявською міською радою - оспорюваного рішення, за текстом якого вирішено вважати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею площею 0,45 га виданий Свалявській районній спілці споживчих товариств (серія ІІ-ЗК №001893 від 28.12.1995р. - далі - Державний акт ) (п.1оспорюваного рішення ) та перевести дану земельну ділянку до земель запасу міської ради (п. 2 оспорюваного рішення ).

У ході судового розгляду матеріалами справи встановлено, що право користування позивача - Свалявської райспоживспілки - земельною ділянкою, що оформлене Державним актом, грунтується на рішенні п'ятої сесії Свалявської міської ради двадцять другого скликання від 22.12.95р. «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств, організацій та надання дозволу на виготовлення і видачу державних актів на право постійного користування землею», яким було затверджено матеріали інвентаризації земель на існуючі території, зокрема, колгоспного ринку по вулиці Київській у м. Свалява та дозволено виготовлення та видачу державного акту на право постійного користування землею на зазначений об'єкт.

Виданий позивачеві 28.12.95р. Державний акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 34/90, за його текстом позивачу відповідно до згаданого рішення Свалявської міської ради надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,45 га для розміщення колгоспного ринку та складських приміщень.

Оспорюваним рішенням відповідача з посиланням на ст.ст. 12, 120, 141 Земельного кодексу України Державний акт визнано таким, що втратив чинність, чим фактично припинено право користування позивача зазначеною земельною ділянкою площею 0,45 га з переведенням її до земель запасу міської ради.

Підставою прийняття оспорюваного рішення, згідно зазначеного в його преамбулі, послугували необхідність «…приведення рішення у відповідність до норм чинного законодавства, у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно на даній земельній ділянці фізичними особами…».

У ході судового розгляду представники відповідача пояснюють (а.с. 40-42) необхідність припинення права постійного землекористування позивача наявністю на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належить на праві власності іншим фізичним особам - ОСОБА_4 (свідоцтво про право власності на торговий кіоск площею 9,6 кв.м, розташований у АДРЕСА_1) , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (рішення суду про визнання права власності на торгові павільйони розташовані у м. Сваляві відповідно по АДРЕСА_2 без зазначення площі та по АДРЕСА_3 площею 18,6 кв.м).

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, яким є відповідач у даній справі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом положень Земельного кодексу України (ЗКУ), з посиланням на які прийнято оспорюване рішення, до повноважень сільських рад як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст. 12 ЗКУ).

Приписами ст. 120 ЗКУ передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. Зокрема, визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Законодавчо визначеними підставами припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 ЗКУ є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Суд, з огляду на пояснення відповідача щодо обставин, з якими пов'язано прийняття оспорюваного рішення, приймає до уваги, що приписами Земельного кодексу України (ч. 5 ст. 116) встановлено можливість припинення права користування земельною ділянкою та передачі її у власність чи користування інших осіб за рішенням органів місцевого самоврядування, однак таке припинення можливо лише в порядку, визначеному законом.

Приписами Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, наданими у постійне користування із земель державної та комунальної власності, та порядок їх вилучення у визначених законом випадках.

Так, ст. 149 ЗКУ встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням, зокрема, органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень; сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

З огляду на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення відповідача прийнято всупереч наведених приписів чинного земельного законодавства щодо дотримання порядку припинення права постійного землекористування визначеного законом, без належного обгрунтування, без згоди землекористувача. З прийняттям оспорюваного рішення порушено право позивача на користування земельною ділянкою набуте ним на законних підставах.

Відповідно до приписів ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

За таких обставин, оскільки у ході судового розгляду справи доведено, що оспорюване рішення суперечить вимогам чинного земельного законодавства, з його прийняттям порушено право позивача на користування наданою йому земельною ділянкою, останнє підлягає захисту відповідно до приписів ст. 152 ЗКУ шляхом визнання недійсним цього рішення.

Застосовані судом заходи забезпечення позову належить скасувати у зв'язку з вирішенням спору по суті.

За змістом ст.ст. 44-49 ГПКУ судові витрати за розгляд справи судом належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 68, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

Рішення Свалявської міської ради від 20.05.14 за № 935 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" визнати недійсним.

2. Стягнути з Свалявської міської ради, м. Свалява Закарпатської області (89300 м. Свалява, вул. Духновича, 2, код ЄДРПОУ 04053884) на користь Свалявської районної спілки споживчих товариств (89300 м. Свалява, вул. Головна, 54, код ЄДРПОУ 01751085) у відшкодування судових витрат - суму 3045,00 грн. (три тисячі сорок п'ять грн. 00 коп.).

3. Скасувати заходи забезпечення позову застосовані згідно ухвали господарського суду Закарпатської області від 16.07.2014 року.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.09.14.

Суддя Ушак І.Г.