Постанова

від 20.05.2015 по справі 907/695/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 907/695/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Данко Л.С.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу за вих. № АБВП15-03/19-06 від 02.04.15 ОСОБА_2, с. Стройно, Свалявського району Закарпатської області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.14

у справі № 907/695/14

за позовом Свалявської районної спілки споживчих товариств, м. Свалява

до відповідача Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, с. Стройно, Свалявського району Закарпатської області.

про визнання недійсним рішення Свалявської міської ради від 20.05.14 № 935 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»

за участю представників:

від позивача - Пукіш О.В. - представник

від відповідача - Бомбушкар Е.С. - представник (довіреність № 684/02-9 від 29.04.15);

від третьої особи - не з'явився.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/695/14 розподілено до розгляду в складі колегії - головуючий суддя Кузь В.Л., судді Данко Л. С., Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.09.14 у справі № 907/695/14 (суддя Ушак І. Г.) позов задоволено, рішення Свалявської міської ради від 20.05.14 за № 935 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» визнано недійсним, стягнено зі Свалявської міської ради на користь Свалявської районної спілки споживчих товариств у відшкодуванні судових витрат на суму 3045 грн., скасовано заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 16.07.14.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.14 у справі 907/695/14 в частині вирішення спору по суті (не зачіпаючи питання забезпечення позову) та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині земельної ділянки, розташованої під належним апелянту торговим павільйоном за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, скаржник зіслався на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки суд при прийнятті рішення не врахував, що відповідно до ст. 120 ЗК України та ч. 2 ст. 377 ЦК України до ОСОБА_2 в силу набуття права власності на торговий павільйон переходить право користування земельною ділянкою, що знаходиться під належним їй торговим павільйоном, яке до цього було у попереднього землекористувача.

Крім того, апелянт наголошує, що він звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про оформлення прав на земельну ділянку, проте позивач всупереч Перехідним положенням Земельного кодексу України не здійснив дій для оформлення права користування земельною ділянкою на визначених законом умовах.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.15 апеляційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження та залучено її до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, задоволено клопотання скаржника щодо проведення розгляду справи в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Закарпатської області.

Господарським судом Закарпатської області не видалось можливим забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначеного на 06.05.15 о 12 год. 00 хв., у зв'язку з чим ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.15 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 20.05.15, забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції покладено на Господарський суд Закарпатської області.

У судове засідання від 20.05.15, яке відбулось в режимі відео конференції, з'явилися представники сторін, скаржник участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання скаржник був повідомлений належним чином, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень, поданих Львівським апеляційним господарським судом 08.05.15 в поштове відділення № 10.

З огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.15 представники учасників судового процесу не викликались, розгляд апеляційної скарги відкладався, в матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для правильного вирішення спору по суті, інших клопотань на розгляд суду не надходили, а тому суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.

Присутні представники сторін навели свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 20.05.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.14 у справі № 907/695/14, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.14 Свалявська міська рада прийняла рішення № 935 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким визнала таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, виданий Свалявській райспоживспілці, площею 0,45 га (серія ІІ-ЗК № 001893 від 28.12.95) та перевів дану земельну ділянку до земель запасу міської ради.

В преамбулі оспорюваного рішення відповідач вказав, що дане рішення прийнято з метою приведення рішення у відповідність до норм чинного законодавства, у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно на земельній ділянці фізичними особами, на підставі ст.ст. 12, 120, 141 ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи пропозиції постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони довкілля.

Право постійного користування позивача (Свалявської райспоживспілки) земельною ділянкою площею 0,45 га для розміщення колгоспного ринку та складських приміщень відповідно до рішення п'ятої сесії міської Ради народних депутатів від 22.12.95 оформлено Державним актом на право постійного користування землею (серія ІІ-ЗК № 001893), виданим Свалявською міською Радою народних депутатів за № 34/90 від 28.12.95.

Відповідач у справі зазначив, що підставою для прийняття оспорюваного рішення є факт розміщення на спірній земельній ділянці торгових павільйонів фізичних осіб, дозвіл на будівництво яких було надано рішенням Свалявської міської ради від 19.06.08 № 251, що було винесено за результатами розгляду звернення Свалявської райспоживспілки щодо надання дозволу на встановлення цих павільйонів на території ДП «Ринок» у відповідності до проекту забудови.

Разом з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області, якими визнано право власності за фізичними особами (гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_6.) на торгові павільйони, що знаходяться на спірній земельній ділянці, зазначає, що при переході права власності на ці об'єкти нерухомого майна позивач не може використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, що є підставою для припинення права постійного користування за ч. 1 ст. 120 та пп. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських рад як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом ст. 120 ЗК України (в редакції від 20.06.07) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Скаржник не подав доказів визначення у встановленому порядку розміру земельної ділянки, на якій розташований належний йому об'єкт, і яка необхідна для його обслуговування.

При цьому, підставами припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу України є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Разом з цим, чинне законодавство не передбачає припинення права користування цією земельною ділянкою у разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, площа земельної ділянки, під яким є лише частиною земельної ділянки первинного землекористувача.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що при наданні дозволу на будівництво павільйонів приватним підприємцям, міська рада не вирішила питання про надання земельної ділянки під таке будівництво.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено можливість припинення права користування земельною ділянкою та передачі її у власність чи користування інших осіб за рішенням органів місцевого самоврядування, однак таке припинення можливо лише в порядку, визначеному законом.

Приписами Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, наданими у постійне користування із земель державної та комунальної власності, та порядок їх вилучення у визначених законом випадках.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено можливість захисту цивільних (майнових та особистих немайнових) прав та інтересів, зокрема, визнанням незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням наведеним положень Земельного кодексу України та обставин даної справи, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним рішення Свалявської міської ради прийняла рішення від 20.05.14 № 935 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» у зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства стосовно дотримання відповідачем порядку припинення права постійного землекористування, адже матеріали справи не містять доказів про розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна підприємців та доказів добровільної відмови позивача від права користування частиною чи усією земельною ділянкою площею 0,45 га.

Разом з цим, нормами законодавства не передбачено і такої підстави для визнання Державного акта на право постійного користування землею (серія ІІ-ЗК № 001893) таким, що втратив чинність, як набуття фізичними особами права власності на нерухоме майно, яке розміщено на частині даної земельної ділянки.

Відтак, оспорюване рішення Свалявської міської ради прийняла рішення від 20.05.14 № 935 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» суперечить вимогам закону та порушує права позивача на користування земельною ділянкою, яке було набуте ним на законних підставах, що є підставою для визнання такого рішення недійсним.

На спростовання доводів скаржника суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Як зазначено у п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.11 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Таким чином, судова колегія зазначає, що при переході права власності на будівлю і споруди право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір і права власності на неї не встановлювалось, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею, спорудою та частиною земельної ділянки, що необхідна для їх обслуговування, які визначаються у встановленому законом порядку, оскільки норми ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України не передбачають автоматичного розміру земельної ділянки поза встановленою процедурою.

Таким чином, законодавство передбачає, що новий власник нерухомого майна набуває права на земельну ділянку, але при цьому оформлення цього права здійснюється за відповідним рішенням компетентного органу і має підтверджуватись відповідним документом.

Як зазначили у судовому засіданні позивач та відповідач, ОСОБА_2 не зверталася ні до позивача як законного землекористувача, ні до відповідача як до представника власника земельної ділянки - територіальної громади м. Свалява, з відповідними пропозиціями щодо оформлення права на відповідну частину земельної ділянки, шляхом прийняття відповідного рішення або оформлення договору суборенди.

Тобто, скаржником - ОСОБА_2 не вжито необхідних заходів до оформлення свого права землекористування на земельну ділянку, яка зайнята торговим павільйоном та частиною земельної ділянки, що необхідна для його обслуговування.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.09.14 у справі № 907/695/14, визнано недійсним рішення міської ради про повне припинення Свалявською райспоживспілкою права користування земельною ділянкою площею 0,45 га.

Окрім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.15 у справі № 907/1151/14 було залишено без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.01.15, яким було визнано недійсним рішення Свалявської міської ради від 11.11.14 за № 1063, відповідно до якого було припинено право постійного користування на частину земельної ділянки площею 0,0050 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у користуванні згідно державного акту на право постійного користування (серія НОМЕР_1) у зв'язку з набуттям права власності на майно гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_7, яке розміщено на вказаній площі та рекомендовано Свалявській районній спілці споживчих товариств переоформити право користування земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні Свалявської райспоживспілки ДП «Ринок» у зв'язку із зміною площі займаної ділянки.

Окрім цього, позивачем не було подано погодження на встановлення павільйонів (а.с. 59) без визначення, що це можуть бути об'єкти нерухомого майна, і не погоджувалось питання щодо земельних ділянок.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 як інвалід ІІ групи звільняється від сплати судового збору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для скасування такого.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу за вих. № АБВП15-03/19-06 від 02.04.15 ОСОБА_2, с. Стройно, Свалявського району Закарпатської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.14 у справі № 907/695/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.05.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.